Постанова

від 06.08.2014 по справі 916/1945/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 916/1945/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" на рішення господарського суду Одеської області від 7 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 травня 2014 року у справі № 916/1945/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексікон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" про стягнення суми, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексікон" про стягнення суми, -

Встановив:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ексікон" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" про стягнення, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, 39303,31 грн. основного боргу, 47337,24 грн. пені, 100150,28 грн. 30 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов дистриб'юторського договору № 19 від 18 травня 2012 року в частині розрахунків за поставлений товар.

24 вересня 2013 року відповідач подав зустрічний позов про стягнення з позивача 262803,04 грн., посилаючись на те, що позивач, всупереч наданих гарантій, не компенсував витрати відповідача на проведення акцій з підвищення об'ємів продажу продукції в магазинах мережі "Таврія".

Рішенням господарського суду Одеської області від 7 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 травня 2014 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39303,31 грн. основного боргу, 23668,62 грн. пені, 100150,28 грн. 30 % річних, 3262,49 грн. судового збору. В решті первісних вимог відмовлено. Зустрічний позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 18 травня 2012 року сторонами укладено дистриб'юторський договір № 19, за яким продавець постачає продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які свідчать про приймання-передачу продукції та є його невід'ємними частинами, а дистриб'ютор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 5.3, 5.4, 5.8 договору, у випадку прострочення платежу більш ніж на два банківських дні, починаючи з третього дня, нараховується пеня в розмірі 0,2 % в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу. Нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадку припинення сумісної діяльності, незалежно від причин, покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти поставлений товар, в цьому випадку постачальник зобов'язаний повернути оплату за повернений товар на протязі трьох банківських днів. Покупець за несвоєчасну оплату товару зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 11275569,90 грн., який частково сплатив дану суму, в розмірі 9305104,95 грн., повернувши частину товару на суму 1931161,64 грн. позивачу, заборгувавши, таким чином, 39303,31 грн.

Оскільки відповідачем вартість отриманого товару оплачена не в повному обсязі, позивач, вимагаючи сплати боргу та нарахувавши відповідачу на суму основної заборгованості пеню та 30 % річних, звернувся до суду за захистом порушених прав і законних інтересів з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги первісного позову по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на момент розгляду справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Посилаючись на передбачене п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, розмір пені, нарахований позивачем в сумі 47337,24 грн., зменшений судом вдвічі - з відповідача на користь позивача, на підставі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України, стягнуто 23668,62 грн.

Враховуючи умови п. 5.8 договору, положення ст. 625 Цивільного кодексу України, суд визнав обґрунтованими й вимоги щодо стягнення 30 % річних, задовольнивши їх в повному обсязі.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, відповідач послався на гарантійні листи від 18 серпня, 18 вересня, 3 та 18 грудня 2012 року, надані позивачем, які, за твердженнями відповідача, свідчать про гарантування компенсації витрат на проведення акцій з підвищення об'ємів продажу продукції в магазинах мережі "Таврія".

Проте, зазначені листи визнані судом неналежними доказами у справі, оскільки вони підписані неуповноваженою особою та оформлені з порушенням відповідних вимог чинного законодавства, а тому, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

З таким рішенням місцевого суду погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій як про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову, так і про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника стосовно того, що в даному випадку судами не можуть бути застосовані норми матеріального права, пов'язані з виконанням зобов'язання за договором, зокрема, зі стягненням штрафних санкцій та пені, оскільки між сторонами у справі виникли правовідносини, пов'язані з безпідставним набуттям товару, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні норм чинного законодавства, а саме: ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України, були предметом дослідження у попередній судовій інстанції, яка дала їм правильну правову оцінку, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Довбуш Трейд Сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 7 лютого 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 травня 2014 року у справі № 916/1945/13 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.