Рішення

від 24.07.2014 по справі 344/9915/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9915/14-ц

Провадження № 2/344/3644/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 07.06.1995 року, актовий запис №547.

21 липня 2014 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, за якою позивач просила розірвати шлюб та здійснити поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.07.2014 року було затверджено між сторонами мирову угоду стосовно поділу спільного майна подружжя.

Стосовно позовної вимоги про розірвання шлюбу позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на те, що вона з відповідачем останній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. На примирення не згідна.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу, вказавши на відсутність наміру подальшого збереження сім'ї.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.06.1995 року, виданого відділом РАГСу м.Івано-Франківська, сторони зареєстрували шлюб 07.06.1995 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 547 (а.с.13).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.14), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.15).

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з відповідачем останній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні сторони проти надання їм часу для примирення заперечили, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 07.06.1995 року у відділі РАГСу м.Івано-Франківська, актовий запис №547.

Після набрання законної сили рішення суду надіслати до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Польська М.В.