Рішення

від 26.11.2014 по справі 347/829/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/829/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1996/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Шалаути Г.І., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 05 серпня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року позивач звернувся з даним позовом та після збільшення позовних вимог просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 300 000 гривень сплаченого авансу, 114600 гривень інфляційних та 3% річних в розмірі 45 000 гривень за невиконання грошового зобов'язання.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що його дружина протягом 2008 року передала відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 300 000 гривень як аванс в рахунок придбання будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Відповідач факт отримання коштів від дружини визнала та обіцяла врегулювати з ним усі питання, однак дій по поверненню коштів не вчиняла, а у подальшому відмовилась від їх повернення. Оскільки є спадкоємцем після смерті дружини вважає, що право на повернення суми авансу перейшло до нього, а за невиконання грошового зобов'язання відповідач повинна відшкодувати йому 114600 гривень інфляційних та 3% річних в розмірі 45 000 гривень

Рішенням Косівського районного суду від 05 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_4. подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та стягнути на його користь 300 000 гривень, 114 600 інфляційних, та 45000 гривень 3% річних.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не встановив правову природу платежу, який отримала відповідач, тому дійшов помилкового висновку, що за відсутності попереднього договору неможливо встановити обсяг зобов'язань сторін. Відповідач ОСОБА_5 отримала кошти в розмірі 300 000 гривень в якості авансу, що підтверджується розписками та платіжними документами.

Представник апелянта наголошує на тому, що якщо сторони домовились укласти договір, у даному випадку купівлі- продажу будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_2, але не оформили його у зв'язку з відмовою відповідача, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Відповідач з метою привласнення 300 000 гривень намагалась наділити борг властивостями завдатку, але зрозумівши, що це не позбавляє її обов'язку повернути борг, вигадала версію, що кошти повернула.

Як усно, так і письмово відповідач визнавала отримання 300 000 гривень за передачу у власність будинку, а тільки під час слухання справи видумала, що кошти повернула.

За відмову повернути отриманий аванс суд повинен був також стягнути встановлені законом платежі за невиконання грошового зобов'язання.

Доводи представника відповідача про пропуск ним строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки практично до 2014 року із відповідачем продовжувався процес щодо укладення правочину купівлі-продажу.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта який вимоги скарги визнав, представника відповідача, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, через відсутність між сторонами укладеного письмового договору щодо купівлі-продажу житлового будинку у м. Косові, через що неможливо встановити обсяг зобов'язань кожної із сторін. Крім того, за матеріалами перевірки заяви представника позивача про вчинення відносно нього злочину не встановлено факту вчинення ОСОБА_5 шахрайських дій відносно ОСОБА_6

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, вони не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, суд не дав належної оцінки обставинам справи що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року на виконання попередньої домовленості та в рахунок придбання (купівлі) житлового будинку, що розміщений в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5, перерахувала протягом 2008 року на її користь кошти в сумі 300 300 гривень. Зазначені обставини підтверджуються оригіналами розписок та квитанцій на а.с. 65-71.

Зазначені обставини підтверджуються висновком оперуповноважного СДСБЕЗ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області при розгляді матеріалів по факту вчинення шахрайських дій ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6

У особистих поясненнях від 28 та 31 березня 2014 року відповідач ОСОБА_5, підтвердила, що отримала від ОСОБА_6 300 000 гривень у зв'язку із домовленістю придбання нею будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 11, однак вважає цю суму завдатком. За життя із ОСОБА_6 була домовленість, що у разі не придбання даного будинку завдаток залишається їй і ніякі кошти повертатися не будуть.

Відповідно до ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Колегія суддів вважає, що між ОСОБА_6 за життя та відповідачем ОСОБА_5 виникли правовідносини з приводу придбання (купівлі) житлового будинку, що розміщений в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5, а перерахована протягом 2008 року на її користь кошти в сумі 300 300 гривень є авансом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Тобто внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного між сторонами.

З матеріалів справи не вбачається та в судовому засіданні підтверджено, що попередній договір купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не укладався, тому є усі підстави вважати, що передані грошові кошти є авансом.

Враховуючи усі вищевикладені докази про отримання відповідачем коштів від померлої ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими та надуманими доводи ОСОБА_5, що повернула за життя померлої отримані кошти.

Не може братись до уваги і заява представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності, оскільки фактично такий строк не пропущено.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_5 факту отримання коштів від дружини визнавала і обіцяла вирішити всі питання про їх повернення.

В ході розгляду справи позивач та його представник доводили, що до кінця 2013 року вирішували з відповідачем можливість оформити договір купівлі-продажу будинку, правовстановлюючі документи на який вона отримала тільки у 2010 році, тобто вирішували питання можливості передачі будинку у зв'язку з отриманням нею авансу. Про категоричну відмову відчужити будинок та повернути сплачений за нього аванс дізнались в кінці 2013 року. Свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_6 позивач отримав 11 травня 2011 року. Тому враховуючи зазначені обставини не можна вважати, що звернувшись з позовом в суд 01 квітня 2014 року ОСОБА_4 пропустив строк позовної давності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1219 ЦК до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Враховуючи, що між відповідачем та ОСОБА_6, яка померла у 2010 році склались правовідносини щодо сплати авансу та оскільки майнові права спадкодавця (право на повернення авансу) безпосередньо не пов'язані з особою спадкодавця, не мають суто особистого характеру, слід зробити висновок, що ст. 1219 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини і вони допускають правонаступництво.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі а.с. 57 позивач 11 травня 2011 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_6, тому вправі ставити питання про повернення сплаченого авансу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак колегія суддів вважає, що не можуть бути у даному випадку задоволені вимоги позивача про стягнення на його користь 114600 гривень інфляційних та 3% річних в розмірі 45 000 гривень за невиконання грошового зобов'язання.

За нормами діючого цивільного законодавства обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення суми авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

У зв'язку із частковим задоволенням позову підлягає відповідно до ст. 88 ЦПК України поверненню сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення Косівського районного суду від 05 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 300 000 гривень авансу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 4827 гривень сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.І. Шалаута

А.І. Шишко