Постанова

від 22.07.2014 по справі 826/6354/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року № 826/6354/14

об 14 год. 40 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УІ-ТЦ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000732201,

за участю представників сторін:

від позивача Шевченко О.І.,

від відповідача Скрипнікова В.С.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УІ-ТЦ» (далі - позивач, ТОВ «УІ-ТЦ») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000732201.

Позивач мотивується тим, що на підставі хибних висновків акту перевірки від 09.01.2014 року №9/26-59-22-01-18/36689503 прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000732201, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000732201. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «УІ-ТЦ» та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українськиц інженерно-технічний центр», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.09.2009 року №10741020000034489, ідентифікаційний код юридичної особи 36689503, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.80)

На час розгляду справи ТОВ «УІ-ТЦ» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.07.2010 року (індивідуальний податковий номер - 366895026593), що підтверджується інформацією з реєстру платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року та складено акт від 09.01.2014 року №9/26-59-22-01-18/36689503. (а.с.17)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «УІ-ТЦ» встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, всього на суму 102233,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на 20925,00 грн. та за травень 2013 року на 81308,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2014 року №0000732201, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 127791,25 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 102233,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 25558,25 грн.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «УІ-ТЦ» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (підрядник) укладено договір підряду від 07.05.2013 №БУД-07/05, відповідно до якого підрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами, із своїх матеріалів виконати роботи та передати в установлений строк замовнику об'єкт, що знаходиться за адресою: Київська обл.. Бориспільський р-н, с. В.Олександрівка, вул. Проектна 1, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх. (т.1 а.с.28)

Також між сторонами укладено договір підряду від 01.04.2013 року №БУД-01/04, відповідно до якого підрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами, із своїх матеріалів виконати роботи та передати в установлений строк замовнику об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх. (т.1 а.с.35)

До даних договорів надані кошторис на монтажно-будівельні роботи, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти надання послуг, акти на виконання робіт, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку, виписки по рахунку.

Відповідач на спростування доводів позивача посилається на акт ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 року №133/22-40/38319715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд»

З даного акту перевірки вбачається, що дане підприємство не знаходиться за податковою адресою, крім цього не надано первинних документів, на яких ґрунтуються показники, задекларовані в податковій звітності. Також відповідач зазначає, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкової зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за спірний період.

Отже суд погоджується з висновками відповідача, що з огляду на надані документи та пояснення позивача по взаємовідносинам зі спірним контрагентом не підтверджується реальність здійснення операцій, оскільки ані під час перевірки, ані в судовому засіданні не надано позивачем жодних доказів щодо обґрунтування яким чином виконувались договори, якими особами, не надано відомостей якими ресурсами виконувалась робота, відповідно до умов договорів укладених позивачем із ТОВ «БК «Стройбуд».

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій за договорами від 07.05.2013 №БУД-07/05 та 01.04.2013 року №БУД-01/04, суд наголошує на наступному.

У даних договорах прописано у п.7 права і обов'язки сторін, відповідно до яких підрядник зобов'язаний забезпечити належну якість робіт, оформити виконану документацію, підтверджуючу відповідне виконання робіт і вимог проектної і нормативно-технічної документації, однак до суду не надано жодних із цих доказів, а саме ніякої документації щодо підтвердження виконання робіт та послуг.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Отже, суд зазначає, що позивачем не надано пояснень та доказів щодо доцільності залучення спірного контрагента ТОВ «БК «Стройбуд».

Також визначальною ознакою реальності здійснення фінансово-господарської діяльності полягає у реальності зв'язку між фактом придбання послуг (товарів), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку, а також використання платником податку придбаних послуг (товару) у своїй господарській діяльності.

Однак, позивачем не надано доказів хто замовляв дані роботи у позивача, який розрахунок проводився та яку вигоду та дохід отримано позивачем від цієї діяльності.

Також суд звертає увагу, що не надано документів на об'єкт, на якому проводились роботи.

Окрім вищевказаного,суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_3 (директор ТОВ «БК «Стройбуд»), в яких зазначено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює продавцем-консультантом в магазині «Сток-чобіток», а стосовно того, що вона є директором та головним бухгалтером ТОВ «БК «Стройбуд» зазначила, що вона погодилась на пропозицію її знайомого зареєструвати на її ім'я підприємство за грошову винагороду. Також вона додала, що документи податкової звітності вона не складала та не підписувала, нікому не доручала від її імені їх підписувати. Фактичну діяльність ТОВ «БК «Стройбуд» не здійснювала та доходу не отримувала (т.2 а.с.22)

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки податкового органу та погоджується з тим, що лише формальна наявність у справі договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання робіт та послуг і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УІ-ТЦ» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам зі спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.01.2014 р. №0000732201.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову ТОВ «Український інженерно-технічний центр» - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Український інженерно-технічний центр» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, будинок 3-а, офіс 219, код ЄДРПОУ 36689503) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2300 (двох тисяч трьохсот) грн. 25коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 липня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 29 липня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова