Рішення

від 04.08.2014 по справі 910/5851/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5851/14 04.08.14

За позовомІнституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України доДержавного підприємства «Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України» простягнення 361 330,73 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Бондар К.А. від відповідача:Капуста Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (надалі - «Інститут») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України» (надалі - «Підприємство») про стягнення 361 330,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконується зобов'язання за договором про відшкодування податку за земельну ділянку №ДВ-01 від 22.12.2009 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 361 330,73 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 02.06.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання.

02.06.2014 р. представником відповідача до господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у зв'язку з відсутністю доказів сплати позивачем такого податку.

В судовому засіданні 02.06.2014 р. судом оголошено перерву на 18.06.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 18.06.2014 р. справу № 910/5851/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 21.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 21.07.2014 р. справу № 910/5851/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. судом оголошувалась перерва до 04.08.2014 р.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвали суду через канцелярію надали документи, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2009 р. між Інститутом та Підприємством (дослідне виробництво) було укладено договір про відшкодування податку за земельну ділянку №ДВ-01 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.07.2010 р.) (надалі - «Договір»).

Пунктом 1.1 Договору на виконання вимог законів України №1251-12 «Про систему оподаткування» та №2535-12 «Про плату за землю» дослідне виробництво перераховує відшкодування податку за землю, на якій розміщені будівлі та споруди дослідного виробництва інституту згідно вимог законодавства України до 20 числа поточного місяця.

За змістом п. 1.2 Договору інститут перераховує податок за землю до бюджету згідно вимог вищевказаних законів України.

Згідно з п. 4.1 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.07.2010 р.) цей договір вступає в дію з 01.01.2010 р. після підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з відшкодування сум земельного податку за період з 20.11.2010 р. по 01.05.2011 р.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного, на момент укладення спірного Договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За змістом ст. 19 Закону України «Про плату за землю» (чинного, на момент укладення спірного Договору) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що дослідне виробництво перераховує відшкодування податку за землю, на якій розміщені будівлі та споруди дослідного виробництва інституту згідно вимог законодавства України до 20 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 1.1 Договору Підприємство повинно було відшкодовувати Інституту суми земельного податку до 20 числа поточного місяця.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сум відшкодування земельного податку у розмірі 361 330,73 грн. за період з 20.11.2010 р. по 01.05.2011 р. , проте суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. позивача було зобов'язано надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат зі сплати земельного податку на заявлену до стягнення з відповідача суму.

В той же час, 01.08.2014 р. позивачем долучено до матеріалів справи докази сплати ним сум земельного податку (тобто, понесених витрат, які відповідач був зобов'язаний відшкодовувати згідно умов Договору) за період з березня 2011 року по лютий 2014 року.

Таким чином суд відзначає, що належними та допустимими доказами у справі (платіжними дорученнями №293 від 22.04.2011 р., №321 від 24.05.2011 р. та №474 від 21.10.2011 р.) підтверджується факт понесення позивачем витрат по сплаті земельного податку у визначений в позовній заяві період (тобто, за березень та квітень 2011 року) на загальну суму 36 789,00 грн.

При цьому, доказів понесення Інститутом витрат за користування Підприємством спірною земельною ділянкою у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року позивачем на вимогу ухвали суду не надано.

Більш того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.06.2013 р., який не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу існування у відповідача заборгованості на заявлену суму за Договором, оскільки такий акт взагалі не містить посилання на жодний договір, і з нього неможливо встановити на підставі чого у Підприємства виникла заборгованість перед Інститутом на суму 339 106,20 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами у справі підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за Договором з відшкодування позивачу сум земельного податку за березень та квітень 2011 року на загальну суму 36 789,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 36 789,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 324 541,73 грн. необхідно відмовити з підстав недоведеності факту понесення витрат на вказану суму у заявлений в позовні заяві період.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України» (02160, м. Київ, Харківське шосе, 48; ідентифікаційний код 05417686) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (02160, м. Київ, Харківське шосе, 48; ідентифікаційний код 05417041) заборгованість у розмірі 36 789 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 735 (сімсот тридцять п'ять) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2014 р.

Суддя В.П. Босий