Постанова

від 05.08.2014 по справі 824/2310/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2310/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Албу І.В., Павлюка Г.О.,

відповідача - Іліки Р.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат»

до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 р. дочірнє підприємство «Мясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (далі - позивач, ДП «М'ясо Буковини») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) №0000591500 від 24.02.2012 р. та скасувати наказ №35 від 25.01.2012 р.

В обґрунтування позову позивач вказував, що акт перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтується виключно на припущеннях, що договори на придбання продукції у ТОВ «Асторг Плюс» укладені без мети настання реальних наслідків. Всі подані первинні документи оформленні у відповідності до вимог чинного законодавства України, проте відповідачем не надано жодного доказу, який би доводив недійсність даних документів, чи відсутність реальних наслідків поставок товару. Також вказував, що під час перевірки відповідачем не взяті до уваги первинні документи, які свідчать про реалізацію товарів, а отже висновок ДПІ про відсутність факту придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності є безпідставним, відтак донарахування ПДВ та штрафних санкцій є незаконним. Крім того вказував, що наказ на проведення перевірки суперечить нормам Податкового кодексу України, оскільки в ньому відсутні підстави на проведення перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача складено акт від 06.02.2012 р., згідно якого встановлені порушення: п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, внаслідок чого укладені договори з ТОВ «Асторг Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю на загальну суму ПДВ - 14897,00 грн., що призводить до: заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14897,00 грн. в т.ч. за серпень 2009 р. - 7943,00 грн., за вересень 2009 р. - 6954,00 грн. Крім того, позивачем не надано доказів підтвердження реального здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ "Асторг Плюс ", а саме під час перевірки не надано: перевізних документів, які підтверджують факт перевезення товар; сертифікати, посвідчення якості товару та інші документи, які підтверджують реальність здійснення операції.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Ухвалою суду від 09.07.2014 р., занесеною до журналу судового засідання, допущено процесуальну заміну первинного відповідача - Новоселицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Чернівецької області, її правонаступником - Новоселицькою об"єднанню державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

В судовому засіданні 04.08.2014 р. допитано як свідків директора ДП «М'ясо Буковини» ОСОБА_4 та водія підприємства ОСОБА_5 з питань реальності здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Асторг Плюс» та перевезення придбаного товару.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «М'ясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (м. Новоселиця, вул. Постишева, код ЄДРПОУ 30175983) зареєстровано як юридичну особу 13.07.1999 р. та взято на облік в органах державної податкової служби 19.07.1999 р. за № 208 (Т. 1 а.с. 13).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.07.1999 р. № 32849703, виданого Новоселицькою МДПІ, позивач зареєстрований платником ПДВ (Т.1 а.с. 13, Т. 2 а.с. 14).

Як зазначав в судовому засіданні представник відповідача та підтверджується матеріалами справи, в травні 2011 р. Новоселицькою МДПІ отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва матеріали перевірки щодо встановлення нікчемних правочинів, а саме акт № 1199/2307/35592665 від 20.05.2011 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Асторг Плюс» (код ЄДРПОУ 35592665) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. (Т.1 а.с. 67, 68-73).

З метою вжиття відповідних заходів, керуючись ст.ст. 20, 72 та 73 Податкового кодексу України, 25.11.2011 р. Новоселицька МДПІ звернулася до позивача з листом «Про надання пояснень», в якому вимагала надати документальне підтвердження правильності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по ТОВ «Асторг Плюс» (код ЄДРПОУ 35592665) за серпень 2009 р. в сумі ПДВ 7943,15 грн. та за вересень 2009 р. в сумі ПДВ 6954,25 грн., а також завірені копії у термін встановлений законодавством (Т.2 а.с. 15).

Цим же листом роз'яснено, що у разі ненадання обґрунтованого письмового пояснення та документального підтвердження правильності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, Новоселицькою МДПІ на підставі ст. 78 Податкового кодексу України буде ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки.

З матеріалів справи видно та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що вказаний лист отримано уповноваженою особою позивача 25.11.2011 р. (Т. 2 а.с. 15).

На виконання вимоги податкового органу, 05.12.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено письмові пояснення з питань правовідносин з ТОВ «Асторг Плюс» та докази на їх підтвердження.

У зв'язку з ненаданням в повному обсязі документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Асторг Плюс», 25.01.2012 р. Новоселицькою МДПІ видано наказ № 35 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» (Т.2 а.с. 24).

На підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Новоселицької МДПІ №35 від 25.01.2012 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки», спеціалістами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 06.02.2012 р. складено акт №84/15/30175983 (а.с. 12- 27).

В акті перевірки зафіксовано, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 р. №16695 від 16.09.2009 р. обсяг придбання становить 1275317,00 грн., дозволений податковий кредит 255063,00 грн. Відповідно до декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 р. №18878 від 19.10.2009 р. обсяг придбання становить 1607257,00 грн., дозволений податковий кредит 321451,00 грн. Податковим розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість №18876 від 20.10.2011 р. здійснено коригування податкового кредиту на суму ПДВ 62,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р. встановлено, що за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. позивач згідно податкової декларації з податку на додану вартість (основної) №16695 від 16.09.2009 р. задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 255063,00 грн. За період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. ДП «М'ясо Буковини» згідно податкової декларації з податку на додану вартість (основної) №18878 від 19.10.2009 р. задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 321451,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за серпень та вересень 2009 р. встановлено його завищення в сумі 14897,00 грн., в т.ч. за серпень 2009 р. в сумі 7943,00 грн. та за вересень 2009 р. в сумі 6954,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що в серпні-вересні 2009 р. позивач згідно договору від 14.08.2009 р. №АС-92 придбав курячу продукцію у ТОВ «Асторг Плюс».

Згідно договору №АС-92 від 14.08.2009 р. ДП «М'ясо Буковини» придбано товар згідно видаткових накладних №АС-0001103 від 17.08.2009 р. на суму 47658,91 грн. в т.ч. ПДВ - 7943,00 грн. в кількості 2788 кг, № АС - 0001241 від 07.09.2009 р. на суму 41725,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6954 грн. в кількості 2352 кг курячої продукції. Податкові накладні на отримання товару від 17.08.2009 р. №1105 на суму 47658,91 грн., в т.ч. ПДВ - 7943,15 грн. (2788 кг), від 09.09.2009 р. №1247 на суму 41725,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6954,25 грн. (2352 кг).

ДП «М'ясо Буковини» за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р. придбано у ТОВ «Асторг Плюс» курячу продукцію на загальну суму 89384,41 грн. в т.ч. ПДВ - 14897,40 грн. Розрахунки між контрагентами за отриманий товар проводились у безготівковій формі в загальній сумі 89384,41 грн. згідно платіжного доручення від 17.08.2009 р. №135 на суму 47658,91 грн., від 07.09.2009 р. №241 на суму 44450,02 грн. Станом на 30.08.2009 р. згідно даних обліку заборгованості між контрагентами немає.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, внаслідок чого укладені договори з ТОВ «Асторг Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю на загальну суму ПДВ - 14897,00 грн., що призводить до: заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14897,00 грн. в т.ч. за серпень 2009 р. - 7943,00 грн., за вересень 2009 р. - 6954,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000591500 від 24.02.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26069,75 грн., в т. ч. за основним платежем 14897,00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 11172,75 грн. (а.с. 28).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0000591500 від 24.02.2012 р. протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконним і скасовано податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції №0000591500 від 24.02.2012 р. та скасовано наказ №35 від 25.01.2012 р. (Т. 1 а.с. 198-201).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та винесено нову постанову, якою в позові дочірнього підприємства «М"ясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області відмовлено повністю (Т. 1 а.с. 242-244).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. скасовано, адміністративну справу №2а/2470/541/12 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.1 а.с. 295-298).

27.06.2014 р. вказана справа надійшла на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з таких міркувань.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Враховуючи вищенаведені норми, а також встановлені по справі обставини, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за серпень 2009 р. - 7943,00 грн. та вересень 2009 р. - 6954,00 грн., оскільки господарські відносини з контрагентом ТОВ "Асторг Плюс" підтверджені первинними документами, що є підставою для формування податкового кредиту.

Підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості придбаного товару від продавця ТОВ «Асторг Плюс», є податкові накладні, які оформлені та заповнені відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Асторг Плюс» укладено договір купівлі-продажу №АС-92 від 14.08.2009 р., за яким ТОВ «Асторг Плюс» зобов'язувався передати у власність позивачу товар партіями, в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати вказаний товар. Найменування товару: куряча продукція. Загальна сума даного договору становить суму вартості всіх партій товару, які будуть поставлені протягом терміну дії даного договору. Асортимент, кількість та ціна конкретної партії товару, що є предметом даного договору, погоджується сторонами на кожну партію окремо та визначається у видаткових накладних. Погодження ціни, асортименту та кількість товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження товару (Т. 1 а.с. 34 - 36).

Так, на отримані товари ТОВ «Асторг Плюс» видав позивачу податкові накладні №1105 від 17.08.2009 р. на суму 47658,91 грн. (в т.ч. ПДВ 7943,15 грн.) та №1247 від 07.09.2009 р. на суму 41725,50 грн. (в т.ч. ПДВ 6954,25 грн.) (Т. 1 а.с. 30, 31).

З досліджених в судовому засіданні податкових накладних, видаткових накладних за серпень, вересень 2009 р. вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Асторг Плюс»: філе куряче в кількості 509,400 кг на загальну суму з ПДВ 11716,20 грн.; тушка кур-бр 1 категорії в кількості 1807,600 кг на загальну суму з ПДВ 25309,212 грн.; мясообріз з тушок курей в кількості 472,600 кг на загальну суму з ПДВ 10633,500 грн.; гомілка кур-бр в кількості 462,200 кг на загальну суму з ПДВ 6833,00 грн.; крила курячі в кількості 495,00 грн. на загальну суму з ПДВ 6880,500 грн.; м'ясо (стегн.гомілк.) кур-бр в кількості 1395,600 кг на загальну суму з ПДВ 27912,00 грн. (Т. 1 а.с. 32, 33).

Відтак, сума податку на додану вартість в сумі 14897,00 грн., за вказаними податковими накладними включена позивачем правомірно до податкового кредиту відповідних періодів, яка відображена в реєстрах отриманих та видаткових податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2009 р. та вересень 2009 р. (Т. 1 а.с. 41-42, 43-44, Т. 2 а.с. 40-41, 42, 43-44, 45).

Доводи відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження реального здійснення господарських відносини між ДП «М'ясо Буковини» та контрагентом ТОВ «Асторг Плюс», суд не бере їх до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, фактичне виконання умов договору купівлі-продажу № АС-92 від 14.09.2009 р. укладеного між позивачем та ТОВ «Асторг Плюс», підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними № АС-0001103 від 17.08.2009 р., № АС-0001241 від 07.09.2009 р.

Вказані видаткові накладні свідчать про факт придбання ДП «М'ясо Буковини» від ТОВ «Асторг Плюс» товару та в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами і мають необхідні обов'язкові реквізити. Доказів того, що дані видаткові накладні не мають юридичної сили чи визнані недійсними, відповідачем в запереченнях проти позову чи в судових засіданнях не надано.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З даної норми слідує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відтак, наявність первинних документів свідчить про факт здійснення господарської операції, відповідно, ДП «М'ясо Буковини» для підтвердження даних податкового обліку використано лише первинні бухгалтерські документи, які складені за наслідком вчинення господарської операції.

Вимога щодо реальності змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону № 168/97-ВР, а саме: в податковому обліку внаслідок придбання сировини відбулося збільшення витрат підприємства в складі собівартості реалізованого товару.

Показами свідків допитаних в судовому засіданні, а саме директора ДП «М'ясо Буковини» ОСОБА_4 та водія ОСОБА_5, встановлено, що придбаний у ТОВ «Асторг Плюс» товар перевозився з м. Києва до м. Новоселиці власним транспортом позивача - автомобілем MERCEDES-BENZ 1820 державний номерний знак НОМЕР_3.

Вказана обставина підтверджується дослідженими по справі доказами, а саме: наказами № ДП-0001600 від 18.08.2009 р. та №ДП-0001686 від 08.09.2009 р. про відрядження механіка-водія ОСОБА_5 з 16.08.2009 р. по 18.08.2009 р. та з 06.09.2009 р. по 08.09.2009 р., звітами про використання коштів, наданих на відрядження, табелями відпрацьованого часу ОСОБА_5 за серпень та вересень 2009 р., актами списання палива № ДП - 0000148 від 18.08.2009 р. та №ДП-0000178 від 08.09.2009 р., а також журналами обліку довіреностей та інструктажу з водіями, які виїжджають за межі області, у яких вказано, що водій ОСОБА_5 вибував до м. Києва 16.08.2009 р. та 06.09.2009 р. для отримання товару (м'ясопродуктів) у ТОВ «Асторг Плюс» (Т. 1 а.с. 120-121, Т.2 а.с. 168-190).

Згідно довідки від 05.08.2014 р. №521, по обліковим даним Новоселицького центру ДАІ 7304, 01.12.2004 р. Новоселицьким ВРЕР ДАІ виданий тимчасовий реєстраційний талон ДП «М'ясо Буковини» на автомобіль MERCEDES-BENZ 1820 д/н/з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_7 терміном дії до 30.11.2009 р. (Т. 2 а.с. 179, 180-181).

Реальність господарських операцій також підтверджується дослідженими в судовому платіжними дорученнями № 135 від 17.08.2009 р., № 241 від 07.09.2009 р., № 634132 від 30.11.2009 р., а також карточкою рахунку №63 про оплату коштів за придбаний у ТОВ «Асторг Плюс» товар (Т. 1 а.с. 37, 38, 39, 40).

Судом також встановлено, що придбаний у ТОВ «Асторг Плюс» товар (м'ясопродукти) оприбутковано та передано в холодильники, а пізніше перероблений в готову продукцію, яку реалізовано суб'єктам господарювання.

Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами: довідками про рух м'яса стегна, гомілки курячої, курячих крил, кур бройлерів, курячого філе; прибутковими накладними №ДП-001314 від 17.08.2009 р. та №ДП-001472 від 07.09.2009 р.; накладними на внутрішнє переміщення № ДП-005145 від 09.09.2009 р., № ДП-005144 від 07.09.2014 р., №ДП-004965 від 19.08.2009 р., №ДП-005137 від 01.09.2009 р.; реєстрами розхідних накладних (Т.2 а.с. 63-139).

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджено складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі ДП «М'ясо Буковини», що в повній мірі відображає реальність господарської операції і є підставою для формування податкового кредиту підприємства.

На підтвердження реальності та фактичності здійсненої господарської операції за укладеним договором купівлі-продажу товару позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в контексті ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського і податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду справи не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що первинні документи, що містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції, а тому висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 14897,00 грн. по контрагенту ТОВ «Асторг Плюс» є протиправним.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість товару, придбаного у ТОВ «Асторг Плюс».

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за іншу особу. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість сировини у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, в рішенні від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

В ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість.

Доводи відповідача щодо наявності недоліків в заповненні податкових накладних та неможливості їх використання для нарахування податкового кредиту, суд не бере до уваги з таких міркувань.

Як зазначалося вище, вимоги до податкової накладної встановлено п. 7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

На переконання суду, податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками, проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагента позивача, містять достатні дані про зміст господарської операції та підтверджує обставини, які підлягають відображенню в податковому обліку.

Дослідженням податкових накладних № 1105 від 17.08.2009 р. та № 1247 від 07.09.2009 р. встановлено, що вони відповідають вимога п. 7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Недоліки в заповненні вказаних податкових накладних, на які відповідач посилався в судовому засіданні, зокрема підписання податкових накладних та договору купівлі-продажу від 14.08.2009 р. різними особами, які згідно витягу з ЄДР не керівниками ТОВ «Асторг Плюс», на думку суду, не спростовують право позивача на податковий кредит, оскільки дають змогу ідентифікувати контрагента позивача, містять достатні дані про зміст господарської операції та підтверджують обставин, які підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 06.12.2005 р. у справі № 21-105 та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.05.2013 р. у справі № К/800/7790/13, від 17.07.2013 р. у справі № К/800/7790/13, від 29.07.2013 р. у справі № К/800/2429/13 та від 26.02.2014 р. у справі № К/800/15892/13

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також не бере до уваги суд доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Асторг Плюс» спеціальної податкової правосуб'єктності та неможливості контрагента позивача виконати умови укладеного договору.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Асторг Плюс» зареєстроване як юридична особа 29.11.2007 р. та взяте на облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.12.2007 р. за № 31689 (Т.1 а.с. 68-73, 141).

За період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. ТОВ «Асторг Плюс» був платником ПДВ згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.01.2008 р. № 100088457, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Вказане свідоцтво анульовано 10.06.2011 р.

В акті № 1199/2307/35592665 від 20.05.2011 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Асторг Плюс» (код ЄДРПОУ 35592665) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р. зафіксовано, що за серпень 2009 р. згідно Декларації з податку на додану вартість встановлено завищення задекларованих ТОВ «Асторг Плюс» податкових зобов'язань на суму ПДВ 2619659,00 грн. Податковий кредит сформовано від ТОВ «Асторг Плюс» наступними контрагентами, в т. ч. ДП «М'ясо Буковини» на суму 7943,15 грн. За вересень 2009 р. згідно Декларації з податку на додану вартість встановлено завищення задекларованих ТОВ «Асторг Плюс» податкових зобов'язань на суму ПДВ 2619659,00 грн., в т.ч. ДП «М'ясо Буковини» (Т.1 а.с. 68-73).

Згідно інформації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «Асторг Плюс» за 2009 р. сплатило до бюджету: податку на прибуток підприємств - 31,2 тис. грн.; податок на додану вартість - 51,9 тис. грн. (Т. 1 а.с. 143).

Відповідно до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2009 р., приріст балансової вартості запасів на оптових складах (місцях зберігання) ТОВ «Асторг Плюс» склав 2410007,00 грн. (Т. 1 а.с. 154-155).

Таким чином, на думку суду, наведені обставини свідчать, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Асторг Плюс», можливість контрагента позивача виконати умови укладеного договору та наявність спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Асторг Плюс».

Судом не беруться до уваги також доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують якість продукції, оскільки вказана обставина спростовується матеріалами справи, а саме ветеринарними свідоцтвами, а також посвідченнями про якість на готову продукцію (Т. 1 а.с. 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173).

Суд також не може погодитися з доводами представника відповідача стосовно обґрунтованого прийняття оскаржуваного рішення у частині визначення розміру застосованих штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, законодавець чітко встановлює розміри штрафних санкцій, які слід застосовувати до платника податків у разі порушення ним податкового законодавства.

Проте, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач безпідставно та необґрунтовано застосував штрафну санкцію у розмірі 75%, що є порушенням принципів пропорційності та розумності. Будь-яких змістовних пояснень стосовно розміру штрафу відповідачем надано не було.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що оскаржуване рішення ґрунтується на висновках акту перевірки № 84/15/30175983 від 06.02.2012 р., які спростовуються, суд, з урахуванням положень ст. 162 КАС України, вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівцях №0000591500 від 24.02.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про скасування наказу №35 від 25.01.2012 р. про проведення документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.01.2012 р. головний бухгалтер ДП «М'ясо Буковини» ОСОБА_8 одержала повідомлення та копію оскаржуваного наказу (Т.2 а.с. 24, 25).

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана стаття конституції не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тільки встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність (абз. 9 п.2 мотивувальної частини від 25.11.1997 року у справі №6-зп за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_9 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи). Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України у справі №9-зп за зверненням громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р.).

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За правилами ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На думку суду, оскаржуваний наказ ніяким чином не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак доводи позивача щодо неправомірності прийняття наказу та його скасування суд відхиляє, а позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області №0000591500 від 24.02.2012 р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 11 серпня 2014 р.

Суддя В.К. Левицький