Постанова

від 06.08.2014 по справі 915/641/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 915/641/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка,

суддів О.Ю. Аленіна, С.В. Таран (склад судової колегії згідно розпорядження в.о. голови суду)

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "М-Інвест-Буд" - Сендзюк К.В.

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Приходько В.М.

від ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" - не з'явився

від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - не з'явився

від Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції - Тумилович О.В.

від ТДВ Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест-Буд" та публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р.

у справі № 915/641/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест-Буд"

до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"; на стороні відповідача - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, товариства з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко"

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р. (суддя Гриньова-Новицка Т.В.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "М-Інвест-Буд" (далі також - ТОВ "М-Інвест-Буд", Позивач, Скаржник-1) до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі також - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Банк, Відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (далі також - ПАТ "АКБ "КИЇВ", Третя особа-1); на стороні Відповідача - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі також - Нотаріус, Третя особа-2), Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (далі також - ДРС, Третя особа-3), товариства з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" (далі також - ТДВ БФ "Житлобуд-Ніко", Третя особа-4), про зобов'язання Відповідача подати до органу державної реєстрації заяви за формами, встановленими Наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 для проведення державної реєстрації припинення обтяжень (іпотеки та заборони відчуження) нерухомого майна - квартири № 103 у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 13-з, та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів:

1) № 4539723 про іпотеку від 15.12.2007 р., реєстраційний номер: 6237767, реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, іпотекодавець: ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко", іпотекодержатель: ВАТ "Райффайзен Банк Аваль";

2) № 4539737 про обтяження від 15.12.2007 р., вид обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, особа, майно/права якої обтяжуються (власник): ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко".

Вказане судове рішення прийняте на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "М-Інвест-Буд" та ПАТ "АКБ "КИЇВ" звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять його (рішення) скасувати та прийняти нове, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, Скаржники посилаються на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, вони вважають, що передбачений положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України перелік способів захисту прав та законних інтересів не є вичерпним і тому суд може застосувати інший спосіб захисту порушеного права, що встановлений договором або законом.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

У судовому засіданні представник Позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник Третьої особи-3 також просив задовольнити апеляційні скарги, скасувавши вищевказане рішення та задовольнивши позов. Представник Відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що ухвалами Верховного Суду України від 22.07.2014 р. відкрито провадження у справі № 915/1437/13 за позовом ТДВ "Будівельна фірма Житлобуд-Ніко" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору іпотеки та, відповідно до ст. 111-22 ГПК України, зупинено виконання постанови Одеського апеляційною господарського суду від 07.11.2013 р. до закінчення розгляду справи Верховним Судом України. Крім того, представник Банку просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Представники ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ТДВ Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко" в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки господарського суду в зазначеному рішенні не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а відтак, згідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі угоди про спорудження об'єкта будівництва № 1 від 20.12.2006 р., укладеної між АКБ „КИЇВ" (управитель) та ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" (забудовник), останнім збудовано житловий будинок у м. Миколаїв, за адресою: пр. Героїв Сталінграда, 13-з.

Згідно договору про участь у фонді фінансування будівництва від 01.11.2007 р. № 32/2К ТОВ "М-Інвест-Буд" набув право вимоги на об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру № 101 у вказаному житловому будинку, а за Договором уступки майнових прав від 09.07.2008 р. № 104-101/2К - отримав майнові права на вказану квартиру.

У 2012 році в зв'язку з коригуванням проектної документації та паспорту технічної інвентаризації об'єкта будівництва змінилась нумерація та загальна площа квартир у згаданому житловому будинку, що підтверджується також додатковою угодою № 1 від 06.04.2012 р. до вищевказаної угоди про спорудження об'єкту будівництва № 1. Так, квартира в„– 101 загальною площею 94,8 кв. м, майнові права на яку належали Позивачу, стала квартирою № 103 загальною площею 99,0 кв.м, у зв'язку з чим між ТОВ "М-Інвест-Буд" та ПАТ АКБ "КИЇВ" була укладена відповідна додаткова угода № 1 до договору № 32/2К про участь у фонді фінансування будівництва.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 790738 (індексний номер 17243004) від 03.02.2014 р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 17249567) від 03.02.2014 р., ТОВ "М-Інвест-Буд" є власником об'єкта нерухомого майна - двокімнатної квартири в„– 103 у будинку в„– 13-з по проспекту Героїв Сталінграду у місті Миколаєві (далі - квартира № 103).

Під час реєстрації речових прав на квартиру № 103 державним реєстратором Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна наступні записи:

1) № 4539723 про іпотеку від 15.12.2007 р., реєстраційний номер: 6237767, реєстратор: приватний нотаріус Миколаїського міського нотаріального округу ОСОБА_4, іпотекодавець: ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко", іпотекодержатель: ВАТ "Райффайзен Банк Аваль";

2) № 4539737 про обтяження від 15.12.2007 р., вид обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, особа майно/права якої обтяжуються (власник): ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. по справі № 915/1437/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 17.02.2014 р., іпотечний договір від 10.12.2007 р., на підставі якого накладені іпотека та заборона на квартиру № 103, визнано недійсним. На час розгляду справи судом першої інстанції вказані судові рішення чинні.

У зв'язку з тим, що наявність іпотеки та заборони відчуження зазначеного вище нерухомого майна істотно порушує право власності ТОВ "М-Інвест-Буд" на належне йому майно, останнє звернулось із даним позовом до господарського суду Миколаївської області, посилаючись на ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд цілком погодився з тим, що право власності Позивача є порушеним і підлягає захисту, однак при цьому суд дійшов висновку про невірно обраний ним спосіб захисту свого порушеного права, оскільки норми ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України не містять такого способу судового захисту права як зобов'язання особи (суб'єкта господарювання) звертатися з заявами до органів владних повноважень, зокрема органу державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріуса як спеціального суб'єкту.

Також суд зазначив, що незважаючи на те, що ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зобов'язує обтяжувача подати державному реєстратору прав заяву про припинення іпотеки протягом п'яти робочих днів з дня її припинення, суд не вбачає підстав для задоволення позову, адже: по-перше: задоволення позову не матиме наслідком реальний захист і відновлення порушеного права позивача, оскільки одне лише звернення відповідача до державного реєстратора не усуне перешкод у здійсненні позивачем прав власності на квартиру № 103, тому що вчинення реєстраційних дій має здійснювати не Відповідач, а спеціальний державний орган, визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; по-друге: оскарження відповідачем постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2014 р. у справі № 915/1437/13 до Верховного Суду України та неоднакове застосування судами ч. 1 ст. 261 ЦК свідчить про те, що питання припинення іпотечного договору від 10.12.2007 р. остаточно не вирішено, відтак, задоволення позову створює загрозу порушення прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 10.12.2007 р. у разі скасування Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2014 р. у справі № 915/1437/13.

Судова колегія не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

До загальних (основоположних) засад цивільного законодавства, згідно п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, відносяться такі як неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також судовий захист цивільного права та інтересу.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 названого Кодексу).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13). Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому в названій нормі законодавець зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частиною 1 статті 20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однією з підстав припинення іпотеки, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про іпотеку", є визнання іпотечного договору недійсним.

Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів (ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як вбачається з матеріалів справи та ці обставини встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, в 2012 р., у зв'язку з коригуванням проектної документації та паспорту технічної інвентаризації об'єкта будівництва, змінилась нумерація квартир у згаданому житловому будинку та квартира № 101, майнові права на яку належали Позивачу, стала квартирою № 103. При цьому ще в 2007 році (тобто до зміни нумерації) було проведено реєстрацію обтяжень на квартиру № 103, яка належала ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" та була передана у забезпечення виконання зобов'язання Відповідачу справі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" .

Вищезгаданою постановою господарського суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції, визнано недійсним іпотечний договір від 10.12.2007 р., на підставі якого передана в іпотеку та накладена заборона на квартиру № 103 вже нової нумерації. При цьому державна реєстрація припинення обтяжень (іпотеки та заборони відчуження) квартири № 103 проведена не була, чим порушено право власності ТОВ "М-Інвест-Буд" на дану квартиру.

Зі змісту вищенаведених положень ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України вбачається, що визначені в них переліки способів захисту прав та законних інтересів, не є вичерпними і тому суд може застосувати інший спосіб захисту порушеного права, що встановлений, зокрема, законом, при цьому спосіб захисту свого порушеного права потерпіла особа обирає на свій розсуд в залежності від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин, тобто обраний спосіб захисту має відповідати характеру порушення її права.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а частиною 9 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, отже, саме на підставі даних положень закону та у відповідності до частин 2 статей 16 та 20 відповідно Цивільного та Господарського кодексів України, ТОВ "М-Інвест-Буд" звернулось до господарського суду із позовом про зобов'язання Відповідача подати до органу державної реєстрації заяви для проведення державної реєстрації припинення обтяжень (іпотеки та заборони відчуження) нерухомого майна - квартири №103 у вказаному вище житловому будинку та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів.

У судовому засіданні представник Позивача пояснила, що ТОВ "М-Інвест-Буд" зверталось до Відповідача з вимогою подати заяву до органу державної реєстрації прав про припинення іпотеки та заборони відчуження, однак Банком відповідна заява не була подана ані самостійно, ані на вимогу особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що обраний ТОВ "М-Інвест-Буд" спосіб захисту свого порушеного права власності відповідає положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Що стосується доводів місцевого господарського суду та Відповідача про те, що питання про припинення іпотечного договору від 10.12.2007 р. остаточно не вирішено через оскарження Банком постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2014 р. у справі № 915/1437/13 до Верховного Суду України, колегія суддів зазначає, що наразі відкриття провадження Верховним Судом України у справі № 915/1437/13 не є перепоною для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та вирішення даного спору по суті, оскільки, згідно ч. 3 ст. 105 ГПК України вищезгадана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. набрала законної сили, а прийняте Верховним Судом України рішення у вказаній вище справі може бути підставою лише для перегляду судових рішень у цій справі за нововиявленими обставинами, відповідно до ст. 112 ГПК України. Саме з врахуванням наведеного апеляційною інстанцією було відхилене клопотання Банку про зупинення провадження у даній справі до розгляду його заяви ВС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, а також позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому апеляційна інстанція приймає до уваги встановлені під час розгляду справи обставини щодо відсутності між Позивачем і Банком будь-яких договірних правовідносин, про що представники зазначених осіб безпосередньо підтвердили в судовому засіданні. Також колегія суддів бере до уваги й те, що позивач в своїй позовній заяві фактично посилався на дві підстави для задоволення його позову, а саме: 1) наявність судових рішень, якими договір іпотеки квартири № 103 (старої нумерації), укладений між Банком та ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко", визнаний недійсним; 2) порушення Банком права власності Позивача, оскільки Відповідач, після зміни нумерації не вніс відповідні зміни в зазначений договір іпотеки та не подав відповідну заяву про внесення змін на обтяження до органу державної реєстрації. Судова колегія вважає, що наведені вище зазначені Позивачем підстави для задоволення його позовних вимог є цілком обґрунтованими, самостійними, а отже, такими, які не залежать одна від одної.

З огляду на викладені вище положення, апеляційна інстанція не приймає до уваги та вважає помилковими посилання Відповідача про зворотне.

Господарський суд першої інстанції, розглядаючи даний спір по суті, наведеним обставинам належної оцінки не надав, що й стало підставою для його помилкових висновків.

Відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, які складаються з судового збору, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р. скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" (м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19, ідентифікаційний код 14305909) подати до органу державної реєстрації заяви за формами, встановленими Наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5 для проведення державної реєстрації припинення обтяжень (іпотеки та заборони відчуження) нерухомого майна - квартири № 103 у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 13-з, та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів: 1) № 4539723 про іпотеку від 15.12.2007 р., реєстраційний номер: 6237767, реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, іпотекодавець: ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко", іпотекодержатель: ВАТ „Райффайзен Банк Аваль"; 2) № 4539737 про обтяження від 15.12.2007 р., вид обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, особа, майно/права якої обтяжуються (власник): ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко".

Стягнути з ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТОВ „М-Інвест-Буд" судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 1827 грн. та на користь ПАТ "Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" 609 грн. за подачу апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова підписана 11.08.2014 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Таран С.В.