Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/2927/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2927/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення № 0006292201 від 15.11.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.11.2013 року №0006292201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України та на підставі наказу від 18.10.2013 року № 1197 в період з 18.10.2013 року по 24.10.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Трейд Лайн Груп» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 31.10.2013 №351/1-22-01/383145518, яким встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 456050 грн., в тому числі за І квартал 2013 року у сумі 255789 грн., за ІІ квартал 2013 року - 200261 грн. та п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 84542грн., в тому числі за січень 2013 у сумі 5969 гри., за лютий 2013 у сумі 22220грн., за березень 2013року в сумі 16301грн., за квітень 2013року в сумі 35039грн, та за травень 2013року в сумі 5012грн.

Позивачем подано письмові заперечення на зазначений акт перевірки, на які листом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.11.2013 №726/10/22-01 позивача повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

За наслідками перевірки на підставі акту від 31.10.2013 №351/1-22-01/383145518 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0006292201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 105678,00 грн., в тому числі, 84542,00 грн. за основним платежем та 21136,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що усі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з придбання позивачем у ТОВ «Трейд Лайн Груп» товарів підписані від імені директора зазначеного товариства Кидика М.В., який заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, тому надані позивачем докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Трейд Лайн Груп», відповідно, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень-травень 2013 року сплачені на користь ТОВ «Трейд Лайн Груп» суми в рахунок оплати товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Трейд Лайн Груп» (Постачальник) протягом 2013 року було виписано на користь ТОВ «Восток СВ Груп» (Одержувач) рахунки-фактури від 29.05.2013 №СФ-290501, від 30.04.2013 №СФ-300402, від 12.04.2013 №СФ-120401, від 04.03.2013 №СФ-040301, від 28.03.2013 №СФ-280302, від 28.02.2013 №СФ-280201, від 15.02.2013 №СФ-150201, від 05.02.2013 №СФ-050201, від 29.01.2013 №СФ-290102, від 15.01.2013 №СФ-150102, від 04.01.2013 №СФ-040101, видаткові накладні від 29.05.2013 №РН-290501, від 30.04.2013 №РН-300402, від 12.04.2013 №РН-120402, від 04.03.2013 №РН-040301, від 28.03.2013 №РН-280302, від 28.02.2013 №РН-280201, від 15.02.2013 №РН-150201, від 05.02.2013 №РН-050201, від 29.01.2013 №РН-290103, від 15.01.2013 №РН-150102, від 04.01.2013 №РН-040101, та відповідні до них податкові накладні від 29.05.2013 №8 на суму 30076,63 грн., в тому числі, 5012,77 грн. ПДВ, від 30.04.2013 №26 на суму 100872,50 грн., в тому числі, 16812,13 грн. ПДВ, від 12.04.2013 №13 на суму 109363,89 грн., в тому числі, 18227,35 грн. ПДВ, від 04.03.2013 №3 на суму 59309,05 грн., в тому числі, 9884,83 грн. ПДВ, від 28.03.2013 №28 на суму 38497,96 грн., в тому числі, 6416,33 грн. ПДВ, від 28.02.2013 №35 на суму 11626,00 грн., в тому числі, 1937,67 грн. ПДВ, від 15.02.2013 №18 на суму 38529,31 грн., в тому числі, 6421,53 грн. ПДВ, від 05.02.2013 №5 на суму 83167,30 грн., в тому числі, 13861,23 грн., від 29.01.2013 №41 на суму 16775,14 грн., в тому числі, 2795,86 грн. ПДВ, від 15.01.2013 №18 на суму 40001,04 грн., в тому числі, 6666,85 грн. ПДВ, від 04.01.2013 №3 на суму 19040,00 грн., в тому числі, 3173,32 грн. ПДВ, згідно з якими позивачем придбавались у ТОВ «Трейд Лайн Груп» товари в асортименті (вішалки, тримачі, кронштейни для полиць, труби хромовані, манекени, тощо).

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Однак, проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей (документів,матеріалів), які відповідно до умов вищезгаданого договору та за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, не доведено того, що обумовлені договорами роботи були виконані контрагентом позивача.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного, а саме прийняття певних робіт замовниками від позивача само по собі не є підтвердженням виконання цих робіт саме контрагентами позивача.

Також, судова колегія звертає увагу, що висновки акту перевірки ґрунтуються на листі СУ ГУ МВС України в місті Києві від 24.09.2013 №12/2-11511/2 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, щодо ТОВ «Трейд Лайн Груп», який надійшов на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, де зазначено, що в ході оперативно-розшукових заходів співробітниками СУ ГУ МВС України в місті Києві було отримано пояснення засновника та директора ТОВ «Трейд Лайн Груп» Кидика М.В., згідно яких останній не мав жодного відношення до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Груп».

Такий висновок податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції, колегія суддів повністю підтримує з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент розгляду апеляційної скарги, набрав законної сили вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к (кримінальне провадження №12012110070000949), яким встановлено та підтверджено посилання податкового органу на пояснення засновника та директора ТОВ «Трейд Лайн Груп» Кидика М.В., згідно яких останній не мав жодного відношення до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Груп».

У ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток СВ Груп» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.