Рішення

від 04.08.2014 по справі 904/4415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.14р. Справа № 904/4415/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011", м. Глобине, Полтавська область

до Фермерського господарства "ВінеСА", с. Посуньки, Дніпропетровська область

про стягнення 234 532,94 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Клешня О.В. - представник (дов. б/н від 11.06.14 р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "ВінеСА" про стягнення інфляційних витрат у розмірі - 2 627,07 грн.; 30% річних - 50 232,33 грн.; пені - 25 026,66 грн.; штрафу - 95 608,18 грн.; процентів за користування грошовими коштами - 61 038,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 4 від 06.02.2012, в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 08.07.2014 року на 04.08.2014 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (продавець) та Фермерським господарством "ВінеСА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 4 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належні продавцю засоби захисту рослин, згідно специфікацій, визначених у додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін її оплати, а також інші умови, визначені в додатках (видаткових накладних та/або специфікаціях).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатку (ах). В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно умов поставки, вказаних в договорі. Остаточна ціна товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару, що визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, згідно додатків до цього договору, видаткових накладних, специфікацій на товар в період дії цього договору.

Сторонами був укладений додаток № 1 до договору № 4 від 06.02.2012, відповідно до якого сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару (а.с.14).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що датою поставки товару або його партії, вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

Відповідно до пункту 3.5 договору товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

Згідно з пунктом 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем.

Відповідно до умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 474 925,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 10 від 23.04.2012 на суму 41 741,28 грн.;

- № 12 від 27.04.2012 на суму 155 214,00 грн.;

- № 26 від 11.05.2012 на суму 262 767,36 грн.;

- № 31 від 18.05.2012 на суму 15 202,80 грн. (а.с.15,19,23,27).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей:

- № 40 від 23.04.2012;

- № 44 від 27.04.2012;

- № 50 від 11.05.2012;

- № 54 від 18.05.2012 (а.с.16-17,20-21,24-25,28-29).

Відповідно до пункту 2.3 договору покупець здійснює попередню оплату за товар % вартості кожної окремої партії товару. Решта вартості товару виплачується покупцем згідно наступного графіку, визначеного договором:

- до 15.08.2012 - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 01.10.2012 - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 01.11.2012 - 40 % вартості партії товару отриманого покупцем.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором та/або додатками.

Відповідач розрахувався за отриманий товар 20.08.2012 у сумі 212 158,08 грн. та 11.06.2013 у сумі 262 767,36 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-34).

Оплату за поставлений товар відповідач здійснив несвоєчасно, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до пункту 5.2 договору в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасної вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку у прострочення передачі векселів (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати).

Згідно з пунктом 5.7 договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором здійснюватиметься до моменту повного погашення заборгованості покупця перед продавцем і не обмежується строком встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 25 026,66 грн. та штраф за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 95 608,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 25 026,66 грн. та штрафу у сумі 95 608,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування грошовими коштами за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 61 038,80 грн.

Пунктом 5 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 5.6 договору сторони прийшли до взаємної згоди, що продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (додаткових, або специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у сумі 61 038,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 30 % річних за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 50 232,23 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 627,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору встановлено, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до пункту 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" положення частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 627,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.9), судом встановлено, що позивачем невірно нараховані 30 % річних, оскільки:

- 142 477,63 * 5 * 30 : 365 : 100 = 585,52 грн.;

- 72 796,58 * 31 * 30 : 365 : 100 = 1 854,82 грн.;

- 262 767,36 * 221 * 30 : 365 : 100 = 47 730,07 грн.

Таким чином, сума 30 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 50 170,41 грн. (585,52 + 1 854,82 + 47 730,07).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 4 689,42 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "ВінеСА" (51643, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Посуньки, вул. Зелена, 6; ідентифікаційний код 23374766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. К. Маркса, 1-А; ідентифікаційний код 37115014) - пеню у розмірі 25 026,66 грн., штраф у розмірі 95 608,18 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 61 038,80 грн., 30 % річних у розмірі 50 170,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 627,07 грн. та 4 689,42 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.08.2014

Суддя Я.С. Золотарьова