Постанова

від 27.04.2015 по справі 904/4415/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 року Справа № 904/4415/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Клешня О.В., довіреність №б/н від 11.06.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну фермерського господарства "ВінеСА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 року у справі №904/4415/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011", м.Глобине Полтавської області

до фермерського господарства "ВінеСА", с. Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 234 532,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4415/14 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "ВінеСА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" пеню в сумі 25 026,66 грн., штраф у сумі 95 608,18 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 61 038,80 грн., 30% річних у сумі 50 170,41 грн., інфляційні втрати в сумі 2627,07 грн. та судовий збір у сумі 4 689,42 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, фермерське господарство "ВінеСА" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що у грудні 2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. про продовження термінів розрахунків покупця за отриманий товар до 01.08.2013р., яку навмисно не було надано позивачем до матеріалів справи.

24.04.2015р. від представника фермерського господарства "ВінеСА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає в зв'язку із закінченням процесуального строку розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

06.02.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (продавець) та фермерським господарством "ВінеСА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №4 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належні продавцю засоби захисту рослин згідно специфікацій, визначених у додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін її оплати, а також інші умови, визначені в додатках (видаткових накладних та/або специфікаціях).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатку (ах). В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно умов поставки, вказаних в договорі. Остаточна ціна товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару, що визначається шляхом складання вартості окремих партій товару згідно додатків до цього договору, видаткових накладних, специфікацій на товар в період дії цього договору.

Сторонами був укладений додаток №1 до договору №4 від 06.02.2012р., відповідно до якого сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару (а.с.14).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що датою поставки товару або його партії вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

Відповідно до пункту 3.5 договору товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

Згідно з пунктом 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 474 925,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №10 від 23.04.2012р. на суму 41 741,28 грн.;

- №12 від 27.04.2012р. на суму 155 214 грн.;

- №26 від 11.05.2012р. на суму 262 767,36 грн.;

- №31 від 18.05.2012р. на суму 15 202,80 грн. (а.с.15,19,23,27).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей:

- №40 від 23.04.2012р.;

- №44 від 27.04.2012р.;

- №50 від 11.05.2012р.;

- №54 від 18.05.2012р. (а.с.16-17,20-21,24-25,28-29).

У відповідності з пунктом 2.3 договору покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі - % вартості кожної окремої партії товару. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем згідно наступного графіку, визначеного договором:

- до 15.08.2012р. - 30% вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 01.10.2012р. - 30% вартості партії товару отриманого покупцем;

- до 01.11.2012р. - 40% вартості партії товару отриманого покупцем.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором та/або додатками.

Відповідач розрахувався за отриманий товар 20.08.2012 у сумі 212 158,08 грн. та 11.06.2013 у сумі 262 767,36 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-34).

Оплату за поставлений товар відповідач здійснив несвоєчасно, що і є причиною виникнення спору.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що у грудні 2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. про продовження термінів розрахунків покупця за отриманий товар до 01.08.2013р., яку позивачем навмисно не було надано до матеріалів справи.

Позивач в судових засіданнях заперечив факт укладання та підписання зазначеної угоди.

На підставі клопотання позивача апеляційним господарським судом було призначено у справі комплексну судову технічну та судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступні питання:

1. Чи виконано підпис на додатковій угоді №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157) директором товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" Ніколенком Олександром Станіславовичем, експериментальні та вільні зразки підпису якого надані для порівняльного дослідження, або іншою особою?

2.Чи нанесено відтиск печатки від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (ідентифікаційний код 37115014) на додатковій угоді №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157) печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (ідентифікаційний код 37115014), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

3. Чи нанесений відтиск від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" (ідентифікаційний код 37115014) на додатковій угоді №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157) оригінальною печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011" чи іншим шляхом?

Листом від 08.04.2015р. за №20/21-15 справу разом з висновком судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів №20/21-15 від 25.03.2015р. повернуто на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відповідно висновку експертизи:

По питанню №1 .

Підпис від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛІДЕР-2011» Ніколенка Олександра Станіславовича в графі «Покупець:

---

Ніколенко О.С.» додаткової угоди №1 від 28.12.2012 до договору купівлі продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157), - виконаний не Ніколенком Олександром Станіславовичем, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису Ніколенка О.С.

По питанню №2,

Зображення печатки ТОВ «АГРОЛІДЕР-2011», що розташоване в графі «Покупець:

---

Ніколенко О.С.» додаткової угоди №1 від 28.12.2012 до договору купівлі продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157), - виконане за допомогою електронного технічного комплексу, в якому використовувався знакодрукуючий пристрій із струминним способом друку в кольоровому режимі.

По питанню №3.

Вирішити питання щодо ідентифікації зображення печатки ТОВ «АГРОЛІДЕР-2011», що розташоване в графі «Покупець:

---

Ніколенко О.С.» додаткової угоди №1 від 28.12.2012 до договору купівлі продажу №4 від 06.02.2012р. (а.с.157),- не надається можливим у зв'язку з тим, що зображення виконане за допомогою електронного технічного комплексу, в якому використовувався знакодрукуючий пристрій із струминним способом друку в кольоровому режимі.

Отже, висновком проведеної експертизи встановлено, що підпис на додатковій угоді №1 від 28.12.2012р. до договору купівлі продажу №4 від 06.02.2012р. від імені директора ТОВ «АГРОЛІДЕР-2011» виконано іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Ніколенка О.С., а зображення печатки ТОВ «АГРОЛІДЕР-2011» на цій же додатковій угоді виконане за допомогою знакодрукуючого пристрою із струминним способом друку в кольоровому режимі, що підтверджує доводи позивача про нескладання та непідписання взагалі такого документу.

Враховуючи висновки судової експертизи, доводи відповідача про домовленість сторін про продовження строків розрахунків по договору купівлі-продажу №4 від 06.02.2012р. є безпідставними і не підтвердженими належними доказами в розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України всатновлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Згідно пункту 5.2 договору в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасної вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку неоплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку у прострочення передачі векселів (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Згідно з пунктом 5.7 договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором здійснюватиметься до моменту повного погашення заборгованості покупця перед продавцем і не обмежується строком встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 25 026,66 грн. та штраф за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 95 608,18 грн., які правомірно стягнуто з відповідача господарським судом.

У відповідності з пунктом 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5.6 договору продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст.536, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в договорі (додаткових, або специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) без додаткового погодження з покупцем за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у сумі 61 038,80 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 30 % річних за період з 15.08.2012 по 10.06.2013 у сумі 50 232,23 грн. та інфляційні втрати у сумі 2627,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.5 договору вказано, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язується сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до пункту 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" положення частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Господарський суд також правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 627,07 грн.

Колегія суддів також погоджується з розрахунком господарського суду в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 50 170,41 грн.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про порушення господарським судом норм процесуального права у зв'язку з неотриманням ним ухвали про порушення провадження у справі з незалежних від нього причин та неприйняття участі у розгляді справи.

Згідно пп.3.9.1 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала господарського суду про порушення провадження у справі не була отримана відповідачем, а поштове повідомлення було повернуто на адресу господарського суду у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с.73).

Ухвала господарського суду була направлена відповідачу за адресою: вул.Зелена,6, с.Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що відповідає місцезнаходженню відповідача, зазначеному у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З наведених вище підстав судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі та витрати по сплаті за проведення судової експертизи (а.с.238) покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "ВінеСА", с.Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/4415/14 залишити без змін.

Стягнути з фермерського господарства "ВінеСА", с.Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІДЕР-2011", м.Глобине Полтавської області 5683,20 грн. витрат за проведення судової експертизи, оплачених згідно платіжного доручення №17 від 29.01.2015р., про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 28.04.2015р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських