Постанова

від 12.11.2014 по справі 911/2772/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 911/2772/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. - дов. б/н від 03.04.2014р.

від відповідача: Михайлюк І.М. - дов. б/н від 16.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2014р.

у справі № 911/2772/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український

паркетний дім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд»

про стягнення 46 505, 62 грн.

В судовому засіданні 12.11.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» про стягнення 46 505, 62 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3093-Р від 15.03.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару за видатковими накладними № РН/13-000070 від 26.03.2013р., № РН/13-00159 від 20.06.2013р., № РН/13-0172 від 10.07.2013р., а тому просив стягнути з відповідача 46 505, 62 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2014р. у справі № 911/2772/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» 36 625, 04 грн. основного боргу, 1 438, 84 грн. судового збору.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» 01.09.2014р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.10.2014р.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 01.10.2014р. та 15.10.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, останній раз на 12.11.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р. за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

07.10.2014р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, а 12.11.2014р. додаткові пояснення надійшли від представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» (відповідач, покупець за договором) укладено договір № 3093-Р, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 2.2. договору постачальник зобов'язується поставити товари за цінами, які зазначені у специфікаціях, підписаних сторонами договору.

Ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються разом з товаром (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору при ненаданні постачальником документів на товар, або при ненаданні нових таких же документів протягом трьох днів після закінчення терміну дії попередніх, при відсутності номерів сертифікатів відповідності у видаткових накладних, покупець має право повернути товари постачальнику, або встановити інший строк для усунення вказаних недоліків, або затримувати розрахунки за товар до того часу, поки не будуть надані вищезазначені документи.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем та за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів).

Цей договір, згідно п. 12.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Договір підлягає пролонгації на один рік, якщо за один місяць до завершення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору № 3093-Р від 15.03.2012р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору № 3093-Г (однак матеріали справи містять договір № 3093-Р) від 15.03.2012р. згідно видаткових накладних № РН/13-000070 від 26.03.2013р. на суму 2 391, 10 грн., № РН/13-00159 від 20.06.2013р. на суму 33 170, 28 грн. та № РН/13-0172 від 10.07.2013р. на суму 12 225, 35 грн. відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 47 786, 73 грн., який відповідачем оплачений частково і заборгованість складає 46 505, 62 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 46 505, 62 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі наголошував на тому, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог первинні документи не є належними доказами наявності у відповідача заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 36 625, 04 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, які позивачем визначені як підстава поданого позову про стягнення заборгованості, колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору № 3093-Р від 15.03.2012р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно видаткових накладних № РН/13-000070 від 26.03.2013р. на суму 2 391, 10 грн., № РН/13-00159 від 20.06.2013р. на суму 33 170, 28 грн. та № РН/13-0172 від 10.07.2013р. на суму 12 225, 35 грн. товар на загальну суму 47 786, 73 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар згідно вказаних накладних без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

При цьому, колегією суддів встановлено, що товар, поставлений позивачем згідно видаткових накладних № РН/13-000070 від 26.03.2013р. на суму 2 391, 10 грн. та № РН/13-0172 від 10.07.2013р. на суму 12 225, 35 грн., був повернутий відповідачем позивачеві в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на повернення постачальнику № 469 від 16.06.2013р. на суму 2 391, 10 грн. та № 584 від 12.08.2013р. на суму 12 225, 35 грн., належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 15-16, т. 2).

Повернутий товар був отриманий уповноваженим представником позивача ОСОБА_4, повноваження якого підтверджуються довіреностями № 44 від 14.06.2013р. та № 56 від 12.08.2013р. (а. с. 18-19, т. 2).

Зазначені довіреності на право отримання ТМЦ оформлені відповідно до вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99.

Згідно видаткової накладної № РН/13-00159 від 20.06.2013р. на суму 33 170, 28 грн. позивачем поставлено відповідачу наступний товар:

Ламінат EGGER 4151 MF 1292x192x32 класс Венге Kiboto JUST Click 1.292х192х7 мм 2.48 в арт., 64,48 кв.м.;

Ламінат EGGER 4393 MF 1292x192 М1 31 класс Дуб гаррисон рустик JUST Click 1.292х192х7 мм 2.48 в арт., 64,48 кв.м.;

Ламінат EGGER 4273 MF 1292x192 31 класс Дуб ardeness JUST Click 1.292х192х7 мм 2.48 в арт., 64,48 кв.м.;

Ламінат EGGER 4291 MF М2 32 класс Европ лиственница масло JUST Click 1.292х192х8 мм 1.98 в арт., 59,4 кв.м.;

Ламінат EGGER 4303 MF М2 32 класс Орех Жирона натуральные полы JUST Click 1.292х192х8 мм, 59,4 кв.м.;

Ламінат EGGER 4457 MF М2 32 класс дуб медовый натуральные полы JUST Click 1.292х192х8 мм, 59,4 кв.м.

Колегією суддів встановлено, що Ламінат EGGER 4457 MF М2 32 класс дуб медовый натуральные полы JUST Click 1.292х192х8 мм, 59,4 кв.м. на суму 5 654, 88 грн. (з ПДВ) відповідачем було повернуто позивачеві згідно видаткової накладної на повернення постачальнику № 585 від 12.08.2013р., належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 17, т. 2).

Повернутий товар був отриманий уповноваженим представником позивача ОСОБА_4, повноваження якого підтверджуються довіреністю № 56 від 12.08.2013р. (а. с. 19, т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що частину поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної № РН/13-00159 від 20.06.2013р., а саме:

Ламінат MF 4303 орех жирона 8 мм/32 клас у кількості 36,49 кв.м.;

Ламінат MF 4151 Венге Kiboto 7 мм/31 клас у кількості 35,35 кв.м.;

Ламінат MF 4273 Дуб арденский 7 мм/31 клас у кількості 39,98 кв.м.;

Ламінат MF 4291 Европейська лиственница масло 8 мм/32 клас у кількості 34,00 кв.м.;

Ламінат MF 4393 Дуб гаррисон 7 мм/31 клас у кількості 36,54 кв.м.

на загальну суму 18 806, 77 грн. (з націнкою відповідача - 15%), що без націнки становить 16 353, 71 грн. (вартість поставленого позивачем товару) відповідачем було реалізовано ФОП ОСОБА_6 згідно договору поставки № 245-ф від 01.07.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 847 від 01.07.2013р. на суму 18 806, 77 грн. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 31, т. 2).

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору, а саме п. 5.1., відповідачем було сплачено позивачеві 16 353, 71 грн. за реалізований товар, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наявними у ній платіжними дорученнями та реєстром платіжних доручень.

При цьому, з пояснень представника відповідача, наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що між сторонами було укладено договір № 3093-Р від 15.03.2012р., а посилання в призначенні платежу на договір № 3093-Р від 15.03.2011р. є помилковим (описка в даті договору), і всі оплати у спірний період проводились за товар, поставлений згідно договору № 3093-Р від 15.03.2012р.

З огляду на викладене та враховуючи, що між сторонами укладено один договір № 3093-Р від 15.03.2012р., колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання відповідача в призначенні платежу на договір № 3093-Р від 15.03.2011р. є помилковим, а тому всі вищезазначені оплати у спірний період (після поставки товару по видатковій накладній № РН/13-00159 від 20.06.2013р.) є оплатами по договору № 3093-Р від 15.03.2012р., а саме за реалізований товар, який поставлений позивачем згідно видаткової накладної № РН/13-00159 від 20.06.2013р.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду у відповідача залишився нереалізованим товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН/13-00159 від 20.06.2013р., на суму 11 161, 69 грн. (33 170, 28 грн. - вартість поставленого товару - 5 654, 88 грн. вартість повернутого товару - 16 353, 71 грн. сплачена відповідачем вартість реалізованого товару).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.1. договору покупець оплачує товари шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем.

Однак, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів реалізації відповідачем решти товару, поставленого згідно видаткової накладної № РН/13-00159 від 20.06.2013р., на суму 11 161, 69 грн., відповідно не можливо визначити строк оплати товару у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується на момент подання позову настання обов'язку у відповідача щодо оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних № РН/13-000070 від 26.03.2013р. на суму 2 391, 10 грн., № РН/13-0172 від 10.07.2013р. на суму 12 225, 35 грн. та № РН/13-00159 від 20.06.2013р. на суму 33 170, 28 грн., які позивачем визначені як підстава поданого позову про стягнення заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості у розмірі 46 505, 62 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи та норми чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги надані позивачем суду апеляційної інстанції на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в розмірі 40 818, 19 грн. видаткові накладні № РН/12-00072 від 04.04.2012р. на суму 16 914, 93 грн., № РН/12-00093 від 10.05.2012р. на суму 21 581, 11 грн. та № РН/12-00092 від 10.05.2012р. на суму 21 581, 11 грн., оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції та подані позивачем з порушенням ст. 101 Господарського процесуального кодексу України без обґрунтування неможливості подання даних доказів суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2014р. у справі № 911/2772/14, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2014р. у справі № 911/2772/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2014р. у справі № 911/2772/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 10, код ЄДРПОУ 34730664) та користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 1, ідентифікаційний код 37756470) 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 911/2772/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала