Рішення

від 08.08.2014 по справі 916/2598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "08" серпня 2014 р.Справа  № 916/2598/14 За позовом: Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м. Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 35303037) про стягнення суми втраченої продукції у розмірі 3 320,52 грн. Суддя Шаратов Ю.А. Представники: Від позивача – не з'явився; Від відповідача – не з'явився. Суть спору: 01.07.2014 Публічне акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”                     (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі – Відповідач) про стягнення суми втраченої продукції у розмірі 3  320,52 грн.   Ухвалою суду від 02.07.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.07.2014. Ухвалою суду від 21.07.2014 розгляд справи було відкладено до 08.08.2014. Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання. Надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника /а.с. 36-41/. Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 31.07.2014 №33322/14. (а.с. 35). Позовні вимоги, із посиланням на статті 909, 924 Цивільного кодексу України,           статті 37, 308 Господарського кодексу України, статті 31, 32, 110, 114, 115, 127, 129, 131, 133 Статуту залізниць України, обґрунтовані завданням шкоди у зв'язку із недостачею вантажу – горішку коксового, переданого для перевезення Відповідачу. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив: Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" 08.05.2014 за накладною № 48482803 зі станції “Авдіївка” у вагоні №60897147  відвантажило на адресу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” горішок коксовий у кількості 47350 кг (а.с. 9). У графі 20 накладної вказано, що вантаж розміщено та закріплено згідно  з 17 р4 п4.1, 4.3, 4.4, р7п7.1, 7.3р8п8.2, 8.3 НАВАЛ. На зворотному боці накладної № 48482803 Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” здійснено напис про відступлення права на пред'явлення претензії та позову ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів. Частиною першою статті 3 Закону України “Про залізничний транспорт”                       від 04.07.1996  № 273/96-ВР передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша, друга, третя              статті 909 Цивільного кодексу України). Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини перша, друга статті 306 Господарського кодексу України).   Відповідно до статті 12 Закону України „Про залізничний транспорт” залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України). Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України). Згідно із статтями 110, 111, 113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Статтею 129           Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Як вбачається з комерційного акту № АА 031493/275/175 від 12.05.2014                    (форма ГУ-22), складеного на станції Знам'янка Одеської залізниці, при переважуванні було встановлено, що у непошкодженому вагоні №60897147 замість вказаних 47350 кг, фактично було виявлено 44400 кг, а також виявлено на поверхні вантажу виборки зправа за ходом поїзда над 2, 3, 4, 5, 6, 7 люками довжиною 8100 мм, шириною 1200 мм, глибиною 500 мм, зліва за ходом над 1, 2, 3 люками довжиною 3700 мм, шириною 1000 мм, глибиною 400 мм. Зважуванням вагону виявилено недостачу вантажу - 2950 кг /а.с. 10/. Судом встановлено, що з урахуванням норми недостачі 2% понаднормова (відповідальна) вагова нестача склала 2,003 т. (47350 Х 2/100=947; 2950-947=2003) вартість вказаної недостачі становить 3  308,96 грн., яка розраховується наступним чином:                      2,003 X 140,0 Х 11,8 = 3  308,96. Де, 2,003 т. - вага відповідальної недостачі; 140,0 дол. США. – вартість продукції за тону відповідно до рахунку фактури від 07.05.2014 №04-2/0507               (а.с. 17).; 11,8 - курс НБУ. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача суми втраченої продукції у розмірі 3  308,96 грн., та відмову в іншої частині позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, господарський суд покладає на нього. Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12.08.2014. Керуючись частинами першою, другою, третьою статті 909, статтею 924 Цивільного кодексу України, частинами другою, третьою статті 308 Господарського кодексу України, частиною першою статті 3 Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996             № 273/96-ВР, статтями 110, 111, 113, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса,                 вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 35303037) на користь Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м. Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) суму втраченої продукції у розмірі         3  308,96 грн. (три тисячі триста вісім гривень 96 коп.). 3. В задоволені іншої частини позову відмовити. 4. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса,                 вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 35303037) на користь Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м. Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) витрати на сплату судового збору у розмірі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). Видати накази після набрання рішенням законної сили.      Суддя                                                                                       Шаратов Ю.А.