Рішення

від 06.02.2007 по справі 10/2-07(16/25(31/149)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/2-07(16/25(31/149)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.07р.

Справа № 10/2-07(16/25(31/149)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" ,м. Дніпродзержинськ  

до  В.-1: Приватного підприємства "Бренд", м. Дніпродзержинськ

В.-2: Акціонерно - комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк", м. Дніпродзержинськ   

про визнання недійсним правочину та захист права власності

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Шинкаренко В.Г.( дов.№ 01-16 від 10.01.07р.)- юрисконсульт

Від відповідача-1: Мокрий О.М.( дов.№ б/н від 01.10.06р.)- представник

Від відповідача-2: Терехова О.О.( дов.№ б/н від 23.05.06р.)-юрисконсульт 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачив і просив суд визнати недійсним договір застави майна від 03.12.2003 р. комплексу будівель та споруд з нагульним ставком, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район, с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112а, а також усунути перешкоди у здійснені позивачем права власності щодо комплексу будівель і споруд, а саме:  побутовий корпус (А-2) загальною площею 277 кв. м.; будівля для ремонту та сушки сіток (Б-1) загальною площею 35,4 кв.м.; склад кормів (В-1) загальною площею 138,2  кв.м.; будівля для  зимування  маточника (Г-1) загальною площею 68,5 кв.м; уборна (Д-1) загальною площею 2,9 кв.м.; холодильник (С-1) загальною площею 12,2 кв.м.; водопропускна труба довжиною 165 м/п (№1); ставок нагульний, які розташовані за адресою: Дніпропетровька область Петриківський район,  с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112а, шляхом скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.12.2003р. №166365-1312, реєстратор Петриківська державна нотаріальна контора.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005р. у справі №31/149  позовні вимоги Позивача було задоволено повністю.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2005 р. у справі №31/149 рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2005р. рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2005р. у справі №31/149 було скасовано, справу №31/149 було направлено на новий розгляд з наступних мотивів:

- стаття 48 Цивільного кодексу  УРСР встановлює загальне право про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом;

- за змістом частини 1 статті 145 Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею; права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 2 статті 48 Кодексу, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону;

- результатом задоволення заявленого позову стало застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються  на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди;

- захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР.

           17.05.2006 р. Позивач звернувся з заявою про зміну підстав та предмету позову  ( вх. №7067 ) та  просив суд визнати за позивачем  право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме:   побутовий корпус (А-2) загальною площею 277 кв. м.; будівля для ремонту та сушки сіток (Б-1) загальною площею 35,4 кв.м.; склад кормів (В-1) загальною площею 138,2  кв.м.; будівля для  зимування  маточника (Г-1) загальною площею 68,5 кв.м; уборна (Д-1) загальною площею 2,9 кв.м; холодильник (С-1) загальною площею 12,2 кв.м.; водопропускна труба довжиною 165 м/п (№1); ставок нагульний, які розташовані за адресою: Дніпропетровька область Петриківський район,  с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112а,  а також  усунути перешкоди у здійсненні ним права власності щодо зазначених будівель та споруд шляхом скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна від 04.12.2003р. №166365-1312, реєстратор Петриківська державна нотаріальна контора.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р. у справі № 16/25 ( 31/149 )  позовні вимоги Позивача було задоволено повністю.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. у справі № 16/25 ( 31/149 )  рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 р. рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. у справі № 16/25          ( 31/149 )   було скасовано, справу № 16/25 ( 31/149 )  було направлено на новий розгляд з наступних мотивів:

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивач, заявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, що розцінюються як невизнання чи оспорювання права власності.

В той же час, позивач в заяві про зміну  підстав та предмету позову зазначив, що право власності позивача на спірне майно підтверджується рішенням господарського суду по справі 34/106, а також рішенням Іванківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 31.07.03 про затвердження акта вводу в експлуатацію комплексу будівель та споруд, свідоцтва про право власності та реєстраційних документів Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації.

Втім, при прийнятті рішення місцевим та апеляційним судом дані обставини не досліджені, бо в разі їх наявності суди повинні дати оцінку обґрунтованості заявленої вимоги та вирішити питання про наявність предмету спору в частині визнання права власності.

Задовольняючи вимоги про усунення перешкод у здійсненні ним права власності, суди поклали   на Акціонерний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинську" обов'язок усунути перешкоди в користуванні майном шляхом скасування в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 04.12.03 № 166365.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження" (в редакції Закону від 1 липня 2004р. з наступними змінами) державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав. В той же час орган державної реєстрації, на який покладаються обов'язки по веденню реєстру та вчинення дій, пов'язаних з введенням реєстру не був стороною по справі.

            Заявою від 25.01.2007 р. ( вх. 1223 ) Позивач з урахуванням постанови  Вищого господарського суду України від 16.11.2006 р.  у справі № 16/25 ( 31/149 ) та керуючись ст. 22 ГПК України знов змінив свої позовні вимоги ( оскільки право власності на спірне майно підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 34/106, а також рішенням Іванківської селищної ради Петриківського району від 31.07.2003 р. про затвердження акта вводу в експлуатацію комплексу будівель та споруд ) і просив суд : визнати недійсним договір застави майна від 03.12.2003 р. ( реєстр № 1263 ) на комплекс нежилих будівель за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район, с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112 а, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г.

            Підстави з якими Позивач пов'язує недійсність спірної угоди –ст. 215 ЦК України, так Відповідач –1 не був заставодавцем в розуміннні ст. 583 ЦК України та не мав права на укладання договору застави.

            Відповідач –1 у письмових поясненнях зазначає на тому, що заява Позивача з урахуванням зміни підстав та предмету позову є необгрунтованою та безпідставною в зв'язку з відсутністю належних доказів.

            Відповідач –2    у письмових поясненнях також вказує на те, що відсутні підстави у суду для задоволення позовних вимог через їх недоведеність Позивачем.

           По справі оголошувалися перерви з 25.01.2007 р. по 30.01.2007 р., з 30.01.2007 р. по 06.02.2007 р.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності господарський суд, -     

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до нотаріально посвідченого договору застави нерухомості №1175-05/2003 від 03.12.2003 р., Відповідач-1 передав у заставу Відповідачу - 2 на забезпечення виконання своїх зобов'язань, що випливають з укладеного між згаданими сторонами кредитного договору №1155-05/2003 від 28.11.2003 р., комплекс будівель з нагульним ставком, а саме: побутовий корпус (А-2) загальною площею 277 кв.м.; будівля для ремонту та сушки сіток (Б-1) загальною площею 35, 4 кв.м, склад кормів (В-1) загальною площею 138,2 кв.м.; будівля для зимування маточника (Г-1) загальною площею 68,5 кв.м.; вбиральня (Д-1) загальною площею 2,9 кв.м.; холодильник (Е-1) загальною площею 12,2 кв.м.; водопропускна труба (№1). Перелічені об'єкти розташовані в селі Куліші, Петрикшського району, Дніпропетровської області по вул. Зеленій, 112а. У  договорі застави вказано, що  зазначене вище майно належить відповідачу-1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Оката Л.Г. 19.11.2003 р.

         Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.04  у справі №34/100, яке набрало законної сили,  визнані недійсними торги по реалізації зазначеного вище комплексу будівель та споруд, за якими ПП “Бренд” набуло прав на таке майно, а також Позивачу, як власнику майна та як учаснику прилюдних торгів, повернуто відчужене на торгах зазначене вище майно. Також визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (ВАР №671140 реєстр №1208).

           Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

          За змістом ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 Кодексу, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.

          Результатом задоволення заявленого позову повинно бути застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права Позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

          Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР. Дана позиція була викладена також в постанові Верховного суду України у справі №13/529пд від 27.09.2005 р.

          Вищенаведені вказівки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2005 р. у справі № 31/149 і відповідно до ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

         Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав щодо задоволення змінених позовних вимог Позивача пов'язаних із визнанням недійсним договору застави майна від 03.12.2003 р. ( реєстр № 1263 ) на комплекс нежилих будівель за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район, с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112 «а», посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., оскільки Позивачем вибраний не той спосіб захисту прав.

         Керуючись ст. 22, 44, 49, 82 –85, 111-12 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

        У задоволенні позовних вимог Позивача пов'язаних із визнанням недійсним договору застави майна від 03.12.2003 р. ( реєстр № 1263 ) на комплекс нежилих будівель за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район, с. Куліші, вул. Зелена, буд. 112 «а», посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г. - відмовити.

Суддя

 І.М. Кощеєв