Постанова

від 30.07.2014 по справі 910/3777/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 910/3777/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача : Донський Я.С. - представник за довіреністю;

від відповідача (апелянта) : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014

у справі № 910/3777/14 (суддя Бондаренко Г.П.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

про стягнення 112 582,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/3777/14, повний текст якого складено 05.06.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 112 582,44 грн. - задоволені повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" 92 110,63 грн. - основної заборгованості та 4 079,00 грн. - судового збору, частково задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову - накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" у межах суми 96 189,63 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 112 834, 39 грн., що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 8 358, 96 грн. (оскільки про часткову оплату стверджує позивач, то суд при вирішенні справи виходив із такого його твердження), та те, що відповідач повернув позивачу товар на суму 12 068, 89 грн., а тому основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 92 406, 54 грн. (112 834, 39 грн. - 8 358,96 грн.- 12 068,89 грн. = 92 406,54 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення заборгованості за договором задоволені повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення судом першої інстанції фактично зменшилась на 26 023,37 грн., про що відповідачем було подано суду платіжні доручення про перерахування коштів, проте останні прийняті судом першої інстанції до уваги не були. Також, усі подані позивачем видаткові накладні підписані не уповноваженими особами та не містять печатки товариства, у зв'язку з чим , на думку апелянта, договір № 1821 від 01.12.2010 - є неукладеним, у зв'язку з чим підстави для застосування строків оплати, визначених договором, у суду були відсутні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" по справі № 910/3777/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 по справі №910/3777/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №910/3777/14 призначено на 30.07.2014 о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/3777/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/3777/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю., розгляд справи вирішено здійснювати в судовому засіданні 30.07.2014.

В судовому засіданні 30.07.2014 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити. посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування - відсутні.

Відповідач в судове засідання 30.07.2014 представників не направив, причин неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зокрема зворотнє повідомлення поштової установи про вручення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

. Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та не був позбавлений права надати письмові пояснення по суті скарги шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 грудня 2010 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 1821 (на реалізацію продукції) (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від продавця покупцю (надалі іменовані - накладні) та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.1. договору асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

За умовами п. 3.1. договору ціни на товар вказується у накладних продавця, що є додатками до цього договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківських днів з дня її реалізації (крім соняшникової олії), але у будь-якому випадку не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, що підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

За соняшникову олію покупець здійснює оплату продавцю не пізніше 7 (семи) банківських днів з дня її реалізації, але у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.01.2012. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 тридцять календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Договір № 1821 (на реалізацію продукції) від 01.12.2010 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, сторони погодили оплату поставленої партії товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківських днів з дня її реалізації (крім соняшникової олії), соняшникова олія оплачується - не пізніше 7 (семи) банківських днів з дня її реалізації.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, приймаючи до уваги положення п. 3.3. договору та ст. 212 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторонами настання строку оплати поставленого товару обумовлено відкладальною обставиною - реалізацію товару.

Матеріали справи доказів реалізації поставленого товару не містять, при цьому договір укладений сторонами не містить жодних положень, які б регулювали відносини між сторонами щодо встановлення факту реалізації товару (подання звітів щодо реалізації товару, їх затвердження, тощо).

Як встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних, що відображені у переліку видаткових накладних (який доданий до позовної заяви, за виключенням відсутньої в матеріалах справи видаткової накладної АФ - 0006636 від 11.12.2013) з 11.12.2013 по 10.01.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму - 112 834, 39 грн., копії накладних додані до матеріалів справи. При цьому, позивачем в тексті позовної заяви зазначається, що ним у вказаний період по таким накладним поставлено відповідачу товар на загальну суму 112 582, 44 грн.

Зазначені накладні в графі "отримав(ла)" містять відтиск штампу відповідача та підпис особи, яка прийняла товар.

Згідно пояснень позивача від 27.05.2014, останній не надав суду довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на осіб, що отримували товар від імені відповідача, оскільки відповідач не надавав позивачу такі довіреності, мотивуючи це великою кількістю складів магазинів та персоналу, і між сторонами була досягнута усна домовленість здійснювати прийом - передачу товарів на склади магазинів відповідача без довіреностей.

Із матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на загальну суму 12 068, 89 грн., що підтверджується матеріалами справи. Суд зазначає, що накладні на повернення товару в графі "відпустив" містять відтиск штампу відповідача та підпис особи, яка відпустила товар.

За твердженням позивача, викладеним в заяві про уточнення позовних вимог частину боргу за поставлений товар відповідач перерахував на рахунок позивача у сумі 8 358, 96 грн., доказів чого матеріали справи не містять.

За твердженням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву про стягнення грошових коштів відповідач поставлений йому товар частково оплатив на суму 23 095, 45 грн. На підтвердження зазначеного відповідачем надані в матеріали справи платіжні доручення № 2678 від 25.02.2014 на суму 3 521,18 грн., № 2352 від 18.02.2014 на суму 4 837,78 грн., № 1606 від 31.01.2014 на суму 4 741,93 грн. та № 1453 від 30.01.2014 на суму 9 9994,56 грн. Відповідач, крім того, зазначає, що частину товару на суму 2 927, 92 грн. повернув позивачу, при цьому докази повернення товару, відповідачем в матеріали справи не надані.

Також, при вирішенні спору, надані відповідачем докази часткової оплати поставленого товару на суму 23 095, 45 грн. не прийнято судом першої інстанції, як належні в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містять відтиску штампів банку про проведення таких платежів, і відповідно не підтверджують обставин часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 23 095, 45 грн.

Проте, з вказаним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає його таким, що зроблений судом передчасно, без врахування дійсних обставин справи та перевірки їх доказами, адже місцевий господарський суд не був позбавлений права витребувати як у позивача, так і у відповідача підтвердження здійснення вказаних оплат.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, надані в матеріали справи платіжні доручення № 2678 від 25.02.2014 на суму 3 521,18 грн., № 2352 від 18.02.2014 на суму 4 837,78 грн., № 1606 від 31.01.2014 на суму 4 741,93 грн. та № 1453 від 30.01.2014 на суму 9 9994,56 грн. посвідчені відповідачем власною печаткою.

Також, разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано платіжне доручення № 2678 від 25.02.2014 на суму 3 521,18 грн. (в двох екземплярах), платіжне доручення № 1606 від 31.01.2014 на суму 4 741,93 грн. та платіжне доручення № 1453 від 30.01.2014 на суму 9 9994,56 грн., а загалом на суму 18 257,67 грн., які містять відбитки установи банку про їх проведення з призначенням платежу «за ТНС згідно договору 1822 від 01.12.2010», і які свідчать про часткове погашення боргу відповідачем по договору ще до звернення позивача з відповідним позовом до суду та порушення провадження у справі № 910/3777/14.

Вказані платіжне доручення № 2678 від 25.02.2014 на суму 3 521,18 грн., платіжне доручення № 1606 від 31.01.2014 на суму 4 741,93 грн. та платіжне доручення № 1453 від 30.01.2014 на суму 9 9994,56 грн., а загалом на суму 18 257,67 грн. приймаються судом апеляційної інстанції як належні і допустимі докази здійснення відповідачем часткової оплати по договору, і при винесенні судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідні платіжні доручення були наявні в матеріалах справи і відповідно, суд повинен був перевірити вказані обставини з метою повного і всебічного розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 112 834, 39 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 8 358, 96 грн. (оскільки про часткову оплату стверджує позивач, то суд при вирішенні справи виходив із такого його твердження), та те, що відповідач повернув позивачу товар на суму 12 068, 89 грн., і 18 257,67 грн. було сплачено відповідачем згідно платіжних доручень № 2678 від 25.02.2014 на суму 3 521,18 грн., № 1606 від 31.01.2014 на суму 4 741,93 грн., № 1453 від 30.01.2014 на суму 9 9994,56 грн., тобто ще до ще до звернення позивача з відповідним позовом до суду та порушення провадження у справі № 910/3777/14, а тому основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 74 148,87 грн. (112 834, 39 грн. - 8 358,96 грн.- 12 068,89 грн. - 18 257,67 грн. = 74 148,87 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано,і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Згідно приписів ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач на вимогу суду, доказів реалізації товару не надав, при цьому у відзиві на позовну заяву посилався на недоведеність позивачем факту реалізації товару, що свідчить про недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, з якими пов`язується виникнення в нього обов`язку оплати товару, то суд приходить до висновку, що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав). Доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар по договору - є законною, обґрунтованою, однак такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 74 148,87 грн., а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/3777/14 підлягає зміні в частині суми основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з присудженням до стягнення суми боргу в розмірі 74 148,87 грн., у зв'язку з чим підлягають перерозподілу і присуджені судові витрати.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/3777/14, прийняте з з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та зроблені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, що є підставами для зміни рішення суду першої інстанції з відповідним перерозподілом удових витрат, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторони пропорційно.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/3777/14- задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/3777/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП Україна" (69500, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3; код ЄДРПОУ 30725116; в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" (01004, м. Київ, бул. Шевченка, 6; код ЄДРПОУ 37147685) 74 148 (сімдесят чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 87 коп. основної заборгованості та 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 98 коп. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" (01004, м. Київ, бул. Шевченка, 6; код ЄДРПОУ 37147685) зайво сплачений судовий збір в сумі 409 (чотириста дев'ть) грн. 79 коп. згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Решту резолютивної частини рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП Україна" (69500, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3; код ЄДРПОУ 30725116; в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт Фуд" (01004, м. Київ, бул. Шевченка, 6; код ЄДРПОУ 37147685) 903 (дев'ятсот три) грн.. 39 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/3777/14 повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала