Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/9795/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9795/14 13.08.14

За позовом Колективного підприємства «Катіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма І. Ко»

про стягнення 137 348,30 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін

від позивача Павлюк Д.В. - представник за довіреністю від 19.05.14

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 13.08.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне підприємство «Катіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма і Ко» про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 137 348,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 року (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі № 910/9795/14 та призначено розгляд справи на 03.07.2014 року.

Ухвалою суду від 03.07.14 розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання позивачем додаткових доказів по справі.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П. за розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/9795/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 18.07.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняти справу № 910/9795/14 до свого провадження та призначила до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2014.

У судове засідання 13.08.2014 з'явився представник позивача заявив клопотання про долучення додаткових доказів по справі. Клопотання судом було задоволено. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 13.08.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 18.07.2014 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 1, кімната 269, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України ).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі видаткових накладних підписаних сторонами, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 216 838,10 грн, а саме: № РН-000312 від 30.06.2011 р. на суму 29 173,50 грн; № РН-000333 від 30.06.2011 р. на суму 10 380,00 грн; № РН-000368 від 31.07.2011 р. на суму 9 938,00 грн; № РН-000375 від 31.07.2011 р. на суму 15 392,30 грн; № РН-000441 від 31.08.2011 р. на суму 59 604,14 грн; № РН-000493 від 30.09.2011 р. на суму 13 133,24 грн; № РН-000553 від 31.10.2011 р. на суму 48 318,95 грн; № РН-000608 від 30.11.2011 р. на суму 21 379,74 грн; № РН-000684 від 31.012.2011 р. на суму 3 805,75 грн; № РН-000039 від 31.01.2012 р. на суму 2 985,74 грн; № РН-000086 від 29.02.2012 р. на суму 1 691,24 грн; № РН-000136 від 31.03.2012 р. на суму 1 035,50 грн.

Відповідачем в свою чергу було оплачено товар на загальну суму 79 489,80 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

За доводами позивача, відповідач зобов'язання щодо оплати товару на суму 137 348,30 грн 216 838,10 грн - 79 489,80 грн) виконано не було, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказана суму з відповідача на користь позивача.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася на адресу відповідача вимога від 06.12.2013 року щодо оплати товару на суму 137 348,30 грн. проте вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Дослідивши надані позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі/

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 216 838,10 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (оригінали були оглянуті у судовому засіданні). Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар у сумі 79 489,80 грн? у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 137 348,30 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137 348,30 грн в нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма і Ко» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 1, кімната 269, ідентифікаційний код 31565554) на користь Колективне підприємство «Катіль» (12700, Житомирська область Баранівський район, м. Баранівка, вул. Чапаєва, буд. 50, ідентифікаційний код 20418291) заборгованість за поставлений товар у розмірі 137 348 (сто тридцять сім тисяч триста сорок вісім) грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 97 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.