Ухвала

від 12.08.2014 по справі 910/10633/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

---

УХВАЛА про повернення позовної заяви 12.08.14 № 910/10633/14. За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" До Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" Про стягнення грошових коштів Суддя Полякова К.В. Представники сторін: без виклику сторін, СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Приватним підприємством «Фінансова будівельна компанія» «Завод Луч» договірних зобов'язань за Договором №1/14-6 на виконання робіт (підряду) від 30.01.2014 року, укладеного між сторонами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та справу призначено до розгляду на 26.06.2014 року. За наслідками судового засідання 26.06.2014 судом винесено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представника позивача, та відкладено розгляд справи на 12.08.2014 року. Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Фінансово-будівельна компанія «Завод Луч» до суду надійшов зустрічний позов. Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява № б/н від 21.07.2014 (вх.№ суду 15205/14 від 23.07.2014) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав. Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізит “підпис”. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. За таких обставин, додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, оскільки на останніх відсутні відмітки відповідно до вказаних вище вимог. Нормами п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” № 719-VII від 16.01.2014, мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2014 складає 1218 гривні. Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду  позовної заяви немайнового характеру  ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 мінімальної заробітної плати. Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. З прохальної частини поданого зустрічного позову вбачається, що Приватним підприємством «Фінансово-будівельна компанія «Завод Луч» на розгляд Господарського суду міста Києва передано чотири позовні вимоги, а саме: - про стягнення 77  157,86 грн.; - про визнання Акту виконаних робіт від 30.04.2014 на суму 118  452,22 грн. дійсним; - про визнання Акту виконаних робіт від 30.04.2014 на суму 122  392,88 грн. дійсним; - про визнання Акту виконаних робіт від 30.04.2014 на суму 76  134,90 грн. дійсним. За приписами п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Положеннями пункту 2.11.  Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Як вбачається із поданого позову, вимоги Приватного підприємства «Фінансово-будівельна компанія «Завод Луч» є об'єднаними: вимога майнового характеру (про стягнення 77  157,86 грн.) та вимоги немайнового характеру (про визнання актів виконаних робіт дійсними), а отже у відповідності до вищезазначених положень постанови Пленуму ВГСУ судовий збір має бути сплачений за кожну з вимог окремо. Між тим, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 3233 від 21.07.2014 про сплату судового збору у розмірі 1 827,00грн., тобто у розмірі меншому ніж передбачено статтею 4 Закону України “Про судовий збір”, що є порушення  п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України. Відповідно до п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. Згідно з п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірах. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Статтею 57 ГПК України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в п. 2 ч. 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Законодавцем передбачено, що належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку -  касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або належним чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Фактично до зустрічного позову додано лише фіскальний чек на підтвердження надання послуг відділення поштового зв'язку, проте відсутній опис вкладення у цінний лист. Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року). У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об"єктивного з"ясування судом обставин справи,  ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі. З огляду на вищевказані обставини, у суду відсутня можливість визначити, які саме документи надіслані позивачем на адресу відповідача. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України  суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України. Керуючись   п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: Позовні матеріали Приватного підприємства «Фінансово-будівельна компанія «Завод Луч» за зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" про стягнення грошових коштів та визнання актів виконаних робіт дійсними - повернути позивачеві без розгляду. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                                     К.В. Полякова