Рішення

від 17.10.2007 по справі 2-2103/2007

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2103/2007 p

Справа №2-2103/2007

p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17

жовтня 2007 року                                                        місто

Лозова

Лозівський

міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим

засіданням-судді Жмуд Н.М. , за участю секретаря судових засідань - Соколик

І.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових

засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова

Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "про

розірвання шлюбу",

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2007

року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

посилаючись на те, що з відповідачем вона знаходиться в шлюбі з 15 вересня 2001

року, який був зареєстрований у відділі РАГС Лозівського міського управління

юстиції Харківської області, про що вчинено актовий запис № 284. Від даного

шлюбу в них є неповнолітня донька: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка

проживає з позивачем, і буде проживати з нею після розірвання шлюбу. Шлюб у

подружжя перший. Відповідач у добровільному порядку буде надавати на доньку

матеріальну допомогу. Підставою для розірвання шлюбу, позивач вказала, що в них

з відповідачем різні характери, погляди на життя та життєві цінності, між ними

немає взаємопорозуміння. Крім того, вже більше 1,5 року вони не проживають разом

і не підтримують шлюбних відносин. Суперечок про розподіл майна не мають.

На підставі

викладеного позивач прохає суд розірвати шлюб з ОСОБА_2.

В попередньому

судовому засіданні, 17 жовтня 2007 року, позивач підтримала позовні вимоги,

прохала розірвати шлюб з відповідачем по справі, пояснила, що збереження сім'ї

вже неможливе і буде суперечити інтересам кожного з них, строк для примирення

їм не потрібен, оскільки вони з відповідачем виявилися людьми з різними

поглядами на життя та життєві цінності. Спору про розподіл сумісно нажитого

майна та місця проживання дитини, між нею та відповідачем не має, дане питання

вирішено, і донька буде проживати з позивачем за вказаною адресою. Також

позивач вказала, що шлюб у неї та у відповідача - перший, дошлюбне її прізвище

- ОСОБА_1. Відносно понесених нею при зверненні до суду судових витрат, позивач

подала до суду письмову заяву, якою прохала не стягувати з відповідача дані

витрати. У своєму позові, позивач прохала суд, покласти на неї витрати при

отриманні в органах РАГСу свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідач проти

позову не заперечував, і пояснив, що збереження сім'ї вже не можливо і буде

суперечити інтересам кожного з них, строку для примирення їм не потрібен,

оскільки вони проживають окремо з березня 2006 року; подружніх стосунків не

підтримують; спільного господарства не ведуть; спору про розподіл сумісно

нажитого майна та місця проживання дитини, між ними не має. Відповідач вказав,

що вони з позивачем не знаходять

взаємо порозуміння, бо мають різні погляди на життя та

життєві цінності і зовсім різні за характерами люди. В підтвердження

викладеного, відповідач подав до суду свою письмову заяву.

Оскільки

сторонами у досудовому порядку спір за даною цивільною справою врегульовано,

відповідач позов визнав у повному обсязі, відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК

України, в порядку встановленому ст. 174 цього ж Кодексу, та виходячи з

наведеного, суд вважає, що рішення у справі, можливо постановити при проведенні

попереднього судового засідання за наявності для того законних підстав для

задоволення позову.

Судом

встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому

засіданні встановленого, що сторони, з 15 вересня 2001 року знаходяться в

зареєстрованому шлюбі, про що Лозівським міським відділом реєстрації актів громадянського

стану Харківської області зроблено актовий запис № 284 (а.с. №4).

З огляду на

матеріалами справи, дійсно вбачається, що у позивача, даний шлюб з відповідачем

перший і її дошлюбне прізвище ОСОБА_1, що підтверджується ксерокопією свідоцтва

про народження на позивача (а.с. №9).

Відповідно до

пояснень, які надано позивачем у судовому засіданні та заяви відповідача 9а.с.

№25), судом було достовірно встановлено, що сторони створити міцної сім'ї за

час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався з

березня 2006 року, подружні стосунки припинились, спільне господарство не

ведеться і подальше життя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Із ксерокопії

свідоцтва про народження ( а.с. №15), вбачається, що дійсно у даному шлюбі у

відповідача та позивача народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка

проживає з позивачем, що підтверджено довідкою з місця реєстрації (а.с. №20).

У судовому

засіданні 17 жовтня 2007 року, сторони вказали, що якщо буде ухвалено рішення

про розірвання шлюбу між ними, то питання відносно місця проживання дитини між

ними вирішено і спору не має, оскільки дитина залишиться проживати з позивачем.

Відповідно до ч.

2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється в наслідок його розірвання.

Відповідно до ч.

2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання

шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження

шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Таким чином, оцінивши

зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що шлюб між сторонами слід

розірвати, оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне

життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Витрати по

оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд

вважає можливим покласти на позивача згідно її письмової заяви (а.с. № 24), а

відповідача від вказаних витрат - звільнити.

Згідно до п. 6

ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як

розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК

України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат

пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5

Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу

України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок

сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується

у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

З огляду на

матеріалами справи, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було

сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної

справи на суму в 07 грн. 50 коп. (а.с. №1) та судовий збір (державне мито) на

суму в 08 грн. 50 коп. (а.с. №2).

У судовому

засіданні позивач подала до суду письмову заяву, якою прохає суд, дані витрати

з відповідача не стягувати (а.с. №24).

Положенням ч. 1

ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як

за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених ними позовних вимог, і на підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.

ст. 10, 11, 57, 60, 79, ст. 88, 130, 174, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст.

110, 112 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "про

розірвання шлюбу" - задовольнити.

Розірвати шлюб

між ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженкою с. Калюги, Кудимкарського району, Пермської

області, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця с Пісчанка,

Красноградського району, Харківської області, зареєстрований 15 вересня 2001

року Лозівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану

Харківської області, про вчинено актовий запис № 284.

При реєстрації

розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 17 гривень 00

копійок, а ОСОБА_2 від

сплати державного мита - звільнити.

Рішення може

бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам

Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд

Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення

заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.

4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним

судом.