Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/10633/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10633/14 18.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ"

До Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч"

Про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Ващенко Т.М.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Позняк В.В. (дов.№б/н від 05.02.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 порушено провадження у справі №910/10633/14 та призначено її до розгляду на 26.06.2014 року.

18.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

24.06.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та лист на підтвердження відсутності аналогічного спору між сторонами.

25.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 26.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 26.06.2014 суд, у задоволення клопотання представника позивача, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 12.08.2014 року.

До того ж, судом відмовлено у задоволенні заяви позивач про забезпечення доказів з огляду на нижченаведене.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

28.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву.

08.08.2014 позивач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 12.08.2014 суд повернув зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 визначено для розгляду справи № 910/10633/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Отрош І.М.

Відповідною ухвалою суду від 12.08.2014 справа №910/10633/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

24.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також від обох сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 визначено для розгляду справи № 910/10633/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Ващенко Т.М., Грєхова О.А.

Ухвалою суду від 25.09.2014 справа № 910/10633/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

У судове засідання 25.09.2014 представники сторін не з'явились, зважаючи на надані 24.09.2014 клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із чим розгляд справи відкладений на 16.10.2014 року, про що зазначено в ухвалі суду.

У зв'язку із неявкою представника відповідача до судового засідання 16.10.2014, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.11.2014 року.

Під час судового засідання 18.11.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія АРЦ» (замовник) та Приватним підприємством «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (виконавець) укладено договір №1/14-6 на виконання робіт (підряду) (далі - договір).

Відповідно до Договору,а саме п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та з власних матеріалів, виконати роботи по влаштуванню систем каналізації, водопостачання, опалення, теплопостачання системи вентиляції та пожежогасіння в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 11 (літ. Б) (роботи).

Положеннями п.2.1. договору передбачено, що загальна вартість робіт за цим договором становить 663 476,56 грн., в тому числі ПДВ 20% 110 579,43 грн.

Порядок здійснення оплати робіт передбачений п.2.2. договору, а саме: перший платіж в розмірі 70% від вартості матеріалів та 30% від вартості робіт замовник сплачує виконавцю в строк 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання цього договору (п. 2.2.1.договору). За приписами п.2.2.2. договору, остаточний розрахунок замовник здійснює в два етапи: - решта вартості робіт, за винятком робіт із встановлення санітарно-технічних приборів, оплачується замовником після повного їх виконання та приймання робіт відповідно до п.5.2. цього договору протягом 10 (десяти) робочих днів; - остаточний розрахунок здійснюється після встановлення санітарно-технічних приборів та приймання таких робіт відповідно до пункту 5.2. цього договору протягом 10 (десяти) робочих днів.

На виконання вказаних вище умов договору позивачем здійснено попередню оплату у загально розмірі 490 00,00 грн. згідно платіжних доручень №666 від 05.02.2014 на суму 200 000,00грн., №699 від 14.02.2014 на суму 200 000,00 грн., №724 від 24.02.2014 на суму 40 000,00 грн. та №743 від 05.03.2014 на суму 50 000,00 грн.

Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що термін виконання робіт за погодженням сторін встановлено до 03 березня 2014 року.

Протягом березня 2014 відповідачем виконано робіт на загальну суму 200 000,00 грн., про що сторонами складено та підписано акт приймання виконаних робіт від 12.03.2014 року.

Решта робіт, вартістю 463 476,56 грн. (різниця між договірною загальною вартістю робіт та вартістю виконаних робіт), у передбачений договором строк ПП «ФБК «Завод Луч» не виконана. Жодної інформації щодо причин такого прострочення терміну виконання робіт на адресу позивача від виконавця не надходило.

16 квітня 2014 позивач надіслав відповідачу листа за вих. № 77 про розірвання Договору на підставі пункту 4.2.3. Договору з 22 квітня 2014 року, у якому також просив повернути грошові кошти у розмірі 290 000,00 грн.

Оскільки відповіді або грошових коштів на адресу позивача не надходило, ТОВ «Девелоперська компанія АРЦ» звернулось із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути 113 551,76 грн. неустойки за період з 04.03.2014 по 21.04.2014 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує про виконання ним частини робіт та передання актів про виконання вказаних робіт від 11.04.2014 та від 16.04.2014 позивачеві. До того ж, ПП «ФБК «Завод Луч» зауважує, що факт виконання робіт підтверджують докази, а саме акт на закриття прихованих робіт та записами в загальному журналі робіт, проте вказаних доказів ним до суду так і не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору № 1/14-6 від 30.01.2014 передбачено попередню оплату, яка здійснена замовником (позивачем) у відповідні строки та у відповідних розмірах, докази чого наявні у матеріалах справи.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором підряду виконані лише частково, а саме на суму 200 000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних робіт.

За приписами частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У межах даного господарського спору, оскільки замовником здійснено попередню оплату у розмірі 490 000,00 грн., а робіт виконано лише на 200 000,00 грн., тому у відповідача, як виконавця, який порушив строки виконання договірних зобов'язань, наявний обов'язок повернення суми грошових коштів розміром 290 000,00 грн.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача, щодо виконання ним частини робіт, факт виконання яких підтверджується актом на закриття прихованих робіт та записами в загальному журналі робіт. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем у підтвердження наведених заперечень та посилань на вказані вище факти не надано жодного доказу. Судове рішення не може ґрунтуватися на усних, або письмових заявах відповідача та на його припущеннях при ненаданні чи відсутності у справі відповідних доказів, а стверджуючи про виконання підрядних робіт за договором, сторона має довести суду зазначені обставини належними доказами.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення передбачених договором термінів виконання робіт, Відповідач сплачує неустойку в розмірі 0,5% вартості невиконаних робіт за Договором, за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, спираючись на вищенаведені норми чинного законодавства та враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено розмір грошової суми, яка має використовуватись д, як база, для розрахунку неустойки. Так, вартість невиконаних робіт за договором становить 463 476,56 грн. (663 476,56 грн. загальна вартість підрядних робіт за договором - 200 000,00 грн. вартість виконаних підрядних робіт).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з яким суд погоджується щодо сум та строків та, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 113 551,76 грн. за період з 04.03.2014 по 21.04.2014 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія АРЦ" до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (01135, місто Київ, вулиця Золотоустівська, 1, оф.1 3; ідентифікаційний код 32162693) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Девелоперська компанія АРЦ» (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 37035552) попередньої оплати у розмірі 290 000 (двісті дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, суму неустойки у розмірі 113 551 (сто тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 76 копійок та 8 071 (вісім тисяч сімдесят одну) гривню 04 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 25.11.2014 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя Т.М. Ващенко

Суддя О.А. Грєхова