Постанова

від 22.11.2013 по справі 461/6979/13-а

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6979/13-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2013 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Тарапацькому Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадської організації Я - львів'янин до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - громадська організація Завжди вірні про визнання незаконної бездіяльності та протиправним і нечинним рішення,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не оприлюднення рішення від 17.05.2013 року №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 в друкованих засобах масової інформації та зобов'язати оприлюднити вказане рішення відповідно до вимог законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що рішенням від 17.05.2013 року №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 доповнено п.5.1 підпунктом 5.1.12 у такій редакції: Забороняється зовнішнє та внутрішнє орендування торгових точок (вітрин або вікон стаціонарних об'єктів торгівлі, малих архітектурних форм), що містить зображення алкогольних напоїв (у тому числі написи алкоголь ), слабоалкогольних напоїв та пива, знаків для торгівлі і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, слабоалкогольні напої та пиво . Відповідно до ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання. Згідно ухвали Львівської міської ради Про друкований засіб масової інформації Львівської міської ради №153 від 18.02.99р., засновано друкований засіб масової інформації Львівської міської ради газету Ратуша . Однак, вищевказане рішення не було оприлюднено в засобах масової інформації, як того вимагає законодавство.

06 серпня 2013 року представник позивача подав до суду заяву про зміну позовних вимог, згідно яких просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не оприлюднення рішення від 17.05.2013 року №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 в друкованих засобах масової інформації, а також визнати протиправним та не чинним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.05.2013 року №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 , покликаючись на те, що відповідач вніс зміни до Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, які суперечать типовим правилам затверджених Кабінетом Міністрів України, оскільки останні не забороняють використовувати у зовнішній рекламі зображення алкогольних напоїв (у тому числі написи алкоголь ), слабоалкогольних напоїв та пива, знаків для торгівлі і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, слабоалкогольні напої та пиво. Також, Закон України Про рекламу не надає органам місцевого самоврядування повноважень доповнювати перелік та встановлювати додаткові заборони реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 /а.с.6/, яким додаток до рішення №569 від 21.05.2010р. доповнено п.5.1 підпунктом 5.1.12 у такій редакції: 5.1.12. Забороняється зовнішнє та внутрішнє орендування торгових точок (вітрин або вікон стаціонарних об'єктів торгівлі, малих архітектурних форм), що містить зображення алкогольних напоїв (у тому числі написи алкоголь ), слабоалкогольних напоїв та пива, знаків для торгівлі і послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, слабоалкогольні напої та пиво . Підпункт 5.1.12 вважати підпунктом 5.1.13. Департаменту Адміністрація міського голови оприлюднити це рішення у засобах масової інформації.

Згідно відповіді департаменту Адміністрація міського голови від 29.05.2013р. №21-16, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 опубліковане на офіційному порталі Львівської міської ради в рубриці Влада , підрубрика Документи ЛМР /а.с.8/.

Відповідно до п.12 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно ст.1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Отже, в розумінні ст.1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 є регуляторним актом, а тому повинно оприлюднюватись у спосіб, передбачений цим законом.

Відповідно до ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації,визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

В судовому засіданні встановлено, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 було опубліковане лише на офіційному порталі Львівської міської ради в рубриці Влада , підрубрика Документи ЛМР .

Таким чином, зважаючи на те, що вказане рішення повинно було бути опубліковано у відповідності до ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності у друкованому засобі масової інформації Львівської міської ради, яким згідно ухвали №154 від 18.02.99р. є газета Ратуша , чого зроблено не було, суд вважає таку бездіяльність відповідача незаконною.

Згідно ст.1 Закону України Про рекламу :

Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 2 ст.22 Закону України Про рекламу передбачено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, зокрема засобами внутрішньої та зовнішньої реклами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про рекламу , реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої не повинна заохочувати до вживання алкогольних.

Згідно п.7 ст.8 Закону України Про рекламу , розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Тобто з наведеного свідчить, що оскаржуване рішенням прийнято у відповідності до вимог Закону України Про рекламу .

Також суд вважає безпідставними покликання представника позивача на ст.15 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Тобто, наведене свідчить про те, що вказана інформація надається особі, яка має намір придбати товар, у приміщенні магазину, біля віконечка тобто всередині, а не на вулиці чи на фасаді або за допомогою дистанційного зв'язку, а особи, які рухаються вулицею ще не є споживачами.

Відповідно до рекомендованого Міністерством освіти і науки України Великого тлумачного словника сучасної української мови від 2007р. бренд - це розрекламована торгова марка певного товару, де в свою чергу брендування - це розміщення реклами торгової марки (бренду).

Відповідно до п.12 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли існують підстави для звільнення від доказування, обумовлені ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми Закону, обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо не оприлюднення оскаржуваного рішення. Разом з тим, вимога щодо визнання оскаржуваного рішення протиправним та не чинним є безпідставною, оскільки таке рішенням прийнято відповідачем в межах його повноважень та з дотриманням Закону України Про рекламу , а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7-12, 14, 86, 158- 163 КАС України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо не оприлюднення рішення від 17.05.2013 року №334 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010 №569 в друкованих засобах масової інформації.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання постановою законної сили скасувати вжиті ухвалами від 07.08.2013 року, 08.08.2013 року та 14.08.2013 року заходи забезпечення позову по даній справі.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя: Стрельбицький В.В.