Постанова

від 05.08.2014 по справі 916/1100/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 916/1100/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Мацюри П.Ф.,

Суддів Ліпчанської Н.В.,

Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Сапіги О.І., за довіреністю;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Одеса-Інвест"

на рішення господарського суду Одеської області 19 травня 2014 року

по справі №916/1100/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕКСО-УКРАЇНА"

до відповідача: Приватного підприємства „Одеса-Інвест"

про стягнення 169 837, 75 грн.

Встановив:

В березні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Одеса-Інвест", в якій просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 171514грн., яка складається з основного боргу у розмірі 165879.37 грн., 1676.25грн. облікова ставка НБУ, інфляційного збільшення у сумі 2 322,31 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 636,07 грн., а також судові витрати.

23 квітня 2014р. позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 169831.75грн., яка складається з основного боргу у розмірі 165879,37 грн., інфляційного збільшення у сумі 2 322,31 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 636,07 грн., а також судові витрати.

19 травня 2014р. позивач надав пояснення в яких вказав на допущену технічну помилку в заяві про збільшення позовних вимог від 23.04.2014р. та просив стягнути з відповідача 169837.75грн., яка складається з основного боргу у розмірі 165879,37 грн., інфляційного збільшення у сумі 2 322,31 грн., трьох відсотків річних у сумі 1 636,07 грн., а також судові витрати в сумі 8430.28грн., з яких 3430.28грн. витрати по сплаті судового збору та 5000грн. витрати на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним згідно рахунків на оплату №477 від 31.12.2012р. та №122 від 24.01.2013р. було поставлено відповідачу газетний папір на загальну суму 309 141 грн., що підтверджується видатковими накладними №679 від 31.12.2012р. та №119 від 24.01.2013р.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач розрахувався лише частково за поставлений товар на загальну суму 143 261,63 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 165 879,37 грн., що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Рішення господарського суду Одеської області 19 травня 2014 року по справі №916/1100/14 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Одеса-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" основний борг у сумі 165 879 грн. 37 коп., 3% річних у сумі 818 грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 2 322 грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 380 грн. 40коп. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4 000 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" було поставлено ПП "Одеса-Інвест" газетний папір на загальну суму 309 141 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладним №679 від 31.12.2012р. та №119 від 24.01.2013р. , а ПП "Одеса-Інвест" розрахувалось за поставлену продукцію лише частково, в розмірі 143261.63грн., що потягло за собою утворення боргу та нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідач з даним рішенням не погоджується та звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду прийнято за посиланнями позивача на рахунки на оплату, без надання до суду актів приймання передачі чи актів звірки взаєморозрахунків.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем згідно рахунків на оплату №477 від 31.12.2012р. та №122 від 24.01.2013р. було поставлено відповідачу газетний папір на загальну суму 309 141 грн., що підтверджується видатковими накладними №679 від 31.12.2012р. та №119 від 24.01.2013р.

Даний факт зумовив встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач розрахувався лише частково за поставлений товар на загальну суму 143 261,63 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 165 879,37 грн., що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п.1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору 22.01.2014р. ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" було вручено відповідачу претензію-вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується відповідним розписом юриста ПП "Одеса-Інвест" на претензії, копія якої міститься у матеріалах справи. Але вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Одеса-Інвест" суми основного боргу у розмірі 165 879,37 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних погоджується з розміром 3% річних у сумі 818,04 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2 322,31 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕКСО-УКРАЇНА" (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Центр правової допомоги "Професіонал" в особі керуючого партнера ОСОБА_3, що діє на підставі статуту (адвокатське об'єднання), було укладено договір про надання правової допомоги №14/03/20-2 (а.с.60), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язалось здійснити захист, представництво в господарському суді Одеської області, Одеському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених цим договором, по справі клієнта до Приватного підприємства "Одеса-Інвест" про стягнення боргу, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар на підставі виставлених рахунків і додатково відшкодовує витрати адвокатського об'єднання, пов'язані з виконанням цього договору.

Як встановлено судом, адвокатським об'єднанням "Центр правової допомоги "Професіонал" 16.05.2014р. було виставлено ТОВ "НЕКСО-УКРАЇНА" рахунок на оплату адвокатських послуг № 19 на загальну суму 5 000 грн.

Вказаний рахунок позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №284 та №344 від 16.05.2014р. (а.с.66-67).

Перелік наданих адвокатських послуг, підтверджується актом прийому-передачі наданих адвокатських послуг №20 від 19.05.2014р. за Договором про надання правової допомоги №14/03/20-2 від 20.03.2014р. (а.с.68), до якого, зокрема, внесено витрати на складання заяви про зменшення позовних вимог від 22.04.2014р. та на представництво інтересів клієнта в суді з питань подачі до канцелярії суду заяви про зменшення позовних вимог та письмових пояснень від 23.04.2014р. на загальну суму 1 000 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано визначено завищеним розмір витрат на послуги адвоката завищеним, у зв'язку з чим обмежив та стягнув суму компенсації за правову допомогу у розмірі 4 000 грн., застосувавши положення ст. 49 ГПК України та положення п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи, норми матеріального та процесуального права не порушені. Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Одеса-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області 19 травня 2014 року по справі №916/1100/14залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя: П.Ф. Мацюра

Судді: Н.В. Ліпчанська

В.А. Лисенко