Ухвала

від 07.08.2014 по справі 872/17703/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2014 рокусправа № 811/2829/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №811/2829/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції:

№0002820171 від 30.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119179,00 грн., з якої основного платежу - 80319,84 грн., штрафних фінансових санкцій - 38859,16 грн.

№0002830171 від 30.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 90993,28 грн., з якої основного платежу - 61962,98 грн., штрафних фінансових санкцій - 29030,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності укладених правочинів з ПП «Ексімнафта» та ТОВ «Укрхімтекс Т», вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0002820171 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119179,00 грн., з якої основного платежу - 80319,84 грн., штрафних фінансових санкцій - 38859,16 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0002830171 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 90993,28 грн., з якої основного платежу - 61962,98 грн., штрафних фінансових санкцій - 29030,30 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які, на думку ОДПІ, свідчать

про те, що позивач не мав права включати до складу витрат суми по операціям з купівлі-продажу у ПП «Ексімнафта» та ТОВ «Укрхімтекс Т», та сум ПДВ за вказаними операціями до складу податкового кредиту, оскільки угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.04.2013 року по 19.04.2013 року повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, по взаємовідносинам з ПП «Ексімнафта» та ТОВ «Укрхімтекс Т» за період грудень 2010 року, січень - червень, жовтень 2012 року, за результатами якої складено Акт №328/1710/НОМЕР_3 від 24.04.2013 року (т.1 а.с.7-15) (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок громадян та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 61962,98 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 3902,38 грн., 2012 рік в сумі 58060,60 грн.

- пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - донараховано податок на додану вартість в сумі 80319,84 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 5203,17 грн., січень 2012 року в сумі 7283,33 грн., лютий 2012 року в сумі 7116,67 грн., березень 2012 року в сумі 10216,67 грн., квітень 2012 року в сумі 9666,67 грн., травень 2012 року в сумі 12000,00 грн., червень 2012 року в сумі 10533,33 грн., жовтень 2012 року в сумі 14333,33 грн., листопад 2012 року в сумі 3966,67 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013р.:

№ 0002820171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 119179,00 грн., в тому числі за основним платежем - 80319,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 38859,16 грн. (т.1 а.с.5)

№ 0002830171 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 90993,28 грн., в тому числі за основним платежем - 61962,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 29030,30 грн. (т.1 а.с.6).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст..13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок громадян» №13-92 від 26.12.92р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, із змінами та доповненнями, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, - до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки позивач мав взаємовідносини з ПП «Ексімнафта» та ТОВ «Укрхімтекс Т» під час дії Податкового кодексу України, то у спірних правовідносинах підлягають застосуванню і вказані норми права.

Статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат.

В свою чергу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Нормами п.138.6. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Також п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника (пов'язаність цих витрат з одержанням доходу), документальне підтвердження цих витрат, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлені взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Ексімнафта» та ТОВ «Укрхімтекс Т».

Договори, які укладені між вказаними сторонами, ОДПІ вважає нікчемними, такими що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Висновки про нікчемність укладених правочинів, ОДПІ зроблено з огляду на наступне. Як зазначено в Акті перевірки (стор. 4, 6 та 13 Акту), до відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб надійшов акт від 11.01.2013 року № 3/22-7/36514059 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ексімнафта" (код ЄДРПОУ 36514059) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Фрост Ентоні" (код ЄДРПОУ 36757756) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.,яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1 (р.н.к.о. НОМЕР_3) по придбанню послуг на суму 26015,85грн. та ПДВ 5203,17 грн.

Крім того, до відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб надійшов акт від 12.03.2013 р. № 185/1520/37867710 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрхімекс Т" (код ЄДРПОУ 37867710) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - червень, жовтень 2012 року, яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1 (р.н.к.о. НОМЕР_3) по придбанню послуг на суму 375 583,35грн. та суму ПДВ за січень 2012 року 7283,33 грн., лютий 2012 року 7116,67 грн., березень 2012 року 10216,67 грн., квітень 2012 року 9666,67 грн., травень 2012 року 12000,00 грн., червень 2012 року 10533,33 грн., жовтень 2012 року 14333,33 грн., листопад 2012 року 3966,67 грн.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини - по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) між ПП «Ексімнафта», Укрхімтекс Т» та контрагентами-покупцями та по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ПП «Ексімнафта», ТОВ «Укрхімтекс Т» та контрагентами-постачальниками.

Таким чином усі операції купівлі-продажу у ПП "Ексімнафта", ТОВ "Укрхімекс Т" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

З цих підстав, ОДПІ вказує на те, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, відповідно у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємству-покупцю за грудень 2010 року та 2012 рік, а суми ПДВ по вказаним операціям протиправно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, Акт перевірки №328/1710/НОМЕР_3 від 24.04.2013 року не містить.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Ексімнафта», ТОВ «Укрхімтекс Т», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Порушення ПП «Ексімнафта», ТОВ «Укрхімтекс Т» своїх податкових зобов'язань не є тими ознаками, які характеризують правочини, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами, нікчемними.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ПП «Ексімнафта», ТОВ «Укрхімтекс Т» відбувалися на підставі:

- договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 18 від 01.12.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Укрхімтекс Т» (Експедитор), за умовами якого Експедитор зобов'язався забезпечити здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні (т.1 а.с.79-81);

- договору № 15 від 01.12.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Укрхімтекс Т» (Виконавець), за умовами якого Виконавець за замовлення Замовника та на умовах цього договору зобов'язався надати Замовнику послуги по проведенню нотаріальних та інших юридичних консультацій (т.1 а.с.84-85);

- агентського договору №26/03 від 26.03.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ПП «Ексімнафта» (Агент), за умовами якого Замовник доручив, а Агент зобов'язався протягом терміну дії договору (до 31.12.2010р.) за винагороду надати Замовнику послуги комерційного посередництва з укладення та виконання договорів купівлі-продажу (постачання) і надавати маркетингові послуги від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Замовника, без залучення субагентів (т.1 а.с.82-83)

При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищезазначені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки Акту перевірки, на яких ґрунтуються і доводи апеляційної скарги ОДПІ, не узгоджуються з вимогами законодавства, якими визначено поняття та ознаки нікчемного правочину.

Посилання податкового органу на те, що в результаті порушення ПП «Ексімнафта», ТОВ «Укрхімтекс Т» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на поставку ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер, є безпідставними, оскільки формування фізичною особою-підприємцем податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Таким чином, відповідач, зробивши висновок про нереальність здійснених господарських операцій хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків іншої податкової інспекції, викладеними в акті перевірки.

Враховуючи вимоги ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не може визначати нові підстави для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, оскільки суд повинен перевіряти правомірність ППР враховуючи висновки Акту перевірки, який став підставою для їх прийняття, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №811/2829/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов