Рішення

від 08.08.2014 по справі 903/624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2014 р. Справа № 903/624/14 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Я.Ю.

від відповідача: Максимонько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Волинь-дерево-буд" до державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" про стягнення 154 306,38 грн.

В судовому засіданні 08.08.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Волинь-дерево-буд" звернулося в суд з позовом до Луцького військового лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" про стягнення 170 555,37 грн.

Позов мотивувало тим, що між сторонами укладений усний договір на постачання лісоматеріалів. Позивач замовляв у відповідача товар, відповідач виставляв рахунки для оплати. На підставі отриманих рахунків позивач проводив передоплату, після чого здійснювалась поставка товару.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 31.01.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок невиконання зобов'язань з поставки товару складає 129 909,68 грн.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з Луцького військового лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" на користь приватного підприємства "Волинь-дерево-буд" 170 555,37грн., з них 129 909,68 грн. основна сума заборгованості, 21 565 грн. інфляційних втрат та 19 00,69 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено останню до розгляду в судовому засіданні.

16.07.2014 р. надійшла заява від відповідача, згідно якої відповідач не вважає себе належним відповідачем, оскільки є структурним підрозділом ДП "Львівського військового комбінату", також просив позовну заяву залишити без розгляду.

16.07.2014 р. надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи.

16.07.2014 р. ухвалою господарського суду розгляд справи відкладено.

29.07.2014 р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів.

30.07.2014 р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій податкових накладних.

30.07.2014 р. представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме просив замінити первісного відповідача Луцьке військове лісництво державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" на ДП "Львівський військовий лісокомбінат".

При порушенні провадження у справі в суду були відсутні відомості чи Луцьке військове лісництво ДП "Львівський військовий лісокомбінат" є юридичною особою і чи може бути відповідачем у суді.

Відповідно до положення про Луцьке військове лісництво "Львівський військовий лісокомбінат" Луцьке військове лісництво є відокремленим підрозділом і входить до складу державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" на правах цеху без права юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. При цьому в останньому із зазначених випадків: господарський суд зобов'язує позивача згідно з частиною другою статті 56 ГПК надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а в разі невиконання цього обов'язку у встановлений судом строк залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою суду від 30.07.2014 р. було задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача належним відповідачем державним підприємством «Львівський військовий лісокомбінат» (м. Львів, вул. Луганська, 3).

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» п. 20.2. територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

З врахуванням вищезазначених роз'яснень суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в господарському суді Волинської області.

07.08.204 р. та 08.08.2014 р. представник позивача подав клопотання про доручення до матеріалів справи копії документів: договір № 9 про надання послуг від 01.08.2009 р.; видаткову накладну №РН-0000149 від 31.08.2009 р.; акт ОУ-0000008 здачі - приймання робіт (надання послуг); видаткова накладна №РН-0000172 від 30.09.2009 р.; видаткова накладна №РН-0000223 від 25.11.2009 р.; рахунок - фактура №СФ-0000126 від 04.09.2009 р. довідку про стан заборгованості на день розгляду справи, платіжне доручення №34 від 31.03.2010 р. та платіжне доручення №28 від 16.03.2010 р.

Позивач також подав клопотання про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача (державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" в особі Луцького лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат") 154 306,38 грн. з них: 129 909,68 грн. перерахованих в якості передоплати за лісоматеріали, 15 064,56 грн. інфляційних втрат, 9 332,14 грн. 3% річних.

Суд прийняв подане клопотання та розцінив його як зменшення розміру позовних вимог, а тому має місце нова ціна позову, а саме: 154 306,38 грн. з них: 192 909,68 грн. перерахованих в якості передоплати за лісоматеріали грошові кошти, 15 064,56 грн. інфляційних втрат, 9 332,14 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача позов визнав в частинні стягнення основного боргу на суму 129 909,68 грн. Та просив суд відмовити в задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки зазначив, що позивач міг раніше звернутись до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Луцьке військове лісництво постачало товар приватному підприємству "Волинь-дерево-буд" на підставі усної домовленості, а останнє приймало та оплачувало поставлений товар. 01.08.2009 р. між приватним підприємством "Волинь-дерево-буд" та державним підприємством "Львівський військовий лісокомбінат" укладено договір № 9 про надання послуг відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а саме: одинарне розпилення деревини хвойних та м'яких порід дерева, подвійне розпилення деревини хвойних та м'яких порід дерева, одинарне розпилення деревини твердих порід дерева, подвійне розпилення деревини твердих порід дерева, надання послуг автотранспорту (а.с.118).

Як вбачається з матеріалів справи в продовж 2009 - 2010 р.р. за домовленістю сторін, позивач замовляв у Луцького військового лісництва лісоматеріали, останній приймав замовлення та виставляв рахунки для оплати. Приватне підприємство "Волинь-дерево-буд" на підставі отриманих рахунків проводило передоплату, після чого здійснювалась поставка товару.

Положеннями ст.ст. 205, 206 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Разом з тим, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Зміст укладеного між сторонами договору дає підстави вважати, що вказаний договір за своєю природою є договором поставки товару та послуг за умовами якого, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.ст. 509, 526 ЦК України, та статей 173, 193 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Факт виконання укладеного усного договору підтверджується платіжними дорученням (а.с. 6-15), квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 16-18), рахунками-фактурами (а.с. 19-23), товарно-транспортними накладними (а.с. 40-70), податковими накладними (а.с. 73-101) та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2009 р. по 31.01.2012 р., який затверджений, підписаний та скріплений печатками керівника приватного підприємства "Волинь-дерево-буд" та керівника Луцького військового лісництва державного підприємства "Львівського військового лісокомбінату" а також підписаний відповідно головним та старшим бухгалтером господарюючих суб'єктів (а.с. 24).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 31.01.2012 р., позивач оплатив а відповідач не поставив товару на загальну суму 129 909,68 грн. Оскільки акт підписаний уповноваженими особами зі сторони відповідача, це дає підстави про визнання останнім наявної заборгованості перед позивачем у розмірі 129 909,68 грн., що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Наявними у справі доказами підтверджується належне надання позивачем взятих на себе зобов'язань, а саме здійснення передоплати, та їх отримання відповідачем без зауважень та претензій і не належне виконання останнім взятих на себе зобов'язань, а саме поставки лісоматеріалів, відтак суд вважає що вимога приватного підприємства "Волинь-дерево-буд" про стягнення з Луцького військового лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" 129 909,68 грн. основної заборгованості є підставною та підлягає до задоволенню.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 9 332,14 грн. та 15 064,56 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій почались з наступного дня після підписання акту взаємозвірки від 31.01.2012 р. Варто зазначити, що вони судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.ї

Судом дані доводи до уваги не приймаються, оскільки відповідач знав про існування боргу перед позивачем і жодним чином не врегулював даний спір.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення в розмірі 154 306,38 грн. з них: (129 909,68 грн. основного боргу, 9 332,14 грн. трьох процентів річних і 15 064,56 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до п. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Листа Вищого господарського суду від 21.11.2011 р., № 01- 06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Позивачем було сплачено 3 411,12 грн. судового збору, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму 154 306,38 сума судового збору становить 3 086,13 грн., отже 324,99 грн. сплаченого судового збору підлягають поверненню позивачу з держбюджету (3 411,12-3 086,56=324,99).

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, в сумі 3 086,13 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 625, 629, 632 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (вул. Луганська, 3, м. Львів, Львівська область, 79034, код ЄДРПОУ 07361304) в особі Луцького лісництва державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 5, код ЄДРПОУ 38957751) на користь приватного підприємства "Волинь-дерево-буд" (вул. Львівська, 85, м. Луцьк, Волинська область, 43018, код ЄДРПОУ 36347866) 154 306 (сто п'ятдесят чотири тисячі триста шість грн.) 38 коп. з них: (129 909,68 грн. основного боргу, 9 332,14 грн. трьох процентів річних і 15 064,56 грн. інфляційних втрат) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 086 (три тисячі вісімдесят шість грн.) 13 коп.

Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути приватному підприємству "Волинь-дерево-буд" судовий збір внесений в більшому розмірі в сумі 324 (триста двадцять чотири грн.) 99 коп. сплачений згідно квитанції № 1979.37.1 від 01.07.2014 р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення

складено 08.08.2014 р.

Суддя І. О. Гарбар