Рішення

від 07.08.2014 по справі 924/888/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2014 р.справа № 924/888/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мехтрансбуд", м. Новодністровськ, Чернівецька область

до Приватного підприємства „Полі Буд Плюс", м. Хмельницький

про стягнення 99 277,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лутчак В.М. - ген. директор ТОВ „Мехтрансбуд" (згідно Наказу №68 від 21.09.2011 р.);

від відповідача: не прибув.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 99 277,71 грн., з яких 72 575,90 грн. боргу, 16 108,09 грн. пені, 6 573,72 грн. 3% річних за невиконання зобов'язань по договору оренди транспортних засобів №20 від 10.11.2011р. та основного боргу в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р. на послуги механізмами та автотранспортом.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.11.2011р. між сторонами було підписано договір №20 про оренду транспортних засобів, згідно п.1.1. якого ТОВ „Мехтрансбуд", як орендодавець, зобов'язався передати ПП „Полі Буд Плюс" (за договором - орендар) вантажні автомобілі КРАЗ (2 од.), екскаватор VOLVO EC 290BLC та бульдозер ДЗ-27. В свою чергу орендар зобов'язався прийняти вказану техніку, користуватися нею та сплатити орендодавцю за це орендну плату.

Позивач також повідомив, що згідно додаткової угоди №1 від 11.11.2011р. до договору №20 від 10.11.2011р. орендодавцем було передано орендареві вантажні автомобілі КАМАЗ-6520 (6 одиниць) та віброкоток ВОМАG BW 219D-4.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що за користування транспортом орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірах та порядку, визначених цим договором. Згідно п.5.2. розмір орендної плати визначається щомісячно згідно протоколу погодження орендної плати, що додається до договору. Протоколом погодження орендної плати (додаток до додаткової угоди №1 від 11.11.2011р. до договору) встановлено орендну плату за листопад 2011 року в розмірі 142 575,90 грн. Орендодавець належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується актом приймання-здавання виконаних робіт за оренду за № 000225/Е від 21.11.2011р. на суму 142 575,90 грн.

Натомість, позивач повідомив, що орендар виконав свої договірні зобов'язання частково, сплативши за оренду транспорту 70 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку орендодавця. Внаслідок цього в орендаря виникла заборгованість перед орендодавцем в розмірі 72 575,90 грн.

Вказує, що статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач повідомив, що відповідачу нараховано, крім основного боргу, також 16 108,09 грн. пені та 6 573,72 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Також, позивачем у позові зазначено, що 01.11.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений

договір №73 про надання послуг механізмами та автотранспортом. Відповідно до п.1.1. договору ТОВ „Мехтрансбуд" (за договором - виконавець) зобов'язався надавати ПП „ПоліБудПлюс" (за договором - замовник) послуги механізмами та автотранспортом, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги.

Згідно п.п.3.1. договору розмір плати за надані виконавцем послуги визначається договірною ціною, яка зазначена в протоколі узгодження договірної ціни, що додається до договору. В даному протоколі сторони договору узгодили вартість послуг з перебазування екскаватора, котка та бульдозера в загальному розмірі 4 020,00 грн.

Так, відповідно до п.п.2.3.13. договору замовник зобов'язаний протягом 10 днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг проводити повний розрахунок за послуги, що надані в попередньому місяці. При цьому, виконавець належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується актом приймання-здавання виконаних робіт за автопослуги за №000228/Е від 24.11.2011р.

Однак, замовник не виконав своїх зобов'язань щодо оплати наданих виконавцем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4 020,00 грн.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач просить стягнути заявлену до стягнення заборгованість в сумі 99 277,71 грн. згідно поданих розрахунків.

Представник позивача в засідання суду 07.08.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2014р. надав суду розрахунок заявлених до стягнення сум основного боргу та штрафних санкцій. Поданий розрахунок судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався. Відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Представник відповідача в засідання суду не з'являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Про розгляд справи на адресу відповідача направлялись відповідні ухвали, які повернуті на адресу суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Згідно п.п.4, 23 Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 та від 18.03.2008р. №01-8/164 - до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мехтрансбуд", м. Новодністровськ Чернівецька база як юридична особа зареєстрована 20.08.2001р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №352009 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки №404265 АБ від 06.03.2012р.

10.11.2011р. між ТОВ „Мехтрансбуд" (орендодавець ) та ПП „Полі Буд Плюс" (орендар) було укладено договір №20 оренди транспортного засобу з екіпажем, згідно п.п.1.1 якого передбачено, що орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне володіння та користування (оренду) вантажні автомобілі КРАЗ (2од.), екскаватор VOLVO EC 290BLC та бульдозер ДЗ-27, а орендар зобов'язується їх прийняти і користуватись ними та сплачувати за це орендодавцю в порядку та на умовах, визначених договором оренду плату (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2, 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що транспорт передається орендарю разом з екіпажем, який здійснює управління та технічну експлуатацію транспорту. Транспорт передається орендареві для використання виключно у відповідності з його цільовим призначенням: перевезення вантажів. Орендодавець та орендар гарантують, що на момент підписання договору вони мають всі повноваження для укладення договору. Орендар у будь-якому разі зобов'язується забезпечити охайне та бережливе ставлення до орендованого майна. Ризик випадкового пошкодження, знищення орендованого майна несе орендар.

Зазначеним договором сторони передбачили, що орендодавець зобов'язується передати транспорт орендареві в оренду за договором на строк до 31.12.2011 року. Строк оренди починає спливати з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі транспорту в оренду, передбачених п.4.3. договору. Строк оренди може бути змінений за погодженням сторін. (п.п.3.1, 3.2 договору).

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.4 договору передбачено, що за користування транспортом орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірах та порядку, визначених цим договором. Розмір орендної плати визначається щомісячно згідно протоколів погодження орендної плати, що додаються до договору та є його невід`ємними частинами. Орендар сплачує орендну плату на користь орендодавця щомісячно до 15-го числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства України ат цим договором. За порушення вимог цього договору про строки здійснення орендних платежів орендар, на письмову вимогу орендодавця, сплачує останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої за весь час прострочення до повного виконання зобов'язання.

10.11.2011р. сторони підписали Акт прийому-передачі транспортних засобів в оренду (додаток №1 до договору №20 від 10.11.2011р.), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) вантажні автомобілі (згідно переліку), зауваження до технічного стану відсутні.

11.11.2011р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №20 від 10.11.2011р., згідно якої орендар та орендодавець дійшли згоди про передачу в оренду транспортних засобів згідно переліку, збільшивши кількість одиниць до 7-ми. Згідно акта прийому-передачі транспортних засобів в оренду від 10.11.2011р. вказана кількість автомобілів передана в оренду орендарю, про що сторони поставили свої підписи, скріплені печатками.

Протоколом погодження орендної плати від 10.11.2011р. (додаток №2 до Додаткової угоди №1 від 10.11.2011р. до договору №20 від 10.11.2011р.) сторони встановили загальну суму орендної плати в розмірі 142 575,90 грн. вказаний протокол підписаний представниками сторін без зауважень, скріплений печатками підприємств.

14.11.2011р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору №20 від 10.11.2011р., згідно якої внести зміни до п.5.6 договору в наступній редакції: „сторони погодили, що орендодавець несе витрати по забезпеченню транспорту паливно-мастильними матеріалами".

Згідно акта приймання-здавання виконаних робіт №000225/Е від 21.11.2011р. виконавець здав, а замовник прийняв роботи (оренда транспортних засобів та механізмів з екіпажем згідно договору №20 від 10.11.2011р.) на суму 142 575,90 грн. із підписом представником сторін, скріплений печатками.

Відповідач частково провів розрахунок із позивачем на суму 70 000,00 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку від 23.05.2014р. Решта боргу в сумі 72 575,90 грн. залишилась непогашеною.

01.11.2011р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) підписано договір №73 на послуги механізмами та автотранспортом, згідно якого на підставі заявок (річних, квартальних, місячних, разових) виконавець зобов'язується надавати послуги механізмами та автотранспортом (надалі основні засоби - 03) замовнику відповідно до статутного предмета діяльності виконавця, а замовник зобов'язується використовувати надані ОЗ згідно їх цільового призначення та своєчасно проводити оплату за надані послуги.

Згідно п.п.2.3.12, 2.3.13 протягом 2 днів розглянути, підписати і повернути виконавцю отриманий від нього акт наданих послуг. Своєчасно, протягом 10 днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг, проводити повний розрахунок за послуги, що надані в попередньому місяці.

Вказаним договором сторони передбачили, що розмір плати за надані Виконавцем послуги визначається договірною ціною. Ціна договору визначається у Протоколі узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною цього договору. Виконавець щомісячно виставляє Замовнику рахунок на оплату наданих послуг. Розрахунок проводиться замовником в порядку і строки зазначені в п. 2.3.7. і п. 2.3.13. цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. В залежності від зміни вартості матеріалів та від рівня інфляції вартість наданих послуг за домовленістю сторін може змінюватись відносно цін, що затверджені згідно п. 3.1 цього договору (п.п.3.1-3.4 договору).

Згідно п.п.5.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасного розрахунку за надані послуги згідно п. 2.3.13 замовник зобов'язується виплатити пеню в розмірі двох ставок НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть матеріальну відповідальність згідно діючого законодавства України.

Протоколом від 01.11.2011р. погодження договірної ціни згідно договору №73 від 01.11.2011р. сторони підтвердили загальну вартість послуг в сумі 4 020,00 грн., про що поставили свої підписи, скріпили печатками.

24.11.2011р. згідно акта №000228/Е приймання-здавання виконаних робіт виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи згідно договору №73 від 01.11.2011р. на суму 4 020,00 грн. Акт підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Натомість, борг в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р. підтверджується актами звірки розрахунків станом на 29.05.2012р. та станом на 23.12.2013р.

У зв'язку із наявністю боргу в сумі 72 575,90 грн. по договору №20 від 10.11.2011р., та боргу в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р., позивач направив відповідачу претензії №10 від 22.10.2012р. та №2 від 06.03.2014р. із вимогою сплатити заборгованість.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 99 277,71 грн., з яких 72 575,90 грн. боргу, 16 108,09 грн. пені, 6 573,72 грн. 3% річних за невиконання зобов'язань по договору оренди транспортних засобів №20 від 10.11.2011р. та основного боргу в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р. на послуги механізмами та автотранспортом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено наступні правочини: договір оренди транспортних засобів №20 від 10.11.2011р. та договір №73 від 01.11.2011р. на послуги механізмами та автотранспортом, які за своєю правовою природою є договорами оренди транспортних засобів з елементами угод про надання послуг.

Частиною 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 ГК України).

При цьому, заборгованість по орендній платі в сумі 72 575,90 грн. згідно договору №20 від 10.11.2011р. підтверджується: актом приймання-передачі транспортних засобів від 10.11.2011р., протоколом погодження орендної плати від 10.11.20111р., додатковими угодами №1, №2, актом приймання-здавання виконаних робіт №000225/Е від 21.11.2011р., актом звірки розрахунків від 29.05.2012р.

За таких обставин, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 72 575,90 грн. по договору №20 від 10.11.2011р., яка відповідає наявним у справі доказам та матеріалам.

Судом також приймається до уваги, що позивачем заявлено до стягнення також і заборгованість по договору №73 від 01.11.2011р. на послуги механізмами та автотранспортом в сумі 4 020,00 грн. згідно наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, заборгованість по договору №73 від 01.11.2011р. в сумі 4 020,00 грн. підтверджується протоколом від 01.11.2011р. погодження договірної ціни, актом приймання-здавання виконаних робіт №000228/Е від 24.11.2011р., актом звірки розрахунків від 23.12.2013р.

За таких обставин, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р., яка підлягає стягненню із відповідача.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що крім основного боргу в сумі 72 575,90 грн. по договору №20 від 10.11.2011р., позивач заявив до стягнення також пеню за період прострочення з 16.12.2011р. по 30.05.2014р. та 3% річних в сумі 6 573,72 грн. з 16.12.2011р. по 30.05.2014р. згідно наявних у справі розрахунків.

Щодо правомірності нарахування позивачем пені в сумі 16 108,09 грн. та підстав для стягнення останньої із відповідача, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що договором №20 від 10.11.2011р. (п.п.5.4 договору) сторони передбачили, що орендар сплачує орендну плату на користь орендодавця щомісячно до 15 числа, наступного за звітним місяця. Згідно протоколу погодження орендної плати від 10.11.2011р. (додаток №2) сторони встановили, що розмір орендної плати за листопад 2011р. становить 142 575,90 грн. За таких обставин, позивач правомірно визначив прострочення платежу починаючи з 16.12.2011р. згідно наявного у справі розрахунку.

Проте, враховуючи вимоги ч.6 ст. 232 ГК України щодо 6-ти місячного строку для стягнення суми пені, обґрунтованим суд вважає нарахування пені за період з 16.12.2011р. по 16.06.2012р. із суми боргу 72 575,90 грн. згідно наступного розрахунку:

відсотокграничний строк платистрок розрахунку пенікількість днів простроченняСума до оплати (в грн.)Сума пені (в грн.) 2*ставка НБУ 16.12.2011р. 16.06.2012р. 184 дні 72 575,90 5 570,37

Відтак, правомірною суд вважає пеню в розмірі 5 570,37 грн., решта пені в сумі 10 537,72 грн. заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

Щодо нарахування позивачем 6 573,72 грн. 3% річних за період прострочення з 16.12.2011р. по 30.05.2014р. судом до уваги приймається таке.

Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено нарахування позивачем 3% річних та приймаються до уваги наступний розрахунок.

відсотокграничний строк оплатистрок розрахунку річнихкількість днів прострочкиСума до сплати (в грн.)Сума річних (в грн.) 3% 16.12.2011р. 30.05.2014р. 897 днів 72 575,90 5 344,76

За таких обставин, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в сумі 5 344,76 грн., в решті 1 228,96 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити, зважаючи на безпідставність такого нарахування. Натомість, належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду не подано.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 72 575,90 грн. боргу згідно договору №20 від 10.11.2011р., 5 570,37 грн. пені, 5 344,76 грн. 3% річних та основного боргу в сумі 4 020,00 грн. по договору №73 від 01.11.2011р. В решті 10 537,72 грн. пені та 1 228,96 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мехтрансбуд", м. Новодністровськ, Чернівецька область до Приватного підприємства „Полі Буд Плюс", м. Хмельницький про стягнення 99 277,71 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Полі Буд Плюс", 29016, м. Хмельницький, Проспект Миру,44 (код ЄДРПОУ 37329551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мехтрансбуд", 60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, продбаза (код ЄДРПОУ 31621079) 76 595,90 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 90 коп.) основної заборгованості, 5 570,37 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят гривень 37 коп.) пені, 5 344,76 грн. (п'ять тисяч триста сорок чотири гривні 76 коп.) 3% річних, 1 750,22 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 22 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення із відповідача 10 537,72 грн. пені та 1 228,96 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 08.08.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - згідно заяви;

3 - відповідачу (проспект Миру, 44, м. Хмельницький, 29016) - рекоменд. з повідомл.