Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/12181/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12181/14 30.07.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 30173279

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал», м.Київ, ЄДРПОУ 36186325

про стягнення 79 900 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Солодовник С.О. - по дов.

від відповідача: Овдієнко В.Ю. - по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 09.07.2014р. оголошувалась перерва до 30.07.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал», м.Київ (з урахуванням заяв б/н від 14.07.2014р. та б/н від 30.07.2014р. про зменшення позовних вимог) про стягнення основного боргу в сумі 79 900 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №14/П-12 від 03.07.2012р. про надання комплексних послуг з прання білизни в частині здійснення оплати в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 04.07.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що рахунки на оплату замовнику не надавались, а отже, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал», обов'язку оплатити послуги за договором №14/П-12 від 03.07.2012р. на суму 79 900 грн. не виникло.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» (замовник) було укладено договір №14/П-12 про надання комплексних послуг з прання білизни, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язався надавати послуги з прання і сухого чищення, а замовник - приймати та оплачувати надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Відповідно до п.10.1 укладеного між сторонами правочину договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 02.09.2012р., а частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Продовження дії договору допускається тільки за умови укладання додаткової угоди до цього правочину, що підписується контрагентами.

Додатковою угодою №1 від 03.09.2012р. до договору №14/П-12 від 03.07.2012р. сторони погодили внесення змін до п.10.1, зокрема, продовжили термін дії правочину до 31.12.2012р.

Одночасно, належних доказів продовження терміну дії договору №14/П-12 від 03.07.2012р. після 31.12.2012р. матеріали справи не містять.

При цьому, суд не приймає до уваги додаткову угоду від 10.01.2013р., як належний доказ пролонгації договору №14/П-12 від 03.07.2012р., оскільки вказаний правочин було укладено вже після закінчення терміну дії основного договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №14/П-12 від 03.07.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З п.1.2 договору №14/П-12 від 03.07.2012р. вбачається, що виконавець зобов'язався надавати послуги з прання в Дніпропетровській, Запорізькій та Полтавській областях.

Приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником замовника та оформлюється актом виконаних робіт в день здачі випраних речей. Належним чином оформлений та підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю (п.2.2 договору №14/П-12 від 03.07.2012р.).

У п.5.1 контрагенти погодили, що послуги надаються регулярно, щотижнево, строки та обсяги їх визначаються у плані (додаток №1).

Як встановлено судом, на виконання умов договору №14/П-12 від 03.07.2012р. позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуг на загальну суму 698 457,80 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи актами №477 від 09.10.2012р. на суму 30 497, 92 грн., №478 від 17.10.2012р. на суму 7876 грн., №522 від 29.10.2012р. на суму 58 633,30 грн., №544 від 31.10.2012р. на суму 24 354,80 грн., №565 від 01.11.2012р. на суму 37 703 грн., №576 від 08.11.2012р. на суму 13 293,50 грн., №580 від 20.11.2012р. на суму 21323,50 грн., №593 від 22.11.2012р. на суму 28 757,80 грн., №678 від 23.11.2012р. на суму 47 845,40 грн., №679 від 27.11.2012р. на суму 58 875,40 грн., №702 від 07.12.2012р. на суму 51 141,10 грн., №704 від 19.12.2012р. на суму 160 841,60 грн., №728 від 20.12.2012р. на суму 148 315,10 грн..

Крім того, сторонами після закінчення терміну дії договору №14/П-12 від 03.07.2012р. було складено та підписано акти приймання-передачі послуг на суму 139 955,90 грн., зокрема №68 від 21.02.2013р. на суму 24 991,50 грн., №72 від 26.02.2013р. на суму 65 723,10 грн., №94 від 11.03.2013р. на суму 22 951,50 грн., №100 від 19.03.2013р. на суму 26 530,30 грн. та №134 від 26.03.2013р. на суму 2759,50 грн.

Вказані вище акти приймання-передачі підписані представниками обох сторін без жодних зауважень й заперечень та скріплені печатками господарських товариств.

З приводу надання позивачем послуг з прання поза межами дії спірного правочину господарський суд зазначає, що надання сторонами послуг на підставі актів приймання-передачі між господарюючими суб'єктами є способом укладення сторонами договору у спрощеній формі і виникнення на підставі таких актів взаємних прав і обов'язків сторін. Аналогічну позицію наведено у постанові від 13.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №913/1580/13.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2014р. відповідача було зобов'язано представити (у разі наявності) заперечення стосовно обсягу та якості наданих позивачем послуг.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» жодних заперечень з приводу належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» своїх зобов'язань з надання послуг за спірним правочином до матеріалів справи не представлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання заявником прийнятих за договором та поза його межами зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків в частині надання послуг з прання на загальну суму 838 413,70 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.4.1 договору №14/П-12 від 03.07.2012р. сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, протягом 45 календарних днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого печаткою виконавця.

Наразі, за твердженнями відповідача, які з боку позивача не спростовані, рахунки на оплату послуг замовнику не виставлялись. Отже, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал», у останнього не виникло обов'язку оплатити надані за спірним правочином послуги.

Проте, такі висновки відповідача не відповідають приписам чинного законодавства, а факт неотримання замовником рахунків-фактур не нівелює обов'язку оплатити послуги, які надані позивачем, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009р. Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013р. Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

Наразі, платіжні реквізити сторін наведені у договорі №14/П-12 від 03.07.2012р.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем послуг без зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання-передачі, приймаючи до уваги акти приймання-передачі послуг, як належну підставу для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків, з огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України та позицію Вищого господарського суду України, щодо тих обставин, що відсутність рахунків-фактур не звільняє замовника від обов'язку сплатити надані послуги з прання речей, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за спірним правочином та всіма наведеними вище актами-приймання передачі настав.

13.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю №14/П-12 від 03.07.2012р. претензію б/н від 12.09.2013р. з вимогою сплатити заборгованість за договором №14/П-12 від 03.07.2012р. в розмірі 85 000 грн. Вказана претензія була отримана замовником 25.09.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням №4900002981322.

17.01.2014р. відповідачем перераховано на рахунок заявника 5100 грн. за послуги з прання білизни за укладеним між сторонами правочином, на підтвердження чого позивачем представлено до матеріалів справи платіжне доручення №2437 від 17.01.2014р.

За твердженнями, позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» здійснювало часткову оплату наданих послуг в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 79 900 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №14/П-12 від 03.07.2012р. Одночасно, вказаною ухвалою сторін було зобов'язано надати банківські виписки з відтиском печатки щодо розрахунків між сторонами за спірним правочином.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, сторонами вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, наразі, з матеріалів справи вбачається, що розмір заборгованості відповідача перевищує заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», однак, суд обмежений розміром позовних вимог та не може спонукати до їх уточнення.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором №14/П-12 від 03.07.2012р., а також зобов'язань за актами приймання-передачі за період з 21.02.2013р. по 26.03.2013р. та відсутність у замовника жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» про стягнення основного боргу в сумі 79 900 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Одночасно, судовий збір, який позивачем помилково сплачено не за місцем розгляду справи, а саме на рахунок господарського суду Дніпропетровської області, що підтверджується платіжним дорученням №87 від 06.05.2014р., підлягає поверненню платнику з державного бюджету України.

Згідно з п.5.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується господарським судом, який розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Наразі, на підтвердження сплати судового збору за подання позову саме до господарського суду м.Києва позивачем до матеріалів справи представлено платіжне доручення №205 від 16.07.2014р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 79 900 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Остапа Вишні, буд.5, ЄДРПОУ 36186325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Фурманова, буд.12, ЄДРПОУ 30173279) основний борг 79 900 грн. та судовий збір в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Фурманова, буд.12, ЄДРПОУ 30173279) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №87 від 06.05.2014р.

У судовому засіданні 30.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.08.2014р.

Суддя М.О. Любченко