Ухвала

від 07.08.2014 по справі 804/12749/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2014 рокусправа № 804/12749/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника відповідача: Максимової А.І.

представників позивача: Галасун Г.І., Москаленка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі №804/12749/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Дніпропетровький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Синельниківський райавтодор» Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 року Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Синельниківський райавтодор» Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 р. №0004281720, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 11 636,96грн., та штрафні (фінансові) санкції - 2 909,24грн., а всього на суму 14 546,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, оскільки на момент проведення перевірки борг був сплачений, що підтверджується платіжними дорученнями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 р. №0004281720 про суму нарахованого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині визначення основного платежу - 11 636,96 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 2 909,24 грн., всього на суму 14 546,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована доведеністю обставин, викладених в Акті перевірки, на підставі яких зроблено обґрунтовані висновки та прийнято законне податкове повідомлення-рішення, підстав для скасування якого не існує.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Філії «Синельниківський райавтодор» ДП «Дніпропетровського облавтодора»« ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт №456/222/26236311 від 13.05.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168. абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, а саме станом на 31.12.2012 року не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 11636,96 грн., в тому числі за жовтень 2012 року у сумі 1634,84 грн. та листопад 2012 року у сумі 10002,12 грн. та нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 865,80 грн. та абз. «б» н. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Акт перевірки підписано позивачем із запереченнями, в яких останній посилається на те, що вказана податковим органом сума 11 363,96грн. на момент складання Акту перевірки була сплачена до бюджету (а.с.21-22).

У відповіді на заперечення позивача, податковий орган зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.23-24).

На підставі висновків Акту перевірки, Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001951720 від 23.05.2013р., яким Філії «Синельниківський райавтодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на 15 922,00грн., в тому числі за основним платежем 11 636,96грн., штрафні (фінансові) санкції 3 419,24грн. та пеня 865,80грн. (а.с.26)

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою, в якій, посилаючись на неправомірність висновків перевіряючих осіб та сплату заборгованості, просив його переглянути та скасувати.

Рішенням Головного управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 02.08.2013 р. №1579/10/10-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0001951720 в частині визначення розміру пені з ПДФО у сумі 865,80грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення (а.с.32-35).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29.08.2013 року №9949/6/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0001951720 (з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги) (а.с.44-45).

23.08.2013р. на підставі Акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004281720, яким Філії «Синельниківський райавтодор» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на 15 056,20грн., в тому числі за основним платежем 11 636,96грн., та штрафні (фінансові) санкції 3 419,24грн. (а.с.37)

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем перераховано суму основного зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, що підтверджується копіями платіжних доручень, а тому підстави для повторної сплати позивачем спірних сум відсутні. Також суд вказав на невідповідність правових підстав для застосування штрафних санкцій обставинам, які встановлено перевіркою.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

З положень пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України вбачається, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме з моменту нарахування сум заробітної плати, у податкового агента виникає зобов'язання нарахування та сплати податку на прибуток фізичних осіб, незалежно від фактичної виплати нарахованих коштів заробітної плати її одержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на момент проведення перевірки було перераховано суму податку з доходу фізичних осіб в дохід бюджет, яку в подальшому було визначено податковим органом. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 03.01.2013 року №3, від 28.01.2013 року №12, від 28.01.2013 року №19, від 04.02.2013 року №31, від 04.02.2013 року №42.

Таким чином, враховуючи, що вказані кошти були перераховані позивачем в дохід державного бюджету до моменту проведення перевірки та визначення суми грошового зобов'язання податковим органом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зроблено Висновки про порушення позивачем вимог пп.168.1.5 п.168.1 статті 168 ПК України, в частині не перерахування ПДФО до бюджету, за період жовтень 2012 року та листопад 2012 року. При цьому, у тексті Акту перевірки (п.1.5 Акту) зазначено, що перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Отже, висновки, які зроблено в Акті та обставини, які викладені в акті, суперечать одне одному, в частині того, яке порушення було встановлено чи то не перерахування податку чи то несвоєчасне перерахування податку, за що передбачена різна відповідальність.

Визначаючи правові підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення їх не містять, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Акт перевірки та Рішення про результати розгляду первинної скарги свідчать про те, що при визначенні штрафних санкцій відповідач керувався положеннями ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України. Про вказані обставини свідчить і розрахунок донарахування сум податку на доходи фізичних осіб по Акту перевірки, складений головним державним ревізором-інспектором.

Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не заперечуються. З тексту апеляційної скарги вбачається, що спірні штрафні санкції визначено саме на підставі вказаної норми права.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, вказаною нормою права визначено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків.

Доказів того, що позивачем допущено порушення своїх обов'язків щодо утримання, перерахування податку, встановлені обставини справи не містять. При цьому, судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги те, що нарахування, утримання та сплата податку підтверджена розрахунково-платіжними відомостями по заробітній платі та платіжними дорученнями, в яких зазначено про розмір податку, що перераховується.

У спірному випадку, як вбачається з Акту перевірки та Рішення про результати розгляду первинної скарги, а також доводів апеляційної скарги, ДПІ зроблено висновки про несвоєчасність перерахування позивачем ПДФО до бюджету.

Відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань передбачено п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з яким, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно визначено правову підставу для застосування штрафних санкцій, що призвело до визначення необґрунтованого розміру штрафних санкцій в сумі 2909,24грн.

Щодо розміру штрафу в сумі 510,00грн., суд зазначає, що позивач погодився з допущеним ним порушенням щодо подання податкової звітності за формою 1-ДФ за відповідні періоди з помилками (недостовірними відомостями) та сплатив дану суму за податковим повідомленням-рішенням, що підтверджується платіжним дорученням №167 від 25.07.2013р.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання

Враховуючи, що позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення в цій частині, доводи апеляційної скарги в частині правомірності визначення штрафної санкції в розмірі 510,00грн. суд до уваги не приймає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить будь-яких обґрунтувань або заперечень щодо сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі №804/12749/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.08.2014р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов