Рішення

від 05.08.2014 по справі 904/4285/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.14р. Справа № 904/4285/14

За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ в особі позивача Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-38", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 38 582,31 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

прокурор: Матісова О.В. - посвідчення № 001453

від позивача: Нофенко Л.В. - представник (дов. № 110/01 від 13.01.14)

від відповідача: Богданова Г.В. - представник (дор. № 01 від 04.08.14 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі позивача Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-38" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 530 від 08.10.2013 у розмірі 38 582,31 грн., з яких: 34 696,48 грн. основний борг, 561,00 грн. інфляційні втрати, 131,72 грн. 3% річних, 764,36 грн. пеня та 2 428,75 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 530 від 08.10.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.07.2014 на 05.08.2014.

05.08.2014 прокурор надав заяву, в якій просить суд припинити провадження в частині стягнення 19 696,48 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем вищезазначеної суми боргу та просить стягнути з відповідача основний борг за спожиту теплову енергію у сумі 15 000,00 грн., пеню у сумі 764,36 грн., інфляційні втрати у сумі 561,00 грн., 3% річних у сумі 131,72 грн. та штраф у сумі 2 428,75 грн.

05.08.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити позов частково, тобто стягнути суму заборгованості за теплову енергію у розмірі 15 000,00 грн., звільнивши відповідача від сплати пені у сумі 764,36 грн., інфляції у сумі 561,00 грн., 3% річних у сумі 131,72 грн. та штрафу у сумі 2 428,75 грн. Також відповідач просить надати можливість сплатити борг у сумі 15 000,00 грн. рівними частинами протягом серпня-жовтня 2014.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація, продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "СХІД-38" (споживач, покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 530 (а.с.17).

Відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач - покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду,

- гаряче водопостачання - протягом року.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання в гарячій воді на загальну суму 45 214,95 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № 1329 від 28.02.2014 на суму 27 518,47 грн.;

- № 2723 від 31.03.2014 на суму 17 696,48 грн. (а.с.15-16).

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання; решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

До подання позову відповідач частково оплатив надані послуги у сумі 10 518,47 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становила 34 696,48 грн.

В ході судового розгляду прокурор надав докази оплати відповідачем суми боргу у розмірі 19 696,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 13.06.2014 на суму 10 000,00 грн., № 66 від 17.07.2014 на суму 7 000,00 грн. та № 69 від 30.07.2014 на суму 2 696,48 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 19 696,48 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 19 696,48 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.3 договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2.7 договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 21.03.2014 по 22.05.2014 у сумі 764,36 грн. та штраф за період з 21.03.2014 по 22.05.2014 у сумі 2 428,75 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 764,36 та штрафу у розмірі 2 428,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 21.03.2014 по 22.05.2014 у сумі 131,72 грн. та інфляційні втрати за квітень 2014 у сумі 561,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 131,72 грн. та інфляційних втрат у сумі 561,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача про звільнення від сплати пені у сумі 764,36 грн., інфляції у сумі 561,00 грн., 3% річних у сумі 131,72 грн. та штрафу у сумі 2 428,75 грн., суд зазначає наступне.

Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-38" це управління житловим фондом, а саме житловими квартирами, які перебувають у складі ЖБК, де проживають мешканці кооперативу, громадяни України.

Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" у випадку несвоєчасного внесення плати за комунальні послуги пеня не нараховується. Тому, якщо сума пені буде стягнуто, то буде порушено діючий Закон України.

Також відповідач зазначає, що норму ст. 625 Цивільного кодексу України сторонами не включено в договір купівлі-продажу теплової енергії, отже не має згоди сторін про таку відповідальність.

Згідно з Законом України від 13 листопада 1996 року N 486/96-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Відповідно до Закону України від 17 грудня 2010 N 2795-VI "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" встановлено, що дія цього Закону припиняється 1 січня 2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року".

Крім того, п. 7.2.7 договору передбачено стягнення пені та штрафу у разі порушення строків оплати за отриману теплову енергію.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Законом передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, суд не має правових підстав щодо звільнення відповідача від сплати інфляції та 3% річних.

Що стосується пені та штрафу, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо звільнення відповідача в цій частині, оскільки доводи відповідача є необґрунтованими.

Стосовно клопотання відповідача щодо розстрочки сплати боргу у сумі 15 000,00 грн. рівними частинами протягом серпня-жовтня 2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав жодних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Оскільки, розстрочка виконання рішення суду може призвести до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем, суд не вбачає підстав для надання розстрочки сплати боргу у сумі 15 000,00 грн. рівними частинами протягом серпня-жовтня 2014.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-38" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 36; ідентифікаційний код 21908117) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) - 15 000,00 грн. основний борг, 561,00 грн. інфляційні втрати, 131,72 грн. 3% річних, 764,36 грн. пеню, 2 428,75 грн. штраф.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-38" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 36; ідентифікаційний код 21908117) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, п. 2.1 з таблиці ставок судового збору, за якими визначено розмір судового збору) - 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 19 696,48 грн. припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.08.2014

Суддя Я.С. Золотарьова