Постанова

від 14.02.2014 по справі 810/6118/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року Справа № 810/6118/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" до про Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36153 грн. 84 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9038 грн. 46 коп., на думку позивача, прийнято податковим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судове засідання, призначене на 14.02.2014, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило. Крім того, письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" (ідентифікаційний код 20573991, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, Бакинський квартал, буд. 7, кв. 25) зареєстроване в якості юридичної особи 14.04.1994 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництвом будівельних металевих конструкцій і їх частин; іншими спеціалізованими будівельними роботами.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Відділу статистики у м. Славутичі серії АБ № 578049 (т. 1 а.с. 59-60) та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 249997 (т. 1 а.с. 63-65).

У травні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статей 79 та 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" та Приватним підприємством "Полюс" за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 № 141/22/20573991 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" та Приватного підприємства "Полюс" товарів (робіт, послуг) не дотримано вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень - квітень та червень - жовтень 2012 року на загальну суму 36153 грн. 84 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди податковим органом прийнято до уваги інформацію, викладену в актах перевірок щодо господарської діяльності його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс".

Зокрема, відповідач зважав на викладені в актах Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок відомості стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та Приватного підприємства "Полюс" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;

- відсутності у ТОВ "Ривс" об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у зв'язку з непідтвердженням ним в ході контролюючих заходів правомірності формування податкового кредиту.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватне підприємство "Полюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ривс" є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, податковий орган вважає, що договори, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватне підприємство "Полюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ривс" зобов'язались надати позивачу товари та послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, відповідач дійшов висновку про заниження платником податків податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - квітень та червень - жовтень 2012 року на загальну суму 36153 грн. 84 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.06.2013 № 0000172200, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 45192 грн. 30 коп., з яких: 36153 грн. 84 коп. - за основним платежем; 9038 грн. 46 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.09.2013 № 728/10/10-36-10-01-202/567 та Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013 № 12839/6/99-99-10-01-15 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.06.2013 № 0000172200 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватним підприємством "Полюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватним підприємством "Полюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів та послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У березні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" договір про транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів від 14.03.2012 № 14/03, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем роботи, пов'язані з організацією доставки вантажів в міжнародному, регіональному та міському сполученні, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору протягом березня - жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" та позивачем підписано акти здачі-прийняття (надання послуг) 14.03.2012 № 1759, 26.03.2012 № 1760, 12.04.2012 № 2848, 26.06.2012 № 4300, 27.06.2012 № 4301, 31.07.2012 № 4876, 28.08.2012 № 6086, 28.08.2012 № 6087, 21.09.2012 № 6810, 22.10.2012 № 7311, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 112103 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 18683 грн. 83 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" виписано податкові накладні № 741 від 14.03.2012 на суму 1310 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 218 грн. 33 коп., № 742 від 26.03.2012 на суму 4000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 666 грн. 67 коп., № 829 від 12.04.2012 на суму 2638 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 439 грн. 67 коп., № 636 від 26.06.2012 на суму 21980 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3663 грн. 33 коп., № 637 від 27.06.2012 на суму 11540 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1923 грн. 33 коп., № 442 від 31.07.2012 на суму 29900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4983 грн. 33 коп., № 820 від 28.08.2012 на суму 7104 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1184 грн. 00 коп., № 821 від 28.08.2012 на суму 1531 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 255 грн. 17 коп., № 692 від 21.09.2012 на суму 23100 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3850 грн. 00 коп., № 556 від 22.10.2012 на суму 9000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1500 грн. 00 коп. (а.с. 122-131).

Розрахунки за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" послуги здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок (копії банківських виписок по особовому рахунку (т. 1 а.с. 138-148).

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" послуг, включено позивачем до податкового кредиту за березень, квітень, червень - жовтень 2012 року.

Крім того, податковим органом під час контролюючого заходу встановлено, що на показники задекларованого позивачем податкового кредиту за лютий - березень 2012 року вплинула господарська операція з придбання позивачем у Приватного підприємства "Полюс" аналогічних послуг.

Так, у вересні 2011 року позивачем укладено з Приватним підприємством "Полюс" договір транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів від 26.09.2011 № 26-0911, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по організації доставки вантажів, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У період лютий-березень 2012 року між Приватним підприємством "Полюс" та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.02.2012 № 895, 08.02.2012 № 896, 13.02.2012 № 897, 24.02.2012 № 989, 14.03.2012 № 1715, 26.03.2012 № 1716, відповідно до яких позивач прийняв надані Приватним підприємством "Полюс" транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 34500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5750 грн. 01 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Приватним підприємством "Полюс" виписано податкові накладні від 02.02.2012 № 370 на суму 2077 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 346 грн. 17 коп.; від 08.02.2012 № 371 на суму 3280 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 546 грн. 67 коп.; від 13.02.2012 № 372 на суму 3500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 583 грн. 33 коп.; від 24.02.2012 № 373 на суму 2733 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 455 грн. 50 коп.; від 14.03.2012 № 653 на суму 18910 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3 151 грн. 67 коп.; від 26.03.2012 № 654 на суму 4000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 666 грн. 67 коп. (т.1 а.с. 92-97)

Оплату за виконані Приватним підприємством "Полюс" послуги у розмірі 34500 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Під час перевірки податковим органом також виявлено, що у січні та червні 2012 року позивачем придбано у Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" відповідно, віконні системи у кількості 7 одиниць та мінвату загальною кількістю 102 кубічних метри.

За поясненнями представника позивача, придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, виписаних контрагентами позивача.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з Приватним підприємством "Полюс" - видаткова накладна від 11.01.2012 № 443 на загальну суму 9120 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1520 грн. 00 коп.; за правочином з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівс" - від 25.06.2012 та 27.06.2012 на загальну суму 61200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10200 грн. 00 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентами виписано наступні податкові накладні: Приватним підприємством "Полюс" - від 11.01.2012 № 427 на суму 9120 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ - 1520 грн. 00 коп.; Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівс" - від 25.06.2012 № 705 на суму 32400 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ - 5400 грн. 00 коп., 27.06.2012 № 706 на суму 28800 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ - 4800 грн. 00 коп.

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" товарно-матеріальних цінностей у загальному розмірі 11720 грн. 00 коп., включено позивачем до податкового кредиту за січень та червень 2012 року.

Оплату за поставлені Приватним підприємством "Полюс" віконні системи на суму 9120 грн. 00 коп. та отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівс" мінвату на суму 61200 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок (т. 1 а.с. 133, 143, 144, 145, 146, 149, 150, 151, 240).

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності - віконні системи і мінвата та послуги по організації і доставці вантажів в міжнародному, регіональному, міському сполученні, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання - ПП "Ібіс", ТОВ "Ал-Тайм", ТОВ "Ріст", ТОВ "Трансблокбуд", ВАТ "Базис", ТОВ "Мінмат Ревербері" та ін.

На підтвердження наведених вище обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії договору поставки та доповнень до нього, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів та робіт (послуг) з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У період виконання контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість. До видів діяльності Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" відносяться діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля, тощо.

Зазначені обставини свідчать про наявність у контрагентів позивача можливості здійснювати господарські операції з постачання товарно-матеріальних цінностей та з надання послуг по організації перевезень.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (виробництво будівельних металевих конструкцій, оптова торгівля будівельними матеріалами, будівництво будівель, монтаж металевих конструкцій), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від його контрагентів товарів та послуг у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" товірів та робіт (послуг) та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності контрагентів позивача, що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Слід також зазначити, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на наступне.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 в адміністративній справі № 804/1440/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, спростовано висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.12.2012 № 7200/224/31820299, стосовно відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) протягом 2011-2012 років.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 в адміністративній справі № 804/1873/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс", за результатами якої був складений акт від 21.12.2012 №7211/224/34914473, визнано протиправними.

Оскільки саме вказані акти перевірок та висновки, що викладені у них, використано відповідачем у даній справі як доказову базу в частині безтоварності правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" з позивачем, суд вважає, що твердження податкового органу про фіктивність вказаних правочинів є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання позивачу його контрагентами послуг та постачання товарно-матеріальних цінностей у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.