Рішення

від 25.07.2014 по справі 922/2371/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р.Справа № 922/2371/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення 90 196,19 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Мерінцової Т.В. (дов. № 210/54 від 13.12.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (надалі - Відповідач) заборгованості за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 89 914,16 грн., де 80 259,88 грн. - сума основного боргу; 3 010,30 грн. - пеня; 3 474,26 - штраф; 521,14 грн. - три відсотки річних від простроченої суми; 2 648,58 грн. - інфляційне збільшення суми боргу. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Надана, 14 липня 2014 року, Позивачем заява про збільшення позовних вимог, де просить суд стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі 90 196,19 грн., що складається з: 75 259,88 грн. - сума основного боргу; 3 715,28 грн. - пеня; 3 966,39 - штраф; 594,95 грн. - три відсотки річних від простроченої суми; 6 659,69 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 15 липня 2014 року, як така, що не суперечить чинному законодавству.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу без участі представник, у зв'язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У наданому відзиві про збільшення позовних вимог зазначає, що визнає позовні вимоги в частині: заборгованості за Договором №292/1 від 21.01.2013 р. у розмірі 75 259,88 грн. (станом на 14.07.2014 р.); - пені за період з 12.04.2014 р. по 10.07.2014 р., що складає 3 686,70 грн.; - 3% річних за період 12.04.2014 р. по 10.07.2014 р., що складає 556,71 грн.

Просить суд відмовити у задоволення позовних вимог, викладених у позовній заяві ТОВ "ФОСДАЙК ГРУП" в частині стягнення з АТ "ХАРП" пені у сумі 28,58 грн., трьох відсотків річних у сумі 38,24 грн., штрафу у розмірі 3 966,39 грн. Також просить суд припинити провадження в частині стягнення з АТ "ХАРП" основного боргу у сумі 10 000,00 грн., оскільки останнім сплачено зазначену суму платіжним дорученням № 2910 від 21.07.2014 р. та платіжним дорученням № 2959 від 23.07.2014 р., що підтверджується наданими копіями.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі Договору поставки № К-3723 від 20.12.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Метал Ходдінг Трейд", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЄРВІС" металопродукцію на загальну суму 758 830,09 грн., яку відповідач прийняв. Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі.

Відповідач жодних заперечень та претензій щодо якості та невідповідності товару на адресу позивача не направляв.

Згідно з п. 3.2. Договору відповідач повинен був оплатити повну вартість товару наступним чином: 30% -передплата, 70% - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з п. 3.4. Договору «В разі відпуску наступної партії Товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного Покупцем в платіжному дорученні.»

На момент звернення до суду борг відповідача перед позивачем становить 745 985,89 грн.

Згідно з п. 7.2. Договору Покупець (відповідач) за умови прострочення строків оплати більше ніж на 30 днів, на вимогу Постачальника (позивача), сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплаченого Товару, що складає 74 598 457,59* грн.

Станом на 17.06.2014 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: 745 985,89 грн. основний борг, 74 598,59 грн. штраф.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним користуванням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого товару, факт наявності заборгованості та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з 820 584 (вісімсот двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. є правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Аналіз відповідного положення договору дає підстави стверджувати, що сторони погодили відповідальність саме у вигляді пені.

Тобто на підставі вищевикладеного суд визнає позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суму боргу у розмірі за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 80 196,19 грн. (де: 65 259,88 грн. - сума основного боргу; 3 715,28 грн. - пеня; 3 966,39 грн. - штраф; 594,95 грн. - три відсотки річних від простроченої суми; 6 659,69 грн. - інфляційне збільшення суми боргу) такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині стягнення основного боргу у розмірі 10 000,00 грн., суд вважає за доцільне задовольнити заяву Відповідача та припинити провадження у №922/2371/14, оскільки останнім сплачено зазначену суму платіжним дорученням № 2910 від 21.07.2014 р. та платіжним дорученням № 2959 від 23.07.2014 р., що підтверджується наданими копіями, на підставі наступного.

Пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, де визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 218 ГК України та ст.ст. 14, 525, 526, 610, 611, 612, 692 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, Харківська область, м. Харків, проспект Фрунзе, будинок 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосдайк Груп" (01004, Україна, м. Київ, вул. Дарвіна, будинок 8, приміщ.1, код ЄДРПОУ 37142404) суму боргу за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 80 196,19 грн. (де: 65 259,88 грн. - сума основного боргу; 3 715,28 грн. - пеня; 3 966,39 грн. - штраф; 594,95 грн. - три відсотки річних від простроченої суми; 6 659,69 грн. - інфляційне збільшення суми боргу), а також суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження у справі №922/2371/14 припинити.

Повне рішення складено 29.07.2014 р.

Суддя (підпис) І.П. Жигалкін