Постанова

від 06.08.2014 по справі 904/3343/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 року Справа № 904/3343/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарабака Є.А. представник, довіреність №7 від 10.06.14;

від відповідача: Володько О.О. представник, довіреність №24-5-03 від 26.12.13;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014року у справі № 904/3343/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 183 798,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" про стягнення 183 798, 50 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 170 100,00 грн. - основний борг, 1 625,40 грн. - інфляційні втрати, 9 640,03 грн. - пеня, 2 430,07 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 511130813 від 01.02.2013р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" - 170 100 грн. 00 коп. основного боргу, 9 640 грн. 03 коп. пені, 1 625 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2 430 грн. 07 коп. 3% річних, 3 675 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав повністю, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав та не оплатив товар.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергохімсервіс" в частині стягнення пені відмовити та задовольнити заяву відповідача Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" про відстрочку виконання рішення строком на шість місяців.

При цьому, скаржник посилається на те, що ним було подано клопотання до господарського суду Дніпропетровської області про відкладення 05.06.2014 року розгляду справи на іншу дату в зв'язку зі знаходженням представника в іншому судовому засіданні. Однак суд в порушення вимог ст. 77 ГПК не повідомив належним чином відповідача про час і дату наступного судового засідання, чим позбавив його права на захист прав та інтересів.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не врахував, що в п.7.5 договору не встановлений конкретний розмір пені, а лише обмежений її максимальний розмір подвійною ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Крім того, розглядаючи справу без участі представника відповідача, суд позбавив відповідача права звернутися до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців в зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а вимоги викладені в ній такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 05.06.2014 року відповідач подав клопотання про відкладення слухання справи на інший день у зв'язку з участю представника в іншому суді. Отже, відповідач мав на меті брати участь у наступних засіданнях для захисту своїх прав, а тому отримання інформації про подальший розгляд справи залежало виключно від волевиявлення самого відповідача. На наступне судове засідання 17.06.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 7.5. Договору сторонами чітко встановлена відповідальність за порушення грошового обов'язку у вигляді пені. Чітко зазначено, що її розмір не може бути вище понад подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, її розмір складатиме від 0,01% до 0,07% від суми боргу, що узгоджено сторонами. Отже, позивач за своїм вибором заявив вимогу про стягнення пені за максимальним показником.

Що стосується заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, то вважає, що відсутні обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Баланс підприємства станом на 31.03.2014 року не свідчить про фінансовий стан відповідача на час винесення рішення - 17.06.2014 року. Просить рішення суду залишити без змін, а в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення та в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 21.07.2014 року.

21.07.2014 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про день та час розгляду справи.

В судовому засіданні 06.08.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс", як постачальник, та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод", як покупець, було укладено договір поставки № 511130813 (а.с. 10-14).

Даний договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13 року, а в частині не виконання зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору поставки, на умовах, викладених в розділі цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити феросиліцій, що надалі іменуються товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікації № 1, оформленої у вигляді додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

Відповідно до п. 2.1. - 2.3. договору поставки, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнах і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений податковим кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, вказана в додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору поставки встановлено, що товар за цим договором поставляється на умовах, вказаних в специфікаціях до цього договору, згідно Інкотермс 2000. Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях.

Товар надається постачальником покупцю на підставі акту приймання-передачі та/або товаросупроводжувального документа з відміткою покупця про приймання товару (п. 3.8. договору поставки).

Згідно п. 4.1. договору поставки, розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

Специфікаціями №№ 3 - 7 до договору передбачено, що товар має бути оплачений впродовж 63 календарних днів з дати постачання (умови оплати: 100% факт постачання 63 календарних днів) (а.с. 15-19).

Виконуючи умови договору поставки та відповідно до специфікацій №№ 3 - 7 до договору, позивач у період з травня 2013 року по вересень 2013 року постачав відповідачу, а відповідач прийняв товар (органо-неорганічна сполука біоцид Катон MW):

- 22 травня 2013 року за видатковою накладною № РН-0000471 в кількості 175 кг. на загальну суму 44 100,00 грн.;

- 20 червня 2013 року за видатковою накладною № РН-0000589 в кількості 125 кг. на суму 31 500,00 грн.;

- 30 липня 2013 року за видатковою накладною № РН-0000769 в кількості 150 кг. на загальну суму 37 800,00 грн.;

- 20 серпня 2013 року за видатковою накладною № РН-0000836 в кількості 125 кг. на загальну суму 31 500,00 грн.;

- 26 вересня 2013 року за видатковою накладною № РН-0000971 в кількості 100 кг. на загальну суму 25 200,00 грн. (а.с. 20-24).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 511130813 від 01.02.2013 року позивач за видатковими накладними від 22.05.2013 року № РН-0000471, від 20 червня 2013 року № РН-0000589, від 30 липня 2013 року № РН-0000769, від 20 серпня 2013 року № РН-0000836, від 26 вересня 2013 року № РН-0000971 своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 170 100,00 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеними накладними, які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 20-24).

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 511130813 від 01.02.2013 року.

На підставі п. 4.1. договору та умов специфікацій відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару не пізніше:

- за видатковою накладною РН-0000471 - 22.05.13р.;

- за видатковою накладною РН-0000589 - 20.06.13р.;

- за видатковою накладною РН-0000769 - 30.07.13р.;

- за видатковою накладною РН-0000836 - 20.08.13р.;

- за видатковою накладною РН-0000971 - 26.09.13р.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем станом на 11.03.2014 року рахується заборгованість в розмірі 170 100,00 грн. (а.с. 32).

Окрім того, позивач відповідно до п. 7.5 Договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України розрахував та заявив до стягнення з відповідача 9 640,03 грн. пені, інфляційні втрати у сумі 1 625,40 грн. та 3% річних у сумі 2 430,07 грн., згідно розрахунків (а.с. 27 - 31).

Що стосується стягнення господарським судом 3% річних та інфляційних витрат, то колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду, оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з тим, що на час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних перед позивачем не надано, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 170 100,00 грн., інфляційних втрат у сумі 1 625,40 грн. та 3% річних у сумі 2 430,07 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та не погоджується з господарським судом в частині стягнення пені з наступних підстав.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції передбачені договором.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у разі невчасного здійснення розрахунків за цим Договором, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку з чим, колегія суддів констатує, що сторони в договорі не встановили конкретний розмір пені, а обмежили лише її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення її судом є неправомірним. Тому в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

Що стосується повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, то слід зазначити наступне.

Ухвала суду господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014р. про відкладення розгляду справи на 17.06.2014р. направлена сторонам по справі 10.06.2014 року, про що свідчить відтиск на обороті аркуша ухвали (а.с.44).

Відповідно до ч.3 п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з наступними змінами, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки ухвала відповідачу направлена замовною кореспонденцією за адресою, зазначеною як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернута підприємством зв'язку, то відповідач є таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідач не заперечував, що був належним чином повідомлений про попереднє судове засідання, призначене на 05.06.2014 року, подав клопотання про відкладення слухання справи на інший день, а тому отримання інформації про подальший розгляд справи залежало в тому числі й від волевиявлення самого відповідача.

Таким чином, господарським судом не порушено норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідачем подано заяву про відстрочку виконання рішення по справі на шість місяців. Заява мотивована тим, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані. Згідно балансу станом на 31.03.2014 року є збитковим. Негайне погашення заборгованості є для підприємства об'єктивно неможливим та спричинить за собою зупинку діяльності підприємства. В підтвердження доводів відповідачем надано баланс підприємства станом на 31.03.2014 року.

Скаржник в своїх доводах посилається на те, що рішення суду позбавило його можливості звернутися з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду, що на думку колегії є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки вимога відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду не була предметом розгляду в суді першої інстанції, то вона не може розглядатися й в апеляційній інстанції, у зв'язку з чим підлягає залишенню без розгляду.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, виходячи з положень ст. 121 ГПК України, питання про надання відстрочки виконання рішення суду при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою вирішує саме господарський суд, який видав виконавчий документ.

Відповідач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з відповідною заявою про відстрочку виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Витрати зі сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки відповідачем у апеляційній скарзі оскаржувалося не все рішення, а лише в частині стягнення пені у сумі 9 640,03 грн., то й сплату судового збору за подачу апеляційної скарги необхідно було здійснювати, виходячи, з оспорюваної суми, а не з загальної ціни позову.

У зв'язку з чим необхідно повернути Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" 924,5 грн. зайво сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод", м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі № 904/3343/14 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс", м Київ - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21; р/р 2600930000321 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, кв. 2; р/р 26003010608935 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Києві, МФО 300023, код ЄДРПОУ 30789473) - 170 100 (сто сімдесят тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 07 коп. 3% річних, 3 483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" про відстрочку виконання рішення суду - залишити без розгляду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" 47,86 судового збору за подачу апеляційної скарги.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський прокатний завод" 924,5 грн. зайво сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлений 11.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.А. Сизько