Рішення

від 05.08.2014 по справі 347/829/14-ц

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/829/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області , в складі :

Головуючого - судді : Цалин Б.М.

Секретаря: Терлюжак Н.П.

З участю представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідачки: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Представник позивача, ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, суду пояснив, що дружина позивача ОСОБА_5 в рахунок придбання (купівлі) житлового будинку , що розміщений в АДРЕСА_1 в період липня - серпня 2008 року перераховувала відповідачці в справі, ОСОБА_4 кошти, що в загальній сумі складає 300 тисяч гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла а тому позивач в справі, як спадкоємець, виявив бажання повернути кошти, які за життя його дружина перераховувала відповідачці. За життя ОСОБА_5 являлась директором фірми та співпрацювала із ОСОБА_6 , саме із яким вони спільно приймали рішення про придбання житлового будинку в м.Косові та перераховані відповідачці кошти ОСОБА_5 були взяті в юридичної особи, співзасновником якої є і ОСОБА_6 На неодноразові звернення позивача, відповідачка уникає зустрічей та не бажає повертати отримані кошти. Просить задоволити позов в збільшеному вигляді та постановити рішення суду яким стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 300000 грн. боргу, інфляційні - 114600 грн, а також три відсотки річних - 45000 грн , та понесені судові витрати.

Відповідачка в справі, ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову заперечила, суду пояснила, що позивача в справі не знає і ніколи його взагалі не бачила. Ніяких ані зобов"язань, ані домовленостей із позивачем вона не мала і не має. Дружину позивача - ОСОБА_5 знала, так як остання ще в 2008 році приїжджала в м.Косів та хотіла купити для себе житловий будинок. Так після огляду належного їй житлового будинку, що в АДРЕСА_1, вони усно між собою узгодили ціну будинку, яка на той час складала 270 тисяч доларів США. Спочатку ОСОБА_5 погодилась на купівлю цього будинку а згодом передумала та повідомила їй, що вона купляє квартиру для сина в місті Києві. Після смерті ОСОБА_5 приїжджав ОСОБА_6, обговорював із нею також питання купівлі будинку а згодом приїжджала і дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 із чоловіком, також оглядали будинок. Не погоджуючись із заявленою нею ціною на будинок ОСОБА_6 став їй погрожувати, а згодом її викликали в Косівський РВ УМВС, де вона надавала письмові свідчення. Визнає, що ОСОБА_5 в період липня -серпня 2008 року перерахувала їй кошти в рахунок завдатку в загальній сумі 295300 грн. Однак всі ці кошти вона повернула ОСОБА_5 ще в жовтні 2008 року , після відмови останньої від придбання житлового будинку, при чому ОСОБА_5 сама особисто приїжджала в м.Косів по вказані кошти, які їй були передані в присутності двох свідків, які в той час працювали в її господарстві. Технічну документацію вона показувала дочці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 яка оглядала її житловий будинок. Розписку на суму 100000 грн. писала власноруч а на суму 5 тис грн вона не писала і на вказаній розписці підпис не її. Просить відмовити в задоволенні позову так як ніяких невиконаних зобов"язань вона не має.

Представник відповідачки ОСОБА_2, заперечує вимоги позивача, вважає докази позивача та його представника надуманими. ОСОБА_5 виявила бажання придбати належний на праві власності відповідачці житловий будинок , що розміщений в АДРЕСА_1. Між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_4 була усна домовленість про ціну будинку в сумі 270 тисяч доларів США а також, що угода про купівлю будинку повинна була бути укладена не пізніше березня 2009 року. На підтвердження намірів придбати житловий будинок ОСОБА_5 зобов»язалась здійснити перерахунок коштів на ім»я відповідачки в справі, за котрі остання мала здійснити ремонтні та опоряджувальні роботи будинку а також підготовити всі необхідні для оформлення договору купівлі - продажу документи. Згідно їх домовленості у випадку відмови покупця від купівлі будинку, невід»ємні покращення залишаються продавцю. Так, на підтвердження намірів взятих на себе зобов»язань ОСОБА_5 протягом липня-серпня 2008 року передала відповідачці кошти в загальній сумі 295300 грн. Згодом ОСОБА_5 передумала купляти належний відповідачці житловий будинок після чого відповідачкою було повернуто їй всі попередньо отримані кошти в присутності двох свідків. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та за життя, а саме із моменту перерахування відповідачці коштів ( липень - серпень 2008 року) і по день смерті, остання не пред»являла жодних вимог про повернення таких коштів, так як фактично не мала жодних претензій. Позивачем в підтвердження факту невиконання зобов»язання відповідачки долучено до матеріалів справи «розписку» ОСОБА_4 про отримання нею авансу в сумі 5000 грн із зазначенням вже призначення такої суми «в рахунок продажу будинку». Разом із тим вказану розписку відповідачка не писала і підпис на такій розписці не її. Фактично між дружиною позивача та відповідачкою в справі не було жодних письмових зобов»язань ані за договором позики, ані за попереднім договором купівлі-продажу, і як такі суду не надані. Просить в позові відмовити.

Суд вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріли справи вважає позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними та не доведеними в судовому засіданні за наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні позивач в справі, ОСОБА_3, відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому Реєстрі (а.с.57) являється спадкоємцем першої черги після смерті дружини ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 представник позивача ОСОБА_1 посилається на те, що дружина позивача - ОСОБА_5 на виконання попередньої домовленості та в рахунок придбання (купівлі) житлового будинку , що розміщений в АДРЕСА_1 перераховувала на користь відповідачки в справі, ОСОБА_4 кошти, що в загальній сумі складають 300300 грн гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла а тому позивач в справі, як спадкоємець, виявив бажання повернути кошти належні їх сім»ї. Збільшивши позовні вимоги ОСОБА_8 просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 300000 грн. боргу, інфляційні - 114600 грн, а також три відсотки річних - 45000 грн , та понесені судові витрати.

Як доказ факту перерахування на ім»я відповідачки в справі ОСОБА_4 коштів, представником позивача надано суду оригінали квитанцій ( а.с. 66-70) із яких вбачається, що від платника ОСОБА_4 перераховано отримувачу - ОСОБА_4 кошти а саме: 11.07.2008 року на суму 45300 грн.; 11.07.2008 р - 50000 грн.; 23.07.2008 р - 50000 грн; 24.07.2008 року - 30000 грн.; 04.08.2008 р - 20000 грн.; а також на підставі письмової розписки (а.с.71) відповідачка ОСОБА_4 отримала від «Валі» сто тисяч гривень. Таким чином станом на 25.08.2008 року відповідачка отримала кошти в загальній сумі 295300 грн., що не заперечується останньою. До матеріалів справи долучено також і розписку (а.с.71 зв.) від 06.07.2008 року про отримання ОСОБА_4 авансу на суму 5000 грн в рахунок продажу будови в АДРЕСА_1. Загальна сума коштів складає 300300 грн.

Суд звертає увагу, що у вказаних платіжних документах - квитанціях та розписці ОСОБА_4 ( окрім розписки (а.с.71 зв.) датованої 06 липня 2008 року про отримання ОСОБА_4 авансу на суму 5000 грн в рахунок продажу будови в АДРЕСА_1, яку як написання, так і свій підпис відповідачка заперечує), взагалі не вказано призначення таких платежів а платником та отримувачем вказана сама відповідачка - ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_9, суду пояснила, що дружина позивача, ОСОБА_5 доводилась їй двоюрідною сестрою. Відповідачка в справі, ОСОБА_4 в неї по сусідству, в АДРЕСА_1 побудувала житловий будинок, та говорила про намір продати цю будівлю. ОСОБА_5 за життя неодноразово говорила, що хоче купити житловий будинок в м.Косові та переїхати сюди на постійне місце проживання. Таким чином вона порекомендувала ОСОБА_5 оглянути житловий будинок відповідачки. Після огляду ОСОБА_5 будинок сподобався, однак необхідні для продажу документи ще не були готовими, а тому ОСОБА_10 за для підтвердження свого наміру на придбання вказаного будинку перерахувала ОСОБА_4 кошти, в рахунок завдатку, в загальній сумі 300000 грн. При передачі коштів був присутній ОСОБА_6 - співпрацівник ОСОБА_5, який проживає в м.Донецьку та являється співвласником їх фірми. Після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_6 із братом приїжджав, щоб або доплатити кошти за хату, або повернути йому кошти. В останнє ОСОБА_6 приїжджав на Різдво 2013 року. Про повернення ОСОБА_5 відповідачкою коштів їй нічого не відомо. В останнє вона бачила сестру в кінці лютого 2010 року., так як в цей період вона приїжджала в м.Косів , на той момент документи на хату ще не були готові. Позивача в справі знає, він із ОСОБА_10 не приїжджав в м.Косів за станом здоров»я, окрім того ОСОБА_10 не проживала із своїм чоловіком (ОСОБА_3) , вони жили в різних квартирах. Їй відомо, що сестра мала фірму, яка займалась будівництвом вишок для Київстару та МТСу, вона була директором вказаної фірми, співвласником був і ОСОБА_6 А також ствердила, що ОСОБА_5 говорила про намір брати кредит в банку на купівлю цієї хати, однак про оформлення такого кредиту їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працював разом із дружиною позивача, ОСОБА_5 Йому відомо, що ОСОБА_5, виявила бажання придбати житловий будинок в м.Косові поблизу своєї двоюрідної сестри. Із ОСОБА_4 він познайомився спільно із ОСОБА_5, яка домовлялась про придбання житлового будинку. Після погодження ціни, постало питання про внесення оплати в якості завдатку. Фірмою було виділено суму коштів. Кошти ОСОБА_5 передавались відповідачці в декілька етапів, він особисто був присутнім при передачі частини грошей. Будинок не був придбаний за договором купівлі-продажу, так як не були готовими документи. В загальному ОСОБА_5 перерахувала та передала відповідачці кошти в сумі біля 300000 грн. Про повернення коштів ОСОБА_4 не відомо, так як фактично такого і не було. Позивач в справі після смерті дружини, сам звертався про допомогу до нього із питанням повернення коштів. Фактично і будинок не придбаний і кошти не повернуті. Після звернення ОСОБА_3 він телефонував до ОСОБА_4, приїжджав, розмовляв із нею, однак ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_10 поставила непомірну ціну житлового будинку, яка складає 250 тисяч доларів і більше. Про повернення коштів ОСОБА_4 нічого не говорила і вона відмовилась від повернення отриманих коштів. Вона відмовилась від продажу будинку і від повернення коштів. Останній раз приїжджав осінню 2010 року. Кошти перераховані та передані ОСОБА_5 відповідачці, це кошти були виділені фірмою на сім"ю ОСОБА_5 на придбання житлового будинку. Про придбання будинку мова йшла в 2006 -2008 роках. Сім"я ОСОБА_5 прийняла рішення про придбання будинку в м.Косові, він до цього не має відношення. ОСОБА_5 кошти не позичала, ці кошти були виділені фірмою, як дивіденди їх сім»ї, для придбання житлового будинку. При домовленості сторін про придбання будинку та обговорення ціни присутнім не був.

Із пояснень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10 вбачається, що вони в період жовтня-листопада 2008 року працювали в господарстві відповідачки ОСОБА_4, та були запрошені останньою в літню кухню, де вона передала незнайомій їм жінці грошові кошти в національній валюті - гривні, купюрами номіналом по 200 та по 100 гривень, в загальній сумі 295 тисяч. Така сума бала оголошена саме жінкою яка перераховувала в їх присутності ці кошти. Жодних розписок ніхто не писав і вони нічого не підписували.

Суд вважає безпідставною та необґрунтованою вимогу представника позивача заявлену в заяві про збільшенні позовних вимог (а.с.58) в частині стягнення із відповідачки заборгованості, інфляційних, трьох процентів річних, із посиланням на порушення відповідачкою зобов»язання за вимогами ст. 526, 625 ЦК України.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не може застосувати до вказаних правовідносин вищевказані норми матеріального права позаяк ані позивачем, ані його представником не надано суду жодного письмового доказу в підтвердження, що між ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі продажу, за умовами якого остання має виконати своє зобов»язання.

Ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст.59 ЦПК України та з урахуванням положень ч.1 ст.218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов»язків.

Як визначено ст.206 ЦК України , усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Вимогами ст.657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, іншого нерухомого майна, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В силу вимог ч.4 ст.635 ЦК України, попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.

Таким чином припускаючи, що між ОСОБА_5 та відповідачкою в справі ОСОБА_4 існував правочин щодо купівлі-продажу нерухомого майна, житлового будинку , то його невід»ємною частиною повинен був бути укладений письмовий попередній договір, посвідчений нотаріусом, за яким кожна із сторін мала б свої зобов»язання та відповідно відповідала б за їх невиконання. За відсутності такого договору суд не може встановити обсяг (виконаних чи невиконаних) зобов»язань кожної із сторін .

Ст.60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні оглянуто матеріали перевірки заяви ОСОБА_1 по факту вчинення шахрайських дій ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 За висновком проведеної перевірки заяву о/у СДСБЕЗ Косівського РВ УМВС Сав»юк А.Д, розглянуто, про що заявнику повідомлено, тобто факту шахрайських дій відповідачки не підтверджено.

Представником відповідачки подано суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Разом із тим, як визначено п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином за вищенаведених підстав суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.ст. 570-571, 635, 638, 655-657 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Б.М.Цалин