Ухвала

від 15.01.2015 по справі 824/2310/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2310/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

15 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу ,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року дочірнє підприємство "Мясо Буковини" відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" звернулося до суду із вказаним позовом до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції №0000591500 від 24.02.2012 року та скасувати наказ №35 від 25.01.2012 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ Чернівецької області №0000591500 від 24.02.2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

15.01.2015 року до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому останній просив відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку неможливістю прибути в судове засідання. Однак, ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів не вбачає наявних підстав для його задоволення, оскільки заявником не наведено поважних причин щодо неможливості прибуття в судове засідання, а відтак, вважає за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності апелянта та його представника.

Представник відповідача у справі повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної в порядку пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, та на підставі наказу №35 від 25.01.2012 року, документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселецький птахокомбінат» з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.08.2009р. по 30.09.2009р., складено акт № 84/15/30175983 від 06.02.2012 року в якому зафіксовані порушення: п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого укладені договори з ТОВ «Асторг Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю на загальну суму ПДВ - 14 897 грн., що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14 897 грн., в т.ч.: за серпень 2009 року - 7 943 грн., за вересень 2009 року - 6 954 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.02.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000591500 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26069,75 грн., в т.ч.: 14897 грн. основного платежу та 11172,75 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що угоди, укладені між ДП «М'ясо Буковини» на придбання ТМЦ з ТОВ «Асторг Плюс» мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 14 897 грн. за серпень, вересень 2009 року.

Матеріалами справи встановлено, що 14.08.2009 між ДП «М'ясо Буковини» (покупець) та ТОВ «Асторг Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № АС- 92, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (курячу продукцію) партіями, в асортименті та кількості, встановлених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконним і скасовано податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ №0000591500 від 24.02.2012 року та скасовано наказ №35 від 25.01.2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та винесено нову постанову, якою в позові ДП "М"ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" до Новоселицької МДПІ Чернівецької області відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року скасовано, адміністративну справу №2а/2470/541/12 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 року №К/800/35987/13 суд першої інстанції даний адміністративний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області №0000591500 від 24.02.2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88 (Положення №88), згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999року №996 зі змінами і доповненнями (Закон України №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що всі суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Асторг Плюс" товару, що віднесено до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими та видатковими накладними, що оформлені відповідно до норм чинного законодавства та жодних зауважень до змісту податкових, видаткових накладних у податкового органу на момент перевірки та складення акту не було.

ТОВ "Асторг Плюс" зареєстроване як юридична особа 29.11.2007 року та взяте на облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.12.2007 року за № 31689.

За період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року ТОВ "Асторг Плюс" був платником ПДВ згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.01.2008 року № 100088457, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Вказане свідоцтво анульовано 10.06.2011 року.

Суд апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи встановив, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 року №К/800/35987/13 вказано, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Асторг Плюс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Також судами обох інстанцій не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; не встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій. Для вирішення даного спору також важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. Також, недоліки в заповненні податкової накладної не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. З урахуванням зазначеного судами попередніх інстанції не досліджено податкових накладних, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем у спірному періоді. Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо підстав прийняття податковим органом наказу №35 від 25.01.2012 у відповідності до вимог пп.78.1.4 п.78 1 ст.78 Податкового кодексу України.

При розгляді даної справи з урахуванням вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України, судом першої інстанції всебічно та повно була надана правова оцінка всім обставинам та наявним матеріалам справи, а саме:

- між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс" укладено договір купівлі-продажу №АС-92 від 14.08.2009 року, за яким ТОВ "Асторг Плюс" зобов'язувався передати у власність позивачу товар партіями, в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати вказаний товар. Найменування товару: куряча продукція. Загальна сума даного договору становить суму вартості всіх партій товару, які будуть поставлені протягом терміну дії даного договору. Асортимент, кількість та ціна конкретної партії товару, що є предметом даного договору, погоджується сторонами на кожну партію окремо та визначається у видаткових накладних. Погодження ціни, асортименту та кількість товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження товару. Так, на отримані товари ТОВ "Асторг Плюс" видав позивачу податкові накладні №1105 від 17.08.2009 р. на суму 47658,91 грн. (в т.ч. ПДВ 7943,15 грн.) та №1247 від 07.09.2009 р. на суму 41725,50 грн. (в т.ч. ПДВ 6954,25 грн.).

З досліджених в судовому засіданні податкових накладних, видаткових накладних за серпень, вересень 2009 р. вбачається, що позивач отримав від ТОВ "Асторг Плюс": філе куряче в кількості 509,400 кг на загальну суму з ПДВ 11716,20 грн.; тушка кур-бр 1 категорії в кількості 1807,600 кг на загальну суму з ПДВ 25309,212 грн.; мясообріз з тушок курей в кількості 472,600 кг на загальну суму з ПДВ 10633,500 грн.; гомілка кур-бр в кількості 462,200 кг на загальну суму з ПДВ 6833,00 грн.; крила курячі в кількості 495,00 грн. на загальну суму з ПДВ 6880,500 грн.; м'ясо (стегн.гомілк.) кур-бр в кількості 1395,600 кг на загальну суму з ПДВ 27912,00 грн. (Т. 1 а.с. 32, 33).

Відтак, сума податку на додану вартість в сумі 14897,00 грн., за вказаними податковими накладними включена позивачем правомірно до податкового кредиту відповідних періодів, яка відображена в реєстрах отриманих та видаткових податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2009 року та вересень 2009 року.

- фактичне виконання умов договору купівлі-продажу № АС-92 від 14.09.2009 року укладеного між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс", підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними № АС-0001103 від 17.08.2009 р., № АС-0001241 від 07.09.2009 р.

- в судовому засіданні в суді першої інстанції надані показання свідків директора ДП "М'ясо Буковини" ОСОБА_2 та водія ОСОБА_3, які зазначили, що придбаний у ТОВ "Асторг Плюс" товар перевозився з м. Києва до м. Новоселиці власним транспортом позивача - автомобілем НОМЕР_2.

Вказана обставина підтверджується дослідженими по справі доказами, а саме: наказами № ДП-0001600 від 18.08.2009 р. та №ДП-0001686 від 08.09.2009 р. про відрядження механіка-водія ОСОБА_3 з 16.08.2009 р. по 18.08.2009 р. та з 06.09.2009 р. по 08.09.2009 р., звітами про використання коштів, наданих на відрядження, табелями відпрацьованого часу ОСОБА_4 за серпень та вересень 2009 р., актами списання палива № ДП - 0000148 від 18.08.2009 р. та №ДП-0000178 від 08.09.2009 р., а також журналами обліку довіреностей та інструктажу з водіями, які виїжджають за межі області, у яких вказано, що водій ОСОБА_4 вибував до м. Києва 16.08.2009 р. та 06.09.2009 р. для отримання товару (м'ясопродуктів) у ТОВ "Асторг Плюс".

Згідно довідки від 05.08.2014 р. №521, по обліковим даним Новоселицького центру ДАІ 7304, 01.12.2004 р. Новоселицьким ВРЕР ДАІ виданий тимчасовий реєстраційний талон ДП "М'ясо Буковини" на автомобіль MERCEDES-BENZ 1820 д/н/з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 терміном дії до 30.11.2009 р.

Реальність господарських операцій також підтверджується платіжними дорученнями № 135 від 17.08.2009 р., № 241 від 07.09.2009 р., № 634132 від 30.11.2009 р., а також карточкою рахунку №63 про оплату коштів за придбаний у ТОВ "Асторг Плюс" товар.

Судом також встановлено, що придбаний у ТОВ "Асторг Плюс" товар (м'ясопродукти) оприбутковано та передано в холодильники, а пізніше перероблений в готову продукцію, яку реалізовано суб'єктам господарювання.

Вказана обставина підтверджується наступними доказами: довідками про рух м'яса стегна, гомілки курячої, курячих крил, кур бройлерів, курячого філе; прибутковими накладними №ДП-001314 від 17.08.2009 р. та №ДП-001472 від 07.09.2009 р.; накладними на внутрішнє переміщення № ДП-005145 від 09.09.2009 р., № ДП-005144 від 07.09.2014 р., №ДП-004965 від 19.08.2009 р., №ДП-005137 від 01.09.2009 р.; реєстрами розхідних накладних.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджено складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі ДП "М'ясо Буковини", що в повній мірі відображає реальність господарської операції і є підставою для формування податкового кредиту підприємства.

На підтвердження реальності та фактичності здійсненої господарської операції за укладеним договором купівлі-продажу товару позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в контексті ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського і податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду справи не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та у відповідності їх дійсному економічному змісту, що в свою чергу було дотримано позивачем при здійсненні ним господарської діяльності в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, з системного аналізу положень ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Дане правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами України при розгляді справ як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції податковим органом не доведено безпосереднього залучення позивача до зловживань у сфері оподаткування.

Отже, позивачем були виконанні всі вимоги відповідно до вимог чинного законодавства, а саме здійснення господарських операцій на підставі податкових та бухгалтерського обліку платника податків, тобто здійснення ним реальної господарської діяльності.

Таким чином, до ДП "М'ясо Буковини" помилково застосовано штрафні санкції за порушення норм податкового та валютного законодавства, що в свою чергу є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області №0000591500 від 24.02.2012 року.

В силу вимог ст.71 КАС України, податковим органом не доведено, а в суді апеляційної інстанції не підтверджено обґрунтованості висновку акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Отже, на підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернівецької області помилково та безпідставно було винесено вищевказане податкове повідомлення-рішення щодо позивача, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі належно надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198 , ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Сапальова Т.В.

З оригіналом згідно:

секретар