Ухвала

від 15.09.2015 по справі 810/6820/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/46374/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014

у справі № 810/6820/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр)

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Авіаресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 02.07.2013 №362/22-13737357, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- пп.138.2.1 п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 415923,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року у сумі 220873,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 195050,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 489090,80 грн., у тому числі: за квітень 2012 року у сумі 63951,33 грн., за травень 2012 року у сумі 75121,70 грн., за червень 2012 року у сумі 71282,17 грн., за липень 2012 року у сумі 278735,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 18.07.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000712200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 733636,50 грн., в тому числі: 489091,00 грн. за основним платежем та 244545,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000732200, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 623884,50 грн., в тому числі: 415923,00 грн. за основним платежем та 207961,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Авіаресурс» (продавець) та ПАТ «АС» (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №260412 від 26.04.2012, за умовами якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу продавця.

На виконання умов договору, позивачем з 01.04.2012 по 31.07.2012 придбано нафтопродукти (авіапальне ТС-1) на загальну суму 2934544,60 грн., в тому числі ПДВ 489090,80 грн. На суму постачання нафтопродуктів виписано (оформлено) податкові накладні та прибуткові накладні на загальну суму 2376700,51 грн., що наявні в матеріалах справи.

Факт оплати позивачем нафтопродуктів підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Транспортування нафтопродуктів підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та подорожніми листами. Нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) обліковувались позивачем у журнал-ордер і відомість по рахунку 203 Паливо за квітень-липень 2012 р. та списувалось актами списування.

Крім того, судами встановлено, що нафтопродукти (авіа паливо ТС-1) використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наявністю у позивача сертифікованого аеродрому, десятків повітряних суден (літаків, вертольотів), транспортного парку (паливозаправники, вантажні автомобілі, автокрани, бульдозери, трактори, тощо).

Отримані від ТОВ «Авіаресурси» нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) використовувались позивачем на виконання зобов'язань за укладеними угодами про закупівлю послуг за державні кошти.

Так, ПАТ «АС» 02.09.2011 було укладено договір №1109011008 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до якого ПАТ «АС» надавав послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем (авіаційні послуги для аеровізуального огляду та обстеженню МГ в межах обслуговування УМГ «Донбастрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз», УМГ «Київтрансгаз»). Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами виконаних робіт.

19.04.2012 ПАТ «АС» укладено договір з ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про закупівлю послуг з оренди транспорту з екіпажем (для здійснення авіаційної охорони лісів), відповідно до якого позивачем надавалися послуги авіаційної охорони лісів. Факт надання послуг підтверджується податковими накладними та актами надання послуг, що наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль