Рішення

від 07.08.2014 по справі 902/726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2014 р. Справа № 902/726/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

Представники сторін не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 97/71)

до : Приватного підприємства "Антей" (21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, буд 27, кв. 27)

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

про виселення та розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулось ПАТ комерційний банк "Приватбанк" з позовом до ПП "Антей" про виселення та розірвання договору оренди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2013 року звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 69,00 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ комерційний банк "Приватбанк" та виселити ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку. Під час виконання рішення суду встановлено, що ОСОБА_1 за адресою предмету іпотеки не проживає, однак за адресою предмету іпотеки розміщується ПП "Антей" на підставі договору оренди від 01.07.2012 року укладеного між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1, та ПП "Антей". ПАТ комерційний банк "Приватбанк" письмово звернулось до ПП "Антей" з вимогою добровільно звільнити предмет іпотеки. Оскільки в добровільному порядку спір не вирішено, позивач був змушений звернутись про виселення та розірвання договору оренди в судовому порядку.

Ухвалою від 02 червня 2014 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено слухання на 26 червня 2014 року.

В судове засідання 26 червня 2014 року представники сторін не з'явились, однак від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження передбаченого строку вирішення спору на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 26 червня 2014 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та призначено засідання на 07 серпня 2014 року.

07 серпня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору, а також заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить суд:

- визнати договір оренди квартири недійсним;

- зобов'язати відповідача звільнити житлове приміщення.

Дослідивши подане клопотання та повноваження представника позивача встановлено, що останнє подано відповідно до вимог закону, у зв'язку з чим суд приймає його відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання представники сторін не з'явились. Відповідач та третя особа відзиву та пояснень на позовну заяву не надали, повноважних представників у судове засідання не направили. Ухвала про порушення провадження у справі від 02.06.2014р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 26.06.2014 року направлена відповідачу та третій особі рекомендованими листами. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третю особу про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у їх відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) та ОСОБА_1 (надалі - третя особа) 06.06.2007 р. уклали кредитний договір №УІН0ОК00841413.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і третя особа 06.06.2007 р. уклали договір іпотеки № УШ0ОК008414. Згідно з п. 33.3 договору іпотеки Третя особа надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 69.00, житловою площею 52.10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 26.06.2013 року судом прийнято рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 69.00 кв.м., житловою площею 52.10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та виселив ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

05.02.2014 року згідно акту державного виконавця Джига О.І., Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції при виконанні рішення суду № 127/7274/13-ц, прийнятого Вінницьким міським судом Вінницької області, проведено виселення ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно Договору оренди від 01.07.2012 року, вказана квартира передана Приватному підприємству "Антей" (далі - відповідач), для розміщення офісу терміном на два роки.

Позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою добровільно звільнити предмет іпотеки. Однак останній на звернення відповіді не надав, предмет іпотеки не звільнив.

Тому позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про виселення та дострокове розірвання договору оренди.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 35 ГПК України Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки на час розгляду справи № 902/726/14, Рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/7274/13-ц від 26.06.2013 року набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №127/7274/13-ц.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст. 40 Закону, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, згідно з п. 18.7 Договору іпотеки укладеного між позивачем та третьою особою, іпотекодавець не може передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або позичку, не здійснювати його відчуження або іншерозпорядження без письмової згоди іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, договір найму був укладений за наявності договору іпотеки та без згоди іпотекодержателя, а тому відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним .

За таких обставин позовна вимога про визнання недійсним договору оренди квартири від 01.07.12 р. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ст. 40 Закону).

Відповідно до даної норми закону позивач направив відповідачу письмову вимогу про добровільне звільнення предмету іпотеки. Дану вимогу ПП "Антей" отримало 22.04.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак на день розгляду справи відповідач не звільнив займане приміщення.

Приймаючи до уваги пряму вказівку закону, а також встановлення факту недійсності правочину, відповідач не має законних підстав використовувати житлове приміщення, у зв'язку з чим позов у частині зобов'язання відповідача звільнити квартиру підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене позов про визнання недійсним договору та звільнення приміщення підлягає задоволенню повністю з віднесенням, згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Одночасно судом встановлено, що позивачем під час подачі позову сплачено судовий збір як за одну немайнову вимогу, хоча позов містить 2 вимоги немайнового характеру, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 1218,00 грн. підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

Керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43, 49, 82-85, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір оренди квартири від 01.07.12 р. укладений між Приватним підприємством «Антей» та ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1 - недійсним.

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Антей» (21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, буд 27, кв. 27, код 30453043) звільнити житлове приміщення, а саме: квартиру загальною площею 69,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 97/71, код 14360570) на користь спеціального фонду державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Антей» (21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, буд 27, кв. 27, код 30453043) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 97/71, код 14360570) 2 436,00 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

7. Копію рішення направити згідно переліку

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 серпня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 97/71, м. Вінниця, 21000)

3 - відповідачу (вул. 50-річчя Перемоги, буд. 27, кв.27, м. Вінниця, 21001)

4 - третя особа (АДРЕСА_2)