Постанова

від 18.11.2014 по справі 910/12181/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 910/12181/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явилась

від відповідача: не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.07.2014 (суддя Любченко М.О.)

у справі №910/12181/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група

„Капітал"

про стягнення 79900 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" (надалі - позивач, ТОВ „Хімпобутсервіс") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" (надалі - відповідач, ТОВ „Бізнес Група „Капітал") згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованості у розмірі 79900,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/12181/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/12181/14 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1218 грн., тобто не у повному розмірі. Крім того, скаржник стверджує, що позивачем не було надано належних доказів про надання відповідачеві рахунків на оплату послуг та документів передбачених пунктом 4.2 договору, а тому на думку апелянта момент виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати послуг не настав.

Позивач та відповідач у судове засідання 18.11.2014 не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал", як замовником, було укладено договір №14/П-12 про надання комплексних послуг з прання білизни, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язався надавати послуги з прання і сухого чищення, а замовник - приймати та оплачувати надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Відповідно до п.10.1 вказаного договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 02.09.2012, а частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Продовження дії договору допускається тільки за умови укладання додаткової угоди до цього правочину, що підписується контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №1 від 03.09.2012 до договору №14/П-12 від 03.07.2012 сторони погодили внесення змін до п.10.1, зокрема, продовжили термін дії договору до 31.12.2012 року.

Крім того, додатковою угодою від 10.01.2013 сторони погодили викласти п. 10.1 договору в редакції, відповідно до якої цей договір діє до 31.03.2013 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги додаткову угоду від 10.01.2013, як належний доказ пролонгації договору №14/П-12 від 03.07.2012 з тих підстав, що вказаний правочин було укладено вже після закінчення терміну дії основного договору.

Так, укладаючи додаткову угоду від 10.01.2013 до договору, сторони діяли на власний розсуд. Вказана додаткова угода підписана сторонами, недійсною не визнавалась, а тому є достатнім доказом погодження сторонами пролонгації дії договору №14/П-12.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що положення п. 10.1 договору не містять вказівки на те, що додаткова угода про продовження дії договору має бути укладена виключно до настання строку закінчення дії договору, визначеного цим пунктом, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, договір №14/П-12 від 03.07.2012 є належною підставою, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг у спірний період.

Згідно положень п.2.2 договору №14/П-12 від 03.07.2012, приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником замовника та оформлюється актом виконаних робіт в день здачі випраних речей. Належним чином оформлений та підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю.

Пунктом 5.1 сторони погодили, що послуги надаються регулярно, щотижнево, строки та обсяги їх визначаються у плані.

Відповідно до 4.1 договору №14/П-12 від 03.07.2012 розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, протягом 45 календарних днів з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого печаткою виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №14/П-12 від 03.07.2012 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуг на загальну суму 838413,70 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи актами №477 від 09.10.2012 на суму 30497,92 грн., №478 від 17.10.2012 на суму 7876,00 грн., №522 від 29.10.2012 на суму 58633,30 грн., №544 від 31.10.2012 на суму 24354,80 грн., №565 від 01.11.2012 на суму 37703 грн., №576 від 08.11.2012 на суму 13293,50 грн., №580 від 20.11.2012 на суму 21323,50 грн., №593 від 22.11.2012 на суму 28757,80 грн., №678 від 23.11.2012 на суму 47845,40 грн., №679 від 27.11.2012 на суму 58875,40 грн., №702 від 07.12.2012 на суму 51141,10 грн., №704 від 19.12.2012 на суму 160841,60 грн., №728 від 20.12.2012 на суму 148315,10 грн., №68 від 21.02.2013 на суму 24991,50 грн., №72 від 26.02.2013 на суму 65723,10 грн., №94 від 11.03.2013 на суму 22951,50 грн., №100 від 19.03.2013 на суму 26530,30 грн. та №134 від 26.03.2013 на суму 2759,50 грн.

Вказані вище акти приймання-передачі підписані представниками обох сторін без жодних зауважень й заперечень та скріплені печатками господарських товариств.

Відповідачем жодних заперечень з приводу належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" своїх зобов'язань з надання послуг за №14/П-12 від 03.07.2012 до матеріалів справи не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання заявником прийнятих за договором та поза його межами зобов'язань, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків в частині надання послуг з прання на загальну суму 838413,70 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю №14/П-12 від 03.07.2012 претензію б/н від 12.09.2013 з вимогою сплатити заборгованість за договором №14/П12 від 03.07.2012 в розмірі 85000,00 грн. Вказана претензія була отримана замовником 25.09.2013, що підтверджується поштовим повідомленням №4900002981322.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заборгованість у розмірі 85000,00 грн. за договором №14/П12 від 03.07.2012 підтверджується також підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 08.08.2013 року.

Як встановлено місцевим господарським судом, 17.01.2014 відповідачем перераховано на рахунок заявника 5100,00 грн. за послуги з прання білизни за укладеним між сторонами правочином, що підтверджується платіжним дорученням №2437 від 17.01.2014 року.

За твердженнями, позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" здійснювало часткову оплату наданих послуг в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 79900,00 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача перевищує заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс", однак, суд обмежений розміром позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором №14/П-12 від 03.07.2012 та відсутність у замовника жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" про стягнення основного боргу в сумі 79900,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що оскільки рахунки на оплату послуг замовнику не виставлялись, то у Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" не виникло обов'язку оплатити надані послуги, обґрунтовано спростовані місцевим господарським судом у ході вирішення спору.

Так, вказані доводи відповідача не відповідають приписам чинного законодавства, а факт неотримання замовником рахунків-фактур не нівелює обов'язку оплатити послуги, які надані позивачем, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

Крім того, платіжні реквізити сторін містяться безпосередньо у договорі №14/П-12 від 03.07.2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк оплати послуг за договором №14/П-12 від 03.07.2012 є таким, що настав, та правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Місцевий господарський суд також правильно зазначив, що судовий збір згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, а судовий збір, який позивачем помилково сплачено не за місцем розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням №87 від 06.05.2014, підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково відшкодував позивачеві за рахунок відповідача судовий збір за подання позовної заяви не у повному обсязі, а саме у розмірі 1218,00 грн., замість 1827,00 грн., які були сплачені позивачем, виходячи із ставок, що визначені Законом України „Про судовий збір". Крім того, місцевий господарський суд повернув з Державного бюджету України судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення №87 від 06.05.2014, лише у розмірі 1218,00 грн., тоді як вказаним платіжним дорученням був сплачений судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/12181/14 має бути змінене в частині розподілу судових витрат та повернення помилково сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" залишити без задоволення

Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/12181/14 змінити в частині розподілу судових витрат та повернення помилково сплаченого судового збору, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал", про стягнення основного боргу в сумі 79900,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група „Капітал" (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Остапа Вишні, буд.5, ЄДРПОУ 36186325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Фурманова, буд.12, ЄДРПОУ 30173279) основний борг 79900,00 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Хімпобутсервіс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Фурманова, буд.12, ЄДРПОУ 30173279) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827,00 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №87 від 06.05.2014 року."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Матеріали справи №910/12181/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк