Рішення

від 06.08.2014 по справі 922/2085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 922/2085/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Нерушев О.В. (дов. б/н від 27.02.2013 року);

від відповідача: не з'вився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен" (відповідач) про стягнення суми коштів у розмірі - 14 486, 52 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 12 529, 15 грн., пеня у розмірі - 746, 13 грн., інфляційні у розмірі - 872,33 грн., 3% річних у розмірі - 338, 91 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 221 кіпівлі-продажу від 15.11.2013 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Суд, дослідивши заяву позивача про уточнення та збільшення розміру позовних вимог (вх. № 23911 від 14.07.14р.), виходить з наступного.

У вказаній заяві про уточнення та збільшення розміру позовних вимог (вх. № 23911 від 14.07.14р.) позивач просить суд стягнути з відповідача 12529,15 грн. основного боргу; 1503,51 грн. пені; 1102,03 грн. інфляційних; 343,18 грн. 3 % річних - всього 15477,87 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши подану представником позивача заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог (вх. № 24662 від 17.07.14р. т. 1 а.с. 226), розцінює її як збільшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядатиме справу № 922/2085/14 в подальшому з її врахуванням.

06.08.2014 року позивач надав заяву щодо редакції пункту 3 прохальної частини.

У відповідності до приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 травня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії (продавцем) (далі - позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзен" (далі - відповідач, покупць) було укладено Договір купівлі - продажу № 221 (далі-Договір), відповідно до умов якого, продавець прийняв на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти товар на умовах визначених цим Договором. кількість, якість та асортимент товару визначається умовами Договору (п. 1.1 Договору).

У відповідності до пункту 2.1 вищенаведеного Договору № 221 від 15.05.13р., кількість, одиниці виміру, асортимент і ціна товару обумовлюється Сторонами кожен раз окремо і відображаються в накладних на поставку товару, які є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 3.2 спірного Договору купівлі - продажу № 221 від 15.05.2013р. сторони передбачили порядок розрахунків, а саме, відповідач (покупець) зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування 100 % вартості товару на банківський рахунок позивача (продавця), зазначений в Даному Договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару. При оплаті вартості товару сума ПДВ, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, виділяється окремим рядком.

Пунктом 5.2 вищенаведеного Договору від 15.05.2013р., позивач (продавець) зобов'язався, зокрема, передати відповідачу товар на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту замовлення від покупця (відповідача).

Датою передачі партії товару вважається дата підписання представником покупця (відповідача) або перевізника товарних накладних.

Здача - приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, згідно з Інструкції П-6, П-7 (п.п. 6.1, 6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013р. сторони передбачили, якщо при прийнятті товару виявиться його нестача або невідповідністю якості, асортименту, відповідач (покупець) зобов'язаний призупинити приймання, забезпечити належні зберігання товару, і протягом 24 (двадцять чотирьох) годин викликати представника позивача (продавця) для участі в подальшому приймання і складання двостороннього акта. У разі неявки представника позивача (продавця) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання виклику, відповідач (покупець) має право скласти акт приймання товару без участі представника позивача (покупця).

Пунктом 5.1 Договору купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013р. відповідач (покупець) зобов'язався, зокрема, прийняти і оплатити вартість товару у строки та на умовах, передбачених Даним Договором.

Як свідчать матеріали справи № 922/2085/14 , позивач свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013р. виконав в повному обсязі та належним чином - поставив відповідачу товар за видатковими накладними за період з 15.05.2013 року по 21.01.2014 року всього на загальну суму 102845,91 грн. (а.с. 19-42), відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 3.2 Договору № 221 від 15.05.13р. своєчасно та в повному обсязі не провів, сплативши за період з 10.06.2013р. по 27.01.2014р. позивачу частину суми боргу в розмірі 90316,76 грн. (а.с. 43-74), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Договором купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013р., яка склала 12529,15 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю, 16 квітня 2014 року позивач направив на адресу відповідача Претензію за вих. № 4 від 14.04.2014 року, в якій позивач вказав про наявну у відповідача заборгованість в розмірі 12529,15 грн. за Договором купівлі-продажу № 221 від 15.05.13р. та просив останнього провести оплату товару (а.с. 76-79), однак відповідач відповіді на вищевказану Претензію не надав та суму боргу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий відповідачем товар в розмірі 12529,15 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013р., видаткові накладні, які підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїми правами, наділених його статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, тощо

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014 року, складеним між сторонами, підписаним уповноваженими особами підприємств та скріплений печатками (а.с. 75).

Враховуючи вищенаведені обставини та приписи діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12529,15 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства України, та є такими, що не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення повністю.

Окрім того, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1253,41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 Договору купівлі-продажу № 221 від 15.05.2013 року сторони передбачили та погодили, що за прострочення зобов'язання по оплаті передбачені а. 3.2 і п. 3.3. відповідач (покупець) сплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми яка підлягає оплаті за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 1253,41 грн. відповідно розрахунку позивача (т. 1 а.с.230), суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо пред'явлених до стягнення 3 % річних в розмірі 336,86 грн. та інфляційних нарахувань суми заборгованості в розмірі 1083,29 грн., суд зазначає про наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, заявлені позивачем вимоги відповідно розрахунку позивача (т. 1 а.с.230) про стягнення 3 % річних в розмірі 336,86 грн. та інфляційних нарахувань суми заборгованості в розмірі 1083,29 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, такі, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Вищенаведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 ГПК України, відповідно до якої, витрати по сплаті судового збору при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен", (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 201 офіс 212, код ЄДРПОУ 33674583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" (04070, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23, к. 6, код ЄДРПОУ 14326366) в особі: Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, код ЄДРПОУ 26451875) - 12529,15 грн. основного боргу; 1253,41 грн. пені; 336,86 грн. 3 % річних; 1083,29 грн інфляційних; 1827,00 грн. судові витрати.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 11.08.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова