Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/8507/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8507/14 28.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Помічниця" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" проусунення перешкод в користуванні спільним майном та заборону вчиняти неправомірні дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кім В.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 28.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Помічниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" про усунення перешкод в користуванні спільним майном та заборону вчиняти неправомірні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі №910/8507/14, розгляд призначений на 02.06.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу № 910/8507/14 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 справу №910/8507/14 прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд призначений на 02.07.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, у зв'язку з поверненням судді Літвінової М.Є. з лікарняного, справу № 910/8507/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу №910/8507/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд призначений на 02.07.2014.

Ухвалою від 02.07.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.07.2014.

В судовому засіданні 23.07.2014 оголошено перерву на 28.07.2014, в порядку ст. 77 ГПК України.

02.06.2014 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва справи №761/9802/14ц за позовом Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Екоп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Помічниця", Приватного акціонерного товариства "Канівбуд", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Дочірнє підприємство "Профорієнтир С.С." про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного заволодіння та визнання права спільної сумісної власності.

16.07.2014 позивач подав до суду письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання та дослідивши подані документи в його обгрунтування, в судовому засіданні 23.07.2014, суд визнав клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Обставини даної справи, які входять до предмету доказування, суд може встановити самостійно в межах розгляду даної справи, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Відповідач письмових заперечень на позов суду не надав, лише усні пояснення в судовому засіданні, в яких повідомив, що заперечує проти заявлених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

В судовому засіданні 28.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 2 статті 328 ЦК України, передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

27.07.2012 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Помічниця" свідоцтво на право власності на нежилі приміщення (серія САЕ 539858) з №1 по №28, №XII, З №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) загальною площею 968,50 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. В'ячеслава Чорновола, 2 (літера А).

Зазначене свідоцтво зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.08.2012, про що свідчить витяг про державну реєстрацію серія СЕІ №018871 від 20.08.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі №910/113/2013 (яке є чинним) визнано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" балансоутримувачем житлового будинку №2 по вул. Чорновола у м. Києві; зобов'язано Дочірнє підприємство "Профорієнтир С.С." передати зі свого балансу на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" житловий будинок №2 по вул. Чорновола у м. Києві, у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1521.

Таким чином, у вказаному рішенні встановлено факт того, що балансоутримувачем житлового будинку №2 по вул. В.Чорновола у м. Києві є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" (відповідач у даній справі).

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2012 у справі №47/471, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012, встановлено наступне:

"01.12.2010 між ДП "Профорієнтир С.С." та відповідачем було підписано та посвідчено печатками Акт прийому-передачі технічної документації житлової частини будинку за адресою: вул. Чорновола, 2 в м. Києві, відповідно до якого директор позивача передав, а директор відповідача прийняв технічну документацію житлової частини за адресою: вул. Чорновола, 2, а саме: технічний паспорт будинку, план поверхів АР (ліфтові шахти, машинне відділення, мусоропровод), холодне та гаряче водопостачання, каналізації, теплопостачання та вентиляції, ІТП, електропостачання, внутрішні і зовнішні мережі телефонізації та радіофікації, авт.-ція насосної, молнієзахист, концентрація газу, благоустрій, зовнішні мережі, план земельної ділянки, опис пульту управління насосами, паспорти лічильників води, протидимового клапану, вентиляторів та вентустаткування, насосів.

27.05.2011 між ДП "Профорієнтир С.С." та відповідачем було підписано та посвідчено печатками Акт прийому-передачі пристроїв електропостачання, відповідно до якого позивачем передано на баланс відповідача, а останнім прийнято на свій баланс пристрої електропостачання в складі ВРП-1 та ВРП-2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 2.

01.08.2011 між ДП "Профорієнтир С.С." та відповідачем було підписано та посвідчено печатками Акт прийому-передачі індивідуального теплового пункту житлової частини будинку, відповідно до якого позивачем передано на баланс відповідача, а останнім прийнято на свій баланс індивідуальний тепловий пункт житлової частини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 2."

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Позивач повідомив суду, що з метою забезпечення нерухомого майна тепло та електропостачанням, він уклав з ПАТ "Київенерго" договір на постачання електричної енергії №73336014 від 04.02.2012 та договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340555 від 07.12.2012 (наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, з березня 2013 року, відповідач обмежив працівникам ТОВ "Помічниця" та ПАТ "Київенерго" доступ до технічних приміщень будинку по вул. В.Чорновола, 2, у м. Києві, та самовільно припинив постачання електроенергії відключивши електричне живлення у ввідно-розподільному пристрої та перекрив в індивідуальному тепловому пункті подачу гарячої води у систему опалення.

Позивач звернувся до ПАТ "Київенерго" з проханням відновити поставку електричної і теплової енергії у гарячій воді, однак, як свідчать акти №1-021117 від 01.03.2013, №0501001853 від 21.03.2014, №0501001421 від 06.03.2013, працівники ПАТ "Київенерго" та позивача не були допущені в допоміжні приміщення будинку де знаходиться технічне обладнання.

Таким чином, позивач просить суд відновити становище яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання, шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні ТОВ "Помічниця" права користування допоміжними приміщеннями будинку по вул. В.Чорновола, 2 у м. Києві, шляхом надання позивачу вільного доступу до допоміжних приміщень та заборонити посадовим особам відповідача вчиняти неправомірні дії щодо перешкоджання доступу до допоміжних приміщень будинку представників ТОВ "Помічниця".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача надати вільний доступ до допоміжних приміщень в будинку по вул. В. Чорновола, 2, у м. Києві.

Як свідчать акти №1-021117 від 01.03.2013, №0501001853 від 21.03.2014, №0501001421 від 06.03.2013, працівники ПАТ "Київенерго" та позивача не мають вільного доступу до теплового пункту ТОВ "Помічниця", який знаходиться у тепловому пункті ОСББ "Чорновола 2" для виконання службових обов'язків. Крім того, в актах зафіксовано, що теплопостачання для позивача припинено самовільно працівниками ОСББ "Чорновола 2".

В акті №0501001421 від 06.03.2013, працівники ПАТ "Київенерго" зазначили, що показники електролічильника зафіксувати не можливо так як відсутня напруга на вводі; представниками ПАТ "Київенерго" відключення даного об'єкту не проводилось; доступ до ГРЩ-0,4 Кв житлового будинку по вул. В.Чорновола, 2 у м. Києві відсутній.

Таким чином, для з'ясування причини відсутності тепло та електропостачання, зняття показників лічильників, необхідний доступ до допоміжного приміщення будинку по вул. В.Чорновола, 2, де знаходяться технічне обладнання - індивідуальний тепловий пункт подачі гарячої води та ввідно-розподільні пристрої електроенергії

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Положення частини 1 статті 25 Закону України "Про теплопостачанн", передбачає, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право безперешкодного доступу до теплового обладнання та приладів комерційного обліку, що належать споживачу.

Споживач, в свою чергу, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", зобов'язаний забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків .

Матеріали справи підтверджують, що обмеження доступу до допоміжного приміщення будинку по вул. В.Чорновола, 2, де знаходяться технічне обладнання - тепловий пункт подачі гарячої води та електрообладнання (КЛ 0,4, ВРПЗ буд. № 2 - щит офісного приміщення, щит офісу та внутрішні мережі) відбувається не з вини позивача (споживача за договорами), а з вини балансоутримувача житлового будинку №2 по вул. В. Чорновола у м. Києві, а саме - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до частини другої ст. 19 цього Закону неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Допоміжні приміщення, відповідно до ч.2 ст.10 цього Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності.

У Рішенні Конституційного Суду України (№4-рп/2004 від 02.03.2004 (справа про права співвласників на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 є офіційним тлумаченням ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", прийнятого 19.06.1992.

Судом встановлено, що 27.07.2012 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Помічниця" свідоцтво на право власності на нежилі приміщення (серія САЕ 539858) з №1 по №28, №XII, З №29 по №53 (групи приміщень №83-84, 85) загальною площею 968,50 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. В'ячеслава Чорновола, 2 (літера А).

Суд звернув увагу, що в технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) в м. Києві по вул.В. Чорновола, 2 (приміщення №83-84, 85) зазначений план за поверхами на будівлю літер "А", крім того у свідоцтві про право власності також біля номеру будинку в дужках зазначена літера А, на що позивач пояснив наступне.

Нерухоме майно підлягає технічній інвентаризації комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.03.2001 №127. Відповідно до п. 3.1 Інструкції на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, встановлюється вартість об'єктів, зокрема, визначаються площі і об'єкти будинків, допоміжних будівель та споруд, визначається будівельна та інвентаризаційна вартість будинків, зокрема, прибудови, підвали (цокольні поверхи, погреби під будинками). На кожний об'єкт створюється окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Тобто, вказана біля номеру будинку в дужках літера А була присвоєна об'єкту нерухомого майна Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна під час технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №32415) та складання технічного паспорту, яке по суті є прибудовою до вже існуючого багатоквартирного будинку №2 , що розташований по вул. В. Чорновола в м. Києві.

Отже, літера А не є частиною поштової адреси приміщення, а являється його технічним ідентифікатором.

Це підтверджується тим, що на лицьовому аркуші технічного паспорта вказано, що приміщення розташовано за адресою: м. Київ, вул. В.Чорновола, будинок №2.

Таким чином, враховуючи, що у власності позивача перебувають нежилі приміщення (групи приміщень №83-84, 85) загальною площею 968,50 кв.м., які розташовані в м. Києві в багатоквартирному будинку №2 по вул. В'ячеслава Чорновола, тому він не може бути позбавлений права доступу до допоміжних приміщень (яких знаходяться індивідуальний тепловий пункт та ввідно-розподільні пристрої електроенергії), у вказаному будинку.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Вказані положення Основного закону України та міжнародного права знайшли подальшу деталізацію в ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи, що позивач, як співвласник будинку №2 по вул. В.Чорновола у м. Києві, має право користуватись допоміжними приміщеннями, зокрема, в яких знаходиться технічне приміщення з тепловим пунктом подачі гарячої води та електрообладнання (КЛ 0,4, ВРПЗ буд. № 2 - щит офісного приміщення, щит офісу та внутрішні мережі), а відповідач перешкоджає користуватись ним, тому вимоги позивача про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні ТОВ "Помічниця" права користування допоміжними приміщеннями шляхом надання позивачу вільного доступу до цих приміщень, є обґрунтованою.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про вихід за межі позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В першій вимозі прохальної частини позовної заяви позивач не вказав адреси будинку та не ідентифікував допоміжні приміщення, тому з метою захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за можливо вийти за межі позовних вимог та вказати адресу будинку та ідентифікувати допоміжні приміщення, до яких у позивача обмежений доступ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України вчиняються дії по перешкоджанню позивачу щодо доступу і використання, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 2, яке забезпечує належні позивачу приміщення послугами електро та теплопостачання, адже саме з вини відповідача, який є балансоутримувачем наведеного будинку і на якого покладено зобов'язання по дотриманню прав його мешканців та власників приміщень незалежно від того чи є вони членами ОСББ чи ні, вчиняються відповідні дії, оскільки останнім не дотримуються умови щодо належного виконання функцій балансоутримувача будинку.

Відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві

Судом враховано, що звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Враховуючи, що перша вимога викладена у прохальній частині позовної заяви, включає й заборону посадовим особам ОСББ "Чорновола 2" вчиняти неправомірні дії щодо перешкоджання доступу до допоміжних приміщень будинку по вул. В. Чорновола, 2, тому в задоволенні другої вимоги прохальної частини позовної заяви, слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" (01135,3 м. Київ, вул. В.Чорновола, 2, код 37269826) усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "Помічниця" (01135, м. Київ, вул. В.Чорновола, 2, код 32423487) права користування допоміжними приміщеннями шляхом надання ТОВ "Помічниця" (01135, м. Київ, вул. В.Чорновола, 2, код 32423487) вільного доступу до допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Чорновола, 2 та в яких знаходяться індивідуальний тепловий пункт та ввідно-розподільні пристрої електроенергії.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2" (01135,3 м. Київ, вул. В.Чорновола, 2, код 37269826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Помічниця" (01135, м. Київ, вул. В.Чорновола, 2, код 32423487) 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення:04.08.2014.

Суддя М.Є. Літвінова