Постанова

від 10.07.2014 по справі 826/7056/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

10 липня 2014 року № 826/7056/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дезко" доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезко" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 06.02.2014 №0000432203 та №0000452203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання, 03.07.2014, прибули представники сторін.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує невідповідністю висновків відповідача, викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, наданим до перевірки первинним документам, які підтверджують реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Артмікс К" та використання вказаних товарів позивачем у своїй господарській діяльності, а також обґрунтуванням вказаних висновків лише на підставі аналізу господарської діяльності ТОВ "Артмікс К".

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відповідність висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, положенням Податкового кодексу України, з огляду на встановлені під час перевірки обставини щодо відсутності документів на підтвердження реального руху активів під час здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Артмікс К", а також з огляду на висновки акта Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.04.2013 №286/22-509/38271637 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Артмікс К" (код ЄДРПОУ 38271637) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2012 по 31.03.2013", якою встановлено відсутність реального характеру господарських операцій з поставки товарів та надання робіт (послуг) ТОВ "Артмікс К" за період, що перевірявся.

Оскільки представниками сторін подано заяви про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезко" зареєстроване як юридична особа 23.11.2000, присвоєно ідентифікаційний код 31246295, місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 20, основний вид економічної діяльності - інші види діяльності із прибирання, що підтверджується даним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ№644049.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 09.12.2013 №335 та повідомлення від 09.12.2013 №37/26-52-22-03 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дезко" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ "Артмікс К" за грудень 2012 року, про що складено акт перевірки від 24.12.2013 №900/26-52-22-03-14/31246295.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000432203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 109563,00 грн., в тому числі, 73042,00 грн. за основним платежем та 36521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0000452203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 104345,00 грн., в тому числі, 69563,00 грн. за основним платежем та 34782,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, та в подальшому до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.04.2014 №3002/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 23.04.2014 №7383/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків.

Відповідно до висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Дезко" підпунктів пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік (4 квартал 2012 року) на 73042,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, також зазначено про порушення ТОВ "Дезко" підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на 69563,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, що призвело до заниження ним податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на аналізі наданих позивачем до перевірки первинних документів, складених за наслідками господарських операцій з ТОВ "Артмікс К", а також на висновках акта Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.04.2013 №286/22-509/38271637 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Артмікс К" (код ЄДРПОУ 38271637) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2012 по 31.03.2013", якою встановлено відсутність реального характеру господарських операцій з поставки товарів та надання робіт (послуг) ТОВ "Артмікс К" за період, що перевірявся.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "Дезко" (Покупець) та ТОВ "Артмікс К" (Постачальник) укладено договір від 26.11.2012 предметом якого є поставка і продаж Постачальником Покупцю товару, асортимент якого визначається у видаткових накладних. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано до перевірки видаткові та податкові накладні. Також перевіркою встановлено, що розрахунки між ТОВ "Дезко" та ТОВ "Артмікс К" проводились у безготівковій формі відповідно до банківських виписок, які були надані до перевірки.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, відповідно до умов укладеного договору, доставка товару здійснюється силами та засобами покупця, а постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар разом із документами, що підтверджують його якість, проте ТОВ "Дезко" не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, гігієнічних висновків та інших первинних документів, які б підтверджували реальність проведених господарських операцій.

На підтвердження господарських операцій щодо придбання у ТОВ "Артмікс К" товарів та подальшого використання їх у своїй господарській діяльності позивачем надано договір від 26.11.2012 №26/11 відповідно до якого ТОВ "Артмікс К" (Постачальник) поставляє і продає ТОВ "Дезко" (Покупець) товар, асортимент якого визначається у видаткових накладних, а Покупець приймає товар і сплачує за нього грошову суму Постачальникові (пункт 1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні від 03.12.2012 №1/12, від 06.12.2012 №2/12, від 11.12.2012 №3/12, від 14.12.2012 №4/12, від 19.12.2012 №5/12, від 21.12.2012 №6/12, від 25.12.2012 №7/12 від 26.12.2012 №8/12, від 28.12.2012 №9/12, від 04.01.2013 №10/12, від 14.01.2013 №11/12, від 21.01.2013 №12/12, від 29.01.2013 №13/12 та податкові накладні від 03.12.2012 №302 на суму 51600,00 грн., в тому числі, 8600,00 грн. ПДВ, від 06.12.2012 №602 на суму 43320,00 грн., в тому числі, 7220,00 грн. ПДВ, від 11.12.2012 №1101 на суму 40980,00 грн., в тому числі, 6830,00 грн. ПДВ, від 14.12.2012 №1402 на суму 34464,00 грн., в тому числі, 5744,00 грн. ПДВ, від 19.12.2012 №1901 на суму 53754,00 грн., в тому числі, 8959,00 грн. ПДВ, від 21.12.2012 №2102 на суму 58716,00 грн., в тому числі, 9786,00 грн. ПДВ, від 25.12.2012 №2501 на суму 42720,00 грн., в тому числі, 7120,00 грн. ПДВ, від 26.12.2012 №2604 на суму 49824,00 грн., в тому числі, 8304,00 грн. ПДВ, від 28.12.2012 №2802 на суму 42000,00 грн., в тому числі, 7000,00 грн. ПДВ, від 14.01.2013 №1401 на суму 35484,00 грн., в тому числі, 5914,00 грн. ПДВ, від 21.01.2013 №2101 на суму 56772,00 грн., в тому числі, 9462,00 грн. ПДВ, від 04.01.2013 №401 на суму 46080,00 грн., в тому числі, 7680,00 грн. ПДВ, від 19.01.2013 №2901 на суму 35628,00 грн., в тому числі, 5938,00 грн. ПДВ.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що придбання у ТОВ "Артмікс К" товарів, які відносяться до дератизаційних та дезінсекційних засобів, відповідно до зазначених вище договору, видаткових та податкових накладних обумовлене діяльністю позивача, яка полягає у наданні підприємствам, установам та організаціям послуг з дератизації та дезінсекції.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи ліцензію Міністерства охорони здоров'я України від 19.03.2010 серії АВ №526380 на проведення ТОВ "Дезко" дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт.

Також позивачем надано копії договорів з додатками, актів виконаних робіт, податкових накладних, з яких убачається надання ТОВ "Дезко" протягом грудня 2012 року послуг з дератизації та дезінсекції КП "Печерська брама", КП "Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва", ПАТ "Київгаз", ТОВ "Дікергофф (Україна)", ПАТ "Київцемент".

Разом з тим, суд вважає, що наведені докази не спростовують викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновків щодо відсутності реального характеру господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Артмікс К" та не підтверджують реального руху активів під час здійснення зазначених господарських операцій виходячи з наступного.

Так пунктом 3 укладеного між позивачем та ТОВ "Артмікс К" договору від 26.11.2012 №26/11 встановлено, зокрема, що доставка товару здійснюється силами та засобами Покупця, прийом товару Покупцем здійснюється його уповноваженим представником на підставі доручення на отримання товару, оформленого відповідно до встановлених вимог.

Водночас, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження фактичного переміщення дератизаційних та дезінсекційних засобів будь-яким способом, не надано копій доручень, виданих працівникам підприємства на отримання товару у ТОВ "Артмікс К".

За висновком суду, копія техпаспорту автомобіля, який належить колишньому директору ТОВ "Дезко", не може бути достатнім доказом фактичного переміщення цим автомобілем придбаного у ТОВ "Артмікс К" товару, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що у період, за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначений автомобіль використовувався для обслуговування підприємства, а не у власних цілях його власником.

Крім того, як убачається із укладеного між позивачем та ТОВ "Артмікс К" договору від 26.11.2012 №26/11, та оформлених на виконання зазначеного договору видаткових та податкових накладних, вказані документи від імені ТОВ "Артмікс К" підписані директором вказаного товариства ОСОБА_1

У матеріалах справи наявна копія вироку Святошинського районного суду міста Києва від 29.03.2013 в кримінальному провадженні №1-кп/759/161/13, відповідно до якого затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 21.03.2013 між прокурором Речицькою Н.А. та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №32013110080000056, та визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень.

Зі змісту вказаного вироку убачається, що: "ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника створюваного з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, вступив у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, які на початку липня 2012 року у невстановленому слідством місці та при невстановлених слідством обставинах, виготовили статут ТОВ "Артмікс К" (код ЄРДПОУ 38271637), а також інші документи, необхідні для його створення та державної реєстрації: протокол №1 загальних зборів засновників ТОВ "Артмікс К" (код ЄРДПОУ 38271637) від 02.07.2012 та реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи - ТОВ "Артмікс К".

Надалі, 02.07.2012, ОСОБА_1, діючи відповідно до вказівок невстановлених осіб та з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що зареєстрований на його прізвище суб'єкт підприємницької діяльності буде використовуватись невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, підписав попередньо виготовлений невстановленими особами статут ТОВ "Артмікс К", згідно якого він виступив як засновник і власник цього товариства, а також протокол № 1 загальних зборів засновників ТОВ "Артмікс К" від 02.07.2012 та Довіреність на представлення його інтересів в усіх органах державної влади та управління, у тому числі в адміністрації (у Державного реєстратора). Не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановлених осіб, приватний нотаріус ОСОБА_3 посвідчила справжність підпису ОСОБА_1 у статуті ТОВ "Артмікс К".

Відразу після посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_3, підпису ОСОБА_1 в статуті ТОВ "Артмікс К" та підписання останнім інших, вищевказаних документів, які надають право на здійснення державної реєстрації даного підприємства, ОСОБА_1 передав їх невстановленим особам. Невстановлені особи, отримавши вказані документи, 03.07.2012 передали їх до відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації для здійснення державної реєстрації даного суб'єкту підприємницької діяльності.

Підписання ОСОБА_1 статуту ТОВ "Артмікс К" та інших, вказаних вище документів, надало юридичні підстави державному реєстратору відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, 03.07.2012 провести державну реєстрацію ТОВ "Артмікс К", як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером 10721020000027713. Того ж дня, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ "Артмікс К" був присвоєний ідентифікаційний код 38271637.

Реєстрація ТОВ "Артмікс К" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адреси, даних службової особи товариства та інших, надало можливість невстановленим особам під виглядом зовні законної діяльності, без відому засновника та директора вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій".

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з придбання позивачем у ТОВ "Артмікс К" товарів підписані від імені директора ТОВ "Артмікс К" ОСОБА_1, вироком суду відносно якого встановлено, що ОСОБА_1 не мав жодного відношення до діяльності ТОВ "Артмікс К" окрім його створення без мети здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку, що наданий позивачем договір від 26.11.2012 №26/11, укладений між ТОВ "Дезко" та ТОВ "Артмікс К", а також оформлені на виконання зазначеного договору видаткові та податкові накладні не є неналежними доказами у даній справі та не є такими, що підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Артмікс К". Відповідно, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2012 року та податкового кредиту за грудень 2012 року сплачені на користь ТОВ "Артмікс К" суми в рахунок оплати товару за договором від 26.11.2012 №26/11.

Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про заниження ТОВ "Дезко" податку на прибуток за 2012 рік (4 квартал 2012 року) на 73042,00 грн. та податку на додану вартість за грудень 2012 року на 69563,00 грн., а також з доводами на їх обґрунтування, викладеними в акті перевірки, за наслідками якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Тому, податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000432203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 109563,00 грн., в тому числі, 73042,00 грн. за основним платежем та 36521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0000452203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 104345,00 грн., в тому числі, 69563,00 грн. за основним платежем та 34782,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняті правомірно.

При цьому, представник позивача не заперечував наявності повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цих податків позивачу, що відповідно до статті 123 Податкового кодексу України є підставою для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішення не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 427,82 грн. (квитанція від 20.05.2014 №1710002). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки сума судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову становить 4278,20 грн., з урахуванням раніше сплаченого судового збору в розмірі 427,82 грн., з позивача слід стягнути решту суми судового збору, яка становить 3850,38 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезко" (ідентифікаційний код 31246295) судовий збір у розмірі 3850,38 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят грн. 38 коп.) на р/р 31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код отримувача 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом ТОВ "Дезко", Окружний адміністративний суд міста Києва, ідентифікаційний код 34414689.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна