Постанова

від 18.07.2014 по справі 826/2927/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

18 липня 2014 року № 826/2927/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток СВ Груп" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток СВ Груп" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 15.11.2013 №0006292201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Маруліною Л.О. у зв'язку із припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/2927/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 провадження у справі зупинялось метою надання сторонам часу для подачі додаткових доказів у справі.

У судове засідання, 08.07.2014, прибув представник позивача. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні, 08.07.2014, не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість не відповідають вимогам податкового законодавства щодо правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також наданим до перевірки первинним документам, складеним за результатами фактичних господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Трейд Лайн Груп".

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, судом відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжено розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток СВ Груп" зареєстроване як юридична особа 10.07.2012, номер запису про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 10681020000029729, присвоєно ідентифікаційний код 38314518, основні види економічної діяльності: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво інших меблів, оброблення металів та нанесення покриття на метали, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, що підтверджується даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №322805 та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.02.2014 №4275, які наявні у матеріалах справи. Відповідно до свідоцтва від 01.09.2012 №200063205 ТОВ "Восток СВ Груп" зареєстроване з 01.09.2012 платником податку на додану вартість.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 18.10.2013 №1197, направлення на перевірку від 18.10.2013 №2726/22-01 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Восток СВ Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ "Трейд Лайн Груп" за період з 01.09.2012 по 30.09.2013, про що складено акт від 31.10.2013 №351/1-22-01/383145518.

Позивачем подано письмові заперечення на зазначений акт перевірки, на які листом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.11.2013 №726/10/22-01 позивача повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0006292201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 105678,00 грн., в тому числі, 84542,00 грн. за основним платежем та 21136,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, та в подальшому до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17.01.2014 №485/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 11.02.2014 №2594/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що на підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (пункт 201.1), яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Восток СВ Груп" пунктів 185.1, 185.5 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 84542,00 грн., в тому числі, за січень 2013 року на 5969,00 грн., за лютий 2013 року на 22220,00 грн., за березень 2013 року на 16301,00 грн., за квітень 2013 року на 35039,00 грн., за травень 2013 року на 5012,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновки про заниження ТОВ "Восток СВ Груп" податку на додану вартість за січень-травень 2013 року на 84542,00 грн., ґрунтуються на аналізі наданих позивачем до перевірки первинних документів, складених за наслідками господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Трейд Лайн Груп", а також на листі СУ ГУ МВС України в місті Києві від 24.09.2013 №12/2-11511/2 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, щодо ТОВ "Трейд Лайн Груп", в якому наведено пояснення директора ТОВ "Трейд Лайн Груп" ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Трейд Лайн Груп".

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Трейд Лайн Груп" (Постачальник) протягом 2013 року було виписано на користь ТОВ "Восток СВ Груп" (Одержувач) рахунки-фактури від 29.05.2013 №СФ-290501, від 30.04.2013 №СФ-300402, від 12.04.2013 №СФ-120401, від 04.03.2013 №СФ-040301, від 28.03.2013 №СФ-280302, від 28.02.2013 №СФ-280201, від 15.02.2013 №СФ-150201, від 05.02.2013 №СФ-050201, від 29.01.2013 №СФ-290102, від 15.01.2013 №СФ-150102, від 04.01.2013 №СФ-040101, видаткові накладні від 29.05.2013 №РН-290501, від 30.04.2013 №РН-300402, від 12.04.2013 №РН-120402, від 04.03.2013 №РН-040301, від 28.03.2013 №РН-280302, від 28.02.2013 №РН-280201, від 15.02.2013 №РН-150201, від 05.02.2013 №РН-050201, від 29.01.2013 №РН-290103, від 15.01.2013 №РН-150102, від 04.01.2013 №РН-040101, та відповідні до них податкові накладні від 29.05.2013 №8 на суму 30076,63 грн., в тому числі, 5012,77 грн. ПДВ, від 30.04.2013 №26 на суму 100872,50 грн., в тому числі, 16812,13 грн. ПДВ, від 12.04.2013 №13 на суму 109363,89 грн., в тому числі, 18227,35 грн. ПДВ, від 04.03.2013 №3 на суму 59309,05 грн., в тому числі, 9884,83 грн. ПДВ, від 28.03.2013 №28 на суму 38497,96 грн., в тому числі, 6416,33 грн. ПДВ, від 28.02.2013 №35 на суму 11626,00 грн., в тому числі, 1937,67 грн. ПДВ, від 15.02.2013 №18 на суму 38529,31 грн., в тому числі, 6421,53 грн. ПДВ, від 05.02.2013 №5 на суму 83167,30 грн., в тому числі, 13861,23 грн., від 29.01.2013 №41 на суму 16775,14 грн., в тому числі, 2795,86 грн. ПДВ, від 15.01.2013 №18 на суму 40001,04 грн., в тому числі, 6666,85 грн. ПДВ, від 04.01.2013 №3 на суму 19040,00 грн., в тому числі, 3173,32 грн. ПДВ, згідно з якими позивачем придбавались у ТОВ "Трейд Лайн Груп" товари в асортименті (вішалки, тримачі, кронштейни для полиць, труби хромовані, манекени, тощо).

Під час судового розгляду представник пояснив, що придбавав вказаний товар з метою подальшої його реалізації та отримання прибутку. Для цих цілей підприємство на власному транспорті здійснювало доставку зі складу постачальника на власний склад придбаної продукції та в подальшому реалізовувало цю продукцію своїм контрагентам-покупцям, які здійснювали її самовивіз зі складу позивача.

На підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій та подальшого використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаного у ТОВ "Трейд Лайн Груп" товару позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2012 №01-09-2012/06, відповідно до якого ТОВ "Восток СВ Груп" орендує у фізичної особи ОСОБА_3 нежитлове приміщення площею 1440 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, як виробниче або складське приміщення.

Також позивачем надано витяг з картки основних засобів підприємства за січень 2012 року - червень 2014 року, згідно з якою на підприємстві обліковується транспортний засіб Фольксваген Крафтер, товарно-транспортні накладні та подорожні листи згідно з якими автомобілем Фольксваген Крафтер, д.н.з. НОМЕР_1 здійснювалось перевезення торгівельного обладнання відповідно до видаткових накладних, вантажовідправник - ТОВ "Трейд Лайн Груп", пункт навантаження - м. Київ, вул. Саксаганського, 119, оф. 22, вантажоодержувач - ТОВ "Восток СВ Груп", пункт розвантаження - м. Київ, вул. Красилівська, 4-А.

Крім того, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, з яких убачається, що ТОВ "Восток СВ Груп" реалізовувало ПП "Стиль-Центр", ТОВ "Троянда", ТОВ "Проектика", ТОВ "Богуславка", ТОВ "Онса Київ", ТОВ "Студіо Модерна", ТОВ "Меді Україна", ТОВ "Германтон", ТОВ "Європа Арм Спорт", ТОВ "Альфред", ФОП ОСОБА_5 продукцію, аналогічну тій, яка придбавалась позивачем у ТОВ "Трейд Лайн Груп".

Разом з тим, суд вважає, що наведені докази не спростовують викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновків щодо відсутності реального характеру господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Трейд Лайн Груп" та не підтверджують реального руху активів під час здійснення зазначених господарських операцій виходячи з наступного.

Так, згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2012 №01-09-2012/06 та поясненнями представника позивача, складське приміщення ТОВ "Восток СВ Груп" знаходиться за адресою: Київська обл., с. Хотів, вул. Шевченко, 72-А.

Водночас, із наданих позивачем товарно-транспортних накладних убачається, що пунктом розвантаження є м. Київ, вул. Красилівська, 4-А, тобто зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження ТОВ "Восток СВ Груп".

При цьому, доказів щодо наявності за місцезнаходженням підприємства складського приміщення чи можливості розвантажити значний об'єм товару позивачем суду не надано, жодних пояснень з цього приводу не зазначено.

Також, як убачається із виписаних ТОВ "Трейд Лайн Груп" позивачу рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, а також товарно-транспортних накладних, зазначені документи від імені ТОВ "Трейд Лайн Груп" підписані директором ОСОБА_2

Зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення убачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було отримано лист СУ ГУ МВС України в місті Києві від 24.09.2013 №12/2-11511/2 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, щодо ТОВ "Трейд Лайн Груп", в якому зазначено, що в ході оперативно-розшукових заходів співробітниками СУ ГУ МВС України в місті Києві опитано директора та засновника ТОВ "Трейд Лайн Груп" ОСОБА_2, який надав пояснення про те, що на пропозицію незнайомого за грошову винагороду у розмірі 200 грн. погодився зареєструвати на себе підприємство, підписавши статут, довіреність та інші документи, проте на яке саме підприємство ОСОБА_2 пригадати не зміг. Також ОСОБА_2 зазначив, що у подальшому ніяких документів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю, в тому числі, і податкової звітності жодного суб'єкта господарської діяльності, не підписував та нікого не уповноважував на вчинення таких дій. Про те, що перебуває на посаді директора, в тому числі, ТОВ "Трейд Лайн Груп", ОСОБА_2 ніколи на знав, будь-яких документів від імені вказаного товариства він не підписував.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з придбання позивачем у ТОВ "Трейд Лайн Груп" товарів підписані від імені директора зазначеного товариства ОСОБА_2, який заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Трейд Лайн Груп". Відповідно, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень-травень 2013 року сплачені на користь ТОВ "Трейд Лайн Груп" суми в рахунок оплати товару.

Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про заниження ТОВ "Восток СВ Груп" податку на додану вартість на 84542,00 грн., в тому числі, за січень 2013 року на 5969,00 грн., за лютий 2013 року на 22220,00 грн., за березень 2013 року на 16301,00 грн., за квітень 2013 року на 35039,00 грн., за травень 2013 року на 5012,00 грн., а також з доводами на їх обґрунтування, викладеними в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Тому, податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0006292201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 105678,00 грн., в тому числі, 84542,00 грн. за основним платежем та 21136,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) прийнято Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві правомірно.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 211,37 грн. (квитанція від 05.03.2014 №19601135). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки сума судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову становить 1827,00 грн., з урахуванням раніше сплаченого судового збору в розмірі 211,37 грн., з позивача слід стягнути решту суми судового збору, яка становить 1615,63 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СВ Груп" (ідентифікаційний код 38314518) судовий збір у розмірі 1615,63 грн. (одна тисяча шістсот п'ятнадцять грн. 63 коп.) на р/р 31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код отримувача 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом ТОВ "Восток СВ Груп", Окружний адміністративний суд міста Києва, ідентифікаційний код 34414689.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна