Ухвала

від 07.08.2014 по справі 461/6979/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/30039/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

у справі № 876/15130/13

за позовом громадської організації «Я-львів'янин»

до виконавчого комітету Львівської міської ради

третя особа громадська організація «Завжди вірні»

про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправним і нечинним рішення

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року громадська організація «Я-львів'янин» звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - громадська організація «Завжди вірні», про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання незаконною бездіяльність щодо не оприлюднення рішення від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569» в друкованих засобах масової інформації та визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2013 позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради щодо не оприлюднення рішення від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569» в друкованих засобах масової інформації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, постанову Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2013 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569». У цій частині прийнято нову постанову, якою визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569». В іншій частині постанову Галицького районного суду м. Львова від 22.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569» внесено зміни у додаток до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569 «Про Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» (зі змінами), а саме: Доповнено пункт 5.1 підпунктом 5.1.12 у такій редакції: « 5.1.12. Забороняється зовнішнє та внутрішнє брендування торгових точок (вітрин або вікон стаціонарних об'єктів торгівлі, малих архітектурних форм), що містить зображення алкогольних напоїв (у тому числі написи «алкоголь»), слабоалкогольних напоїв та пива, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, слабоалкогольні напої та пиво»; Підпункт 5.1.12 вважати підпунктом 5.1.13.

Згідно з відповіддю департаменту «Адміністрація міського голови» від 29.05.2013 № 21-16, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569» опубліковано на офіційному порталі Львіської міської ради в рубриці «Влада», підрубрика «Документи ЛМР».

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 334 є регуляторним актом, а тому повинно офіційно оприлюднюватися у спосіб, передбачений законодавством. Разом з тим, вимога щодо визнання оскаржуваного рішення протиправним та не чинним є безпідставною, оскільки прийнято відповідачем в межах його повноважень та з дотриманням Закону України « Про рекламу».

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 щодо заборони зовнішнього і внутрішнього брендування торгових точок, виходить за межі сфери тих відносин, регулювання яких здійснюється Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, що затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Отже, враховуючи, що розглядуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2010 № 334 встановлює обов'язкові вимоги забороняючого характеру щодо зовнішнього та внутрішнього брендування торгових точок і спрямоване на правове регулювання господарських відносин у цій сфері, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що таке рішення виконкому є регуляторним актом, а тому повинно оприлюднюватись у спосіб, передбачений Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як установлено судами попередніх інстанцій, основне рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» віднесено до переліку регуляторних актів, згідно з рішенням робочої комісії від 15.03.2011 Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

За приписами статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації,визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання бездіяльності виконавчого комітету Львівської міської ради неправомірною, оскільки рішення від 17.05.2010 № 334 не було опубліковано у друкованих засобах масової інформації, а було розміщено лише на офіційному порталі Львівської міської ради.

Суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, що доводи відповідача стосовно того, що рішення № 334 від 17.05.2010 лише деталізує та уточнює попереднє рішення виконавчого комітету № 569 від 21.05.2010 та доводить до відома фізичних та юридичних осіб положення Закону України «Про рекламу», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» є безпідставними. Оскільки, зі змісту цього рішення від 17.05.2010 № 334 є очевидним, що цим рішенням внесено суттєві зміни, тобто нові приписи, до попереднього рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569. Такі зміни встановлюють нові (додаткові) обов'язкові вимоги обмежувального характеру щодо господарського функціонування торгових точок, а тому виходять за межі інформування положень діючого законодавства.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (надалі Правила). Пунктом 1.1 цих Правил передбачено, що ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у м. Львові, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Розділ 5 вказаних Правил регулює вимоги до зовнішньої реклами, а пункт 5.1 цього розділу містить приписи, дотримання яких є обов'язковим при розміщенні зовнішньої реклами у м. Львові.

Визначення зовнішньої реклами надано у пункті 2.1 вказаних Правили, де зазначено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» зазначено, що внутрішня реклама - це реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Отже, Правилами регулюються відносини щодо порядку, способу, умов, місць, вимог розміщення зовнішньої реклами та інші питання щодо процесу розміщення зовнішньої реклами. Цими Правилами не регулюються відносини щодо розміщення внутрішньої реклами та щодо змісту реклами (як зовнішньої так і внутрішньої), а також не регулюються питання щодо брендування торгових точок.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що хоча у оспорюваному рішенні від 17.05.2013 № 334 зазначено, що виконком Львівської міської ради керується Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про рекламу» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», однак вказане рішення прийнято всупереч зазначеним законодавчим актам.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження виконавчих органів міських рад передбачені главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зокрема, статтею 30 визначено повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, а статтею 32 визначено повноваження у сфері охорони здоров'я і культури. Частиною 13 статті 30 вказаного Закону передбачено повноваження лише щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Однак, нормами вказаного Закону не передбачено повноважень виконавчого комітету міської ради щодо можливості прийняття заборон у сфері брендування торгових точок.

Законом України «Про рекламу» визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Питання зовнішньої і внутрішньої реклами врегульовані статтями 16, 17 цього Закону. Обмеження та заборони щодо реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, передбачені статтею 22 цього Закону.

Однак, нормами вказаного Закону не передбачено повноважень виконавчого комітету міської ради щодо можливості застосування інших (додаткових), аніж визначені вказаним Законом, обмежень і заборон щодо рекламування алкогольних напоїв, а також щодо заборони брендування торгових точок, що містять зображення алкогольних напоїв (у тому числі написи «алкоголь»), слабоалкогольних напоїв та пива, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, слабоалкогольні напої та пиво.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» також не передбачено повноважень виконавчого комітету міської ради щодо можливості застосування заборон зовнішнього та внутрішнього брендування торгових точок.

Слід зазначити, що заборона на використання напису «алкоголь» суперечить статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», де передбачено, що споживач має право на одержання необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 № 334 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569» прийнято відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) К.В. Конюшко Судді (підпис)Л.Я. Гончар (підпис)О.В. Кравцов