Ухвала

від 06.08.2014 по справі 810/6820/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6820/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Безименної Н.В.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000732200 та №0000712200 від 18.07.2013 р.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Авіаресурс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п.138.2.1 ст.138 ПК України, в результат чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 415923,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 р. у сумі 220873,00 грн., за 3 квартал 2012 р. у сумі 195050,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 489090,80 грн., у тому числі за квітень 2012 р. у сумі 63951,33 грн., за травень 2012 р. у сумі 75121,70 грн., за червень 2012 р. у сумі 71282,17 грн., за липень 2012 р. у сумі 278735,60 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області винесено податкові повідомлення-рішення №0000712200 від 18.07.2013 р. яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 733636,50 грн., в тому числі 489091,00 грн. за основним платежем та 244545,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000732200 від 18.07.2013 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 623884,50 грн., в тому числі 415923,00 грн. за основним платежем та 207961,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Авіаресурс» (Продавець) та ПАТ «АС» (Покупець) був укладений договір №260412 від 26.04.2012 р. поставки нафтопродуктів. Згідно договору Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу Продавця.

На підставі договору поставки нафтопродуктів від 26.04.2012 р. позивачем з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. придбано нафтопродукти (авіапальне ТС-1) на загальну суму 2934544,60 грн. в тому числі ПДВ 489090,80 грн. На суму постачання нафтопродуктів виписано (оформлено) податкові накладні, а також прибуткові накладні на загальну суму 2376700,51 грн., що наявні в матеріалах справи. Факт оплати позивачем нафтопродуктів підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Транспортування нафтопродуктів підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та подорожніми листами. Нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) обліковувались позивачем у журнал-ордер і відомість по рахунку 203 Паливо за квітень-липень 2012 р. та списувалось актами списування.

Крім того, встановлено, що нафтопродукти (авіа паливо ТС-1) використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наявністю у позивача сертифікованого аеродрому, десятки повітряних суден (літаків, вертольотів), транспортного парку (паливозаправники, вантажні автомобілі, автокрани, бульдозери, трактори, тощо).

ПАТ «АС» отримані від ТОВ «Авіаресурси» нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) використовувались на виконання зобов'язань за укладеними позивачем угод про закупівлю послуг за державні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «АС» 02.09.2011 р. укладено договір №1109011008 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до якого ПАТ «АС» надавав послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем (авіаційні послуги для аеровізуального огляду та обстеженню МГ в межах обслуговування УМГ «Донбастрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз», УМГ «Київтрансгаз»). Факт надання послуг підтверджується виданими ПАТ «АС» Дочірній компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укртрансгаз» податковими накладними, актами виконаних робіт, що наявні в матеріалах справи.

19.04.2012 р. ПАТ «АС» укладено договір з ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про закупівлю послуг з оренди транспорту з екіпажем (для здійснення авіаційної охорони лісів), відповідно до якого позивачем надавалися послуги авіаційної охорони лісів. Факт надання послуг підтверджується виданими ПАТ «АС» ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» податкових накладних та актами надання послуг, що наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість яка була сплачена згідно вказаного Договору позивачем за вказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного суб'єкта господарювання не було анульовано.

Також, відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 08.08.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Безименна Н.В.

Бєлова Л.В.