Постанова

від 05.08.2014 по справі 810/3195/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року №810/3195/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» (далі - позивач, ТОВ «Норман», Товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- форми «Р» №0000062201/92 від 22.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 131 355,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 105084,00 грн., штрафні санкції 26271,00 грн.);

- форми «Р» №0000072201/91 від 22.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125 100,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 100080,00 грн., штрафні санкції 25020,00 грн.).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту №1459/220/13735996 від 19.12.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Норман» код 13735996 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Продальянс Центрум» код 37936180 за період з 01.09.2012 по 30.09.2012» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з наступним.

Позивач стверджує, що реальність та правомірність господарської діяльності між ТОВ «Норман» та ТОВ «Продальянс Центрум» підтверджується первинними та іншими документами, а єдиною підставою для встановлення приведених в Акті перевірки порушень стало посилання Податкового органу в Акті перевірки на висновки акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №86/26-53-22-01-15/37936180 від 08.08.2013 щодо порушень вимог податкового та іншого законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ «Продальянс Центрум», та зазначає, що дії контролюючого органу щодо проведення такої перевірки визнані неправомірними в судовому порядку.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Норман», код за ЄДРПОУ 13735996, є юридичною особою, платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, та як платник податків перебуває на обліку у ДПІ в Обухівському районі. Види діяльності Товариства за КВЕД: 10.13 (виробництво м'ясних продуктів), 10.20 (перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (основний ), 46.21 (оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин), 46.24 (оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою), 46.33 (оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами), 46.39 (неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).

З 04.12.2013 по 10.12.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі направлення №217 від 04.12.2013, згідно зі ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Норман» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Продальянс Центрум» код 37936180 за період з 01.09.2012 по 30.09.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №1459/220/13735996 від 19.12.2013, відповідно до висновків якого встановлено порушення з боку Товариства п. 187.5 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість на суму 100080,00 грн., у т.ч. за грудень 2012 року - 100080,00 грн.

До вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних викладених в Акті перевірки обставин:

«Встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював придбання сировини для виготовлення продукції з риби та морської капусти.

Відповідно до договору поставки від 10.09.2012 постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, характеристики, якого передбачені умовами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у даному договорі та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором, товар, який передається у власність покупця за цим договором, зазначається у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до Специфікації №1 до Договору від 10.09.2012 №10/09-В ТОВ «Норман» придбано «Відерко 05Н00129» в кількості 834000 шт.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Продальянс Центрум» до ТОВ «Норман», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

До ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області отримано акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2013 №86/26-53-22-01-15/37936180 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Центрум» (код за ЄДРПОУ 37936180) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012 року по 31.06.2013 року, відповідно до якого: від ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва ДПС отримано висновок за період з 01.06.12 по 01.06.13 від 24.07.13 №05/07-13/121 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Продальянс Центрум» (код за ЄДРПОУ 37936180); за період з 01.06.2012 року по 31.06.2013 встановлено відсутність формування податкових зобов'язань на суму 4922034,00 грн., та податкового кредиту на суму 4811979,00 грн.; таким чином, контрагенти незаконно скористались податковим кредитом сформованим за рахунок ТОВ «Продальянс Центрум» за період з 01.06.2012 по 31.06.2013 на суму 4922034,00 грн.

Перевіркою за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 встановлено, що в порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 105084 грн., в т.ч. 2012 рік - 105084 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 100080,00 грн.»

22.01.2014 на підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000062201/92, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 131355,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 105084,00 грн., штрафні санкції 26271,00 грн.), та №0000072201/91, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125100,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 100080,00 грн., штрафні санкції 25020,00 грн.).

За результатом адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №846/10/10-36-10-01-206/102 від 07.04.2014 та рішенням Міністерства доходів і зборів України « 8294/6/93-99-10-02-15 від 12.05.2014 зазначені податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014 залишені без змін.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Норман» (покупець) та ТОВ «Продальянс Центрум» (постачальник) здійснювалися на підставі договору поставки №№10/09-В від 10.09.2012, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, характеристики, якого передбачені умовами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у даному договорі та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором. Товар, який передається у власність покупця за цим договором, зазначається у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною цього договору. Товар передається у власність від постачальника покупцю за адресою, зазначеною покупцем. Датою поставки вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Відповідно до Специфікації до Договору від 10.09.2012 №10/09-В позивачем придбано товар за номенклатурою «Відерко 05Н 00129» в кількості 834000 шт. ціною 0,60 грн. на суму 600480,00 грн., у т.ч. ПДВ 100080,00 грн.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надані копії: податкової накладної №62 від 30.09.2012 на загальну суму 600480,00 грн. у т.ч. ПДВ 100080,00 грн., видаткової накладної №146 від 30.09.2012 на загальну суму 600480,00 грн. у т.ч. ПДВ 100080,00 грн. платіжного доручення №1059 від 15.08.2013.

Також позивачем надані відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та бази даних Міндоходів «Анульована реєстрація платників ПДВ» щодо ТОВ «Продальянс Центрум». З останніх вбачається, що реєстрацію ТОВ «Продальянс Центрум» як платника ПДВ анульовано (скасовано) 08.08.2013 за ініціативою податкової.

Крім того, позивачем надані копії виданих Товариству: атестату виробництва, виданого Держспоживстандартом України, та зареєстрованого в Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 05.02.2008 за №UА3.049.0069-08 (з Додатком №2 до нього); експлуатаційного дозволу Управління ветеринарної медицини в Обухівському районі №10-08-13FP від 22.01.2010 на виготовлення риби та рибопродукції; експлуатаційного дозволу Обухівської районної санітарно-епідеміологічної станції №08700/07/12 від 09.12.2010 на рибопереробну промисловість; сертифікатів відповідності продукції UА3.049.Х003819-08 та UА1.049.Х002825-10.

З нотаріально засвідчених пояснень ОСОБА_1 вбачається, що остання з листопада 2011 року по травень 2013 року працювала директором ТОВ «Продальянс Центрум». ОСОБА_1 зазначила, на виконання умов договору №10/09-В від 10.09.12 ТОВ «Продальянс Центрум» здійснило поставку відерок; поставка здійснювалася за рахунок ТОВ «Продальянс Центрум», орендованим транспортним засобом з екіпажем безпосередньо за місцезнаходженням ТОВ «Норман» м. Обухів, вул. Жовтнева, 58; разом з товаром передано видаткову накладу на податкову накладну; за поставлений товар отримано кошти, у тому числі ПДВ; податкові зобов'язання по виписаній ТОВ «Норман» податковій накладній задекларовані в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №86/26-53-22-01-15/37936180 від 08.08.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Центрум» (код за ЄДРПОУ 37936180) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.06.2013 року» не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

Більш того, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі №826/19414/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Центрум», за результатами якої складено Акт від 08.08.2013р. №86/26-53-22-01-15/37936180, які полягають в порушені вимог п. 73.3 статті 73, п. 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та зазначені в Акті інформації у вигляді висновків щодо не підтвердження господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс Центрум» із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.06.2012р. по 31.06.2013р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 у справі (провадження К/800/19526/14) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі № 826/19414/13-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 (провадження В/800/2605/14) відмовлено у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року у справі № 826/19414/13-а (К/800/19526/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України).

Відповідно до абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення викладено у частині 2 статті 14 та статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 1 статті 72 цього ж Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Норман» та ТОВ «Продальянс Центрум» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України, у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Норман» та ТОВ «Продальянс Центрум», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах ТОВ «Норман» та ТОВ «Продальянс Центрум», тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої у межах взаємовідносин із зазначеним контрагентом за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Продальянс Центрум».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Продальянс Центрум», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за результатами господарської діяльності з ТОВ «Продальянс Центрум» .

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ «Норман» та ТОВ «Продальянс Центрум»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 22 січня 2014 року №0000062201/92 та №0000072201/91.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» (код за ЄДРПОУ 13735996) судовий збір у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 91 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.