Ухвала

від 16.10.2014 по справі 810/6118/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6118/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника відповідача Судакевич А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" зареєстроване в якості юридичної особи 14.04.1994 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництвом будівельних металевих конструкцій і їх частин; іншими спеціалізованими будівельними роботами.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" та Приватним підприємством "Полюс" за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, за результатами якої складено акт від 04.06.2013 № 141/22/20573991.

Згідно з висновками згаданого акта, відповідачем встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень - квітень та червень - жовтень 2012 року на загальну суму 36153 грн. 84 коп.

Мотивуючи власну позицію, податковий орган послався на акти перевірок контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс", в яких встановлено обставини щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та Приватного підприємства "Полюс" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників, а також відсутності у ТОВ "Ривс" об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у зв'язку з непідтвердженням ним в ході контролюючих заходів правомірності формування податкового кредиту. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватне підприємство "Полюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ривс" є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків, а тому господарські відносини позивача із зазначеними контрагентами на мали реального характеру, а задекларовані лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

На підставі даного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.06.2013 № 0000172200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 45192 грн. 30 коп., з яких: 36153 грн. 84 коп. - за основним платежем; 9038 грн. 46 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене ППР рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України залишено без змін.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позиція податкового органу про відсутність факту надання позивачу його контрагентами послуг та постачання товарно-матеріальних цінностей спростовується наявними у справі доказами, в той же час первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, відтак, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на наведені вище акти перевірок контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс", в яких встановлено обставини щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та Приватного підприємства "Полюс" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" договір про транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів від 14.03.2012 № 14/03, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем роботи, пов'язані з організацією доставки вантажів в міжнародному, регіональному та міському сполученні, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору протягом березня - жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" та позивачем підписано акти здачі-прийняття (надання послуг), відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 112103 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 18683 грн. 83 коп.

У зв'язку з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" було виписано на користь позивача податкові накладні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розрахунки за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" послуги здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок (копії банківських виписок по особовому рахунку.

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від зазначеного контрагента послуг, включено позивачем до податкового кредиту за березень, квітень, червень - жовтень 2012 року.

Крім того, у перевіряємий період позивачем було укладено з Приватним підприємством "Полюс" договір транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів від 26.09.2011 № 26-0911, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по організації доставки вантажів, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На підтвердження реального здійснення операцій за цим договором, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивач прийняв надані Приватним підприємством "Полюс" транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 34500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5750 грн. 01 коп., копії податкових накладних, виписаних ПП «Полюс» за результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем, а також копії банківських виписок на підтвердження факту оплати.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні та червні 2012 року позивачем придбано у Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" відповідно, віконні системи у кількості 7 одиниць та мінвату загальною кількістю 102 кубічних метри, без укладення письмового договору на підставі рахунків-фактур, виписаних контрагентами позивача.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з Приватним підприємством "Полюс" - видаткова накладна від 11.01.2012 № 443 на загальну суму 9120 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1520 грн. 00 коп.; за правочином з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівс" - від 25.06.2012 та 27.06.2012 на загальну суму 61200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10200 грн. 00 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентами виписано податкові накладні.

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс" товарно-матеріальних цінностей у загальному розмірі 11720 грн. 00 коп., включено позивачем до податкового кредиту за січень та червень 2012 року.

Оплату за поставлені Приватним підприємством "Полюс" віконні системи на суму 9120 грн. 00 коп. та отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівс" мінвату на суму 61200 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів позивача, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевіркою не встановлено і в актах не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Матадор", ПП "Полюс" та ТОВ "Ривс" за перевіряє мий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача на такі не посилалась.

В той же час, як вірно встановлено судом, господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом наведені вище товарно-матеріальні цінності - віконні системи і мінвата та послуги по організації і доставці вантажів в міжнародному, регіональному, міському сполученні, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання - ПП "Ібіс", ТОВ "Ал-Тайм", ТОВ "Ріст", ТОВ "Трансблокбуд", ВАТ "Базис", ТОВ "Мінмат Ревербері" та ін.

На підтвердження наведених вище обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії договору поставки та доповнень до нього, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних тощо.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на акти перевірок контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватного підприємства "Полюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривс", в яких встановлено обставини щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор" та Приватного підприємства "Полюс" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників, а також відсутності у ТОВ "Ривс" об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у зв'язку з непідтвердженням ним в ході контролюючих заходів правомірності формування податкового кредиту. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Матадор", Приватне підприємство "Полюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ривс" є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків, а тому господарські відносини позивача із зазначеними контрагентами на мали реального характеру, а задекларовані лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

Судова колегія вважає небезпідставним твердження суду першої інстанції, що наведені контролюючим органом акти та зазначені в них обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах на імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Матадор", ПП "Полюс" та ТОВ "Ривс", факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що позиція податкового органу про відсутність факту надання позивачу його контрагентами послуг та постачання товарно-матеріальних цінностей спростовується наявними у справі доказами, в той же час первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, відтак, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 18.06.2013 № 0000172200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Омега" до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.