Постанова

від 12.08.2014 по справі 5024/1351/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р.Справа № 5024/1351/2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Ю. Аленіна О.Л.Воронюка

При секретарі В.С.Молодову

За участю представників сторін:

Від прокуратури Одеської області - Коломійчук І.О., посвідчення № 005250, від 22.09.12;

Від Приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант" - Куцак А.П., довіреність б/н від 10.06.14;

Від Приватного Херсонського обласного АТ по туризму та екскурсіям "Херсонтурист" - Колесник І.В., довіреність № 2, від 08.07.13;

Від Фонду державного майна України - Десятова Н.А., довіреність № 548, від 26.12.13;

Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватної виробничо-комерційної фірми „Юг-Атлант", Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Херсонтурист" та Приватного підприємства „Лілея-Херсон"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 21.09.2011 р.

по справі № 5024/1351/2011

за позовом: прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства „Херсонтурист",

2) Приватного підприємства „Лілея-Херсон",

3) Компанії MELTRICOL HOLDINGS CORPORATION LTD,

4) Приватної виробничо-комерційної фірми „Юг-Атлант",

5) Товариства з обмеженою відповідальністю „Днепр-Енерго ЛТД",

6) „База постачзбутторг ЛТД" ТОВ „База постачзбутторг",

7) Дочірнього підприємства акціонерного товариства закритого типу „Виробничо-комерційне підприємство „Техінпром" Компанія „Бонекс",

8) Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжгалузевий торговий дім „Камелот-Сервіс",

9) Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рей",

10) Приватного підприємства „Сіріус-2010"

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2011 року прокурор Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (в подальшому - ПАТ "Херсонтурист"), до Приватного підприємства "Лілея-Херсон" (ПП "Лілея-Херсон"), компанії MELTRICOL HOLDINGS CORPORATION LTD, Приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант" (ПВКФ "Юг-Атлант"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Енерго ЛТД" (ТОВ "Днепр Енерго ЛТД"), "База постачзбутторг ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "База постачзбутторг" (ТОВ "База постачзбутторг ЛТД"), Дочірнього підприємства акціонерного товариства закритого типу "Виробничо-комерційного підприємства "Техінпром" "Компанія «Бонекс" (ДП АТЗТ ВКП "Техінпром" "Компанія "Бонекс"), Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий торговий дім "Камелот-Сервіс" (ТОВ МТД "Камелот-Сервіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "РЕЙ" (ТОВ ТД "РЕЙ") та до Приватного підприємства «Сіріус-2010» (надалі - ПП "Сіріус-2010") про визнання за державою в особі ФДМУ права власності на турготель "Лілея" у м. Херсоні, Придніпровський спуск, 1, загальною площею 4517,19 кв.м будівель та споруд згідно генерального плану БТІ, та витребування з незаконного володіння: у ПП "Лілея-Херсон" приміщення літ. «А», «А1», «А2», «А3», «а», «а1», «а2», склади - літ. «Ю», «Ю1», «Ю2», «Ю3», трансформаторна будка - літ. «К», ворота № 6; у ПВКФ "Юг-Атлант" приміщення механічних майстерень під літ. «Ж», гараж під літ. «З», будівлю матеріально-технічного складу під літ. «П», приміщення матеріально-технічного складу під літ. «Р», ворота металеві № 5; у компанії MELTRICOL HOLDINGS CORPORATION LTD приміщення під літ. «М» загальною площею 263,2 кв.м, літ. «Х» площею 168 кв.м, літ. «Ф» площею 44,7 кв.м, літ. «С» площею 44,7 кв.м, літ. «Ч» площею 13 кв.м, літ. «Ш» -22,5 кв.м, літ. «Т» - 75,9 кв.м зазначеного турготелю "Лілея".

Позовні вимоги прокурор Дніпровського району м. Херсона обґрунтовує тим, що туристичний готель "Лілея" побудований у 1971 році на кошти Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС і переданий на баланс Херсонській обласній раді по туризму та екскурсіях. В подальшому спірний турготель був переданий ЗАТ "Укрпрофтур" в якості внеску до статутного фонду Херсонському ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" без погодження ФДМУ та в порушення Інструкції про порядок державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна на підставі лише рішення органу місцевого самоврядування від 09.03.1993 р. № 12/84, без наявності правовстановлюючих документів, зареєстроване право власності. Крім цього, прокурор Дніпровського району м. Херсона стверджує, що майно тур готелю "Лілея" є державною власністю за визначеннями законодавчих актів: Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 р. № 506 "Про захист суверенних прав власності УРСР", а також те, що відчуження спірного об'єкту відбулось поза волею власника, що порушує законні інтереси держави.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2011 р. (суддя Задорожна Н.О.) позов прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволений. Визнано за державою в особі ФДМУ право власності на готель "Лілея", що розташований за адресою: м. Херсон, Придніпровський спуск, 1, загальною площею 4517,19 кв.м з будівлями та спорудами згідно генерального плану БТІ. Вилучено з володіння ПП "Лілея-Херсон", ПВКФ "Юг-Атлант" і компанії MELTRICOL HOLDINGS CORPORATION LTD на користь ФДМУ спірні приміщення тур готелю "Лілея". З ПАТ "Херсонтурист" в доход Держбюджету України стягнуто 25500 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням, ПАТ "Херсонтурист" в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, оскільки спірне майно було передане у статутний капітал ЗАТ "Укрпрофтур" законно, на момент прийняття Верховною Радою України постанов від 10.04.1992 р. та від 04.02.1994 р. спірне майно вже перебувало у власності ЗАТ «Укрпрофтур».

ПАТ "Херсонтурист" зазначає, що Федерація профспілок України та ЗАТ "Укрпрофтур" не належать до підприємств, установ чи організацій союзного підпорядкування, що підтверджується положеннями ст. 18 Закону СРСР від 01.12.1988 р. "Про вибори народних депутатів СРСР". Крім цього, апелянт наголошує на пропущенні позивачем строку позовної давності, що тягне за собою наслідки у вигляді відмови у задоволенні позову. На підставі Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 31.01.1966 р. ПАТ "Херсонтурист" отримало свідоцтво про право власності від 21.03.1994 р., тобто встановило своє право шляхом його підтвердження державою через органи державної реєстрації.

Також ПАТ "Херсонтурист" вказує на те, що правовий режим власності визначається виключно законами України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, у зв'язку з чим постанови ВРУ не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. Як зазначає апелянт, право власності виникло у нього, в тому числі, на підставі договору про встановлення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., затвердженого постановою Президії Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р., тоді як доказів перебування цього майна у державній власності матеріали справи не містять.

ПАТ "Херсонтурист" наголошує також на тому, що відсутні взагалі правові підстави для витребування майна, так як майно, створене під час СРСР, будувалося в подальшому під час незалежності України, але суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи із встановлення даних обставин.

З апеляційною скаргою звернулось й ПВКФ "Юг-Атлант", яке просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки згідно зі ст.ст. 87, 97, 98 ЦК УРСР профспілкова власність була визнана на рівні з державною (загальнонародною) та захищалася законом, що також знайшло своє підтвердження в положеннях ст. 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності".

ПВКФ "Юг-Атлант" зазначає, що після утворення Федерації незалежних профспілок України 18.11.1990 р. була прийнята постанова Президії Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р., якою затверджений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, за яким спірне майно передане Федерації незалежних профспілок України, яке надалі передало це майно до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур". Саме з моменту створення, ФНПУ не має жодного відношення до загальносоюзного профспілкового руху, а тому вищезазначені постанови Верховної Ради України не можуть застосовуватися при вирішенні цього спору.

Крім цього, апелянтом вказується на пропущення строків позовної давності та на неврахування судом приписів ст. 387 ЦК України.

Також з рішенням суду від 21.09.2011 р. не погоджується ПП "Лілея-Херсон", яке в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки спірний об'єкт придбаний відповідачем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, у зв'язку з чим не підлягає вилученню.

Скаржник зазначає про те, що позивачем пропущено, а судом не враховано пропущення строків позовної давності; що ЦК УРСР визнавалась власність профспілкових організацій, а також про те, що рішенням Вищого арбітражного суду від 20.01.1997 р. була дана оцінка обставинам внесення до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" в якості внеску спірного майна; про неможливість застосування до спірних правовідносин постанов ВРУ від 10.04.1992 р. та від 04.02.1994 р., оскільки Федерація профспілок України не відноситься до організацій союзного підпорядкування; про передачу спірного майна у власність Федерації профспілок України згідно з договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р.

ПП "Лілея-Херсон" наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутня будь-яка технічна документація, що зумовлює неможливість вилучення майна.

В відзиві на апеляційні скарги ТОВ ТД "РЕЙ" просить апеляційні скарги задовольнити, а рішення господарського суду від 21.09.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовити, з мотивів викладених у відзиві.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 р. апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПВКФ "Юг-Атлант", ПАТ "Херсонтурист" та ПП "Лілея-Херсон" по справі № 5024/1351/2011 було зупинено до вирішення пов'язаної справи № 5024/1933/2011, яка розглядалась в господарському суді Херсонської області, і набрання відповідним рішенням законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення, апеляційне провадження за апеляційними скаргами було поновлено.

У судовому засіданні 23.04.2013 р. представником ПВКФ "Юг-Атлант" було заявлено клопотання про долучення додаткових доказів до справи. Вказане клопотання судовою колегією було відхилено, оскільки заявником не обґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин що не залежали від нього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р. апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПВКФ "Юг-Атлант", ПАТ "Херсонтурист" та ПП "Лілея-Херсон" по справі № 5024/1351/2011 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 5024/1933/2011 в Вищому господарському суді України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення, апеляційне провадження за апеляційними скаргами було поновлено.

Клопотання Приватного підприємства „Лілея-Херсон" про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою юриста, судовою колегією не приймається та відхилено, оскільки відповідно до приписів ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2-3 ст.28 ГПК України), а тому ПП „Лілея-Херсон" не було позбавлене можливості забезпечити у засідання явку іншого свого представника за довіреністю.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційні скарги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій» на ВЦРПС та його організації покладено керівництво роботою в галузі туризму, що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які на території Української РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Українській республіканській раді професійних спілок згідно з постановою президії ВЦРПС від 27.11.1959 р. «Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках».

Туристичний комплекс готелю «Лілея», який знаходиться за адресою: Придніпровський спуск, 1 у м. Херсоні, побудований у 1971-1972 роках і переданий на баланс Херсонській обласній раді по туризму та екскурсіях.

Постановою колегії центральної ради по туризму та екскурсіях від 18.07.1988 р. № 12-4 створене Херсонське обласне туристично-екскурсійне виробниче об`єднання «Херсонтурист».

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях від 27.11.1989 р. Херсонську обласну раду по туризму та екскурсіях ліквідовано.

Президія Ради Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур».

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ «Укрпрофтур» основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств і організацій профспілок.

Рішенням правління АТ «Укрпрофтур» від 03.12.1991 р. створене Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Укрпрофтур» «Херсонтурист».

21 березня 1994 року Херсонському обласному відділенню Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Укрпрофтур» «Херсонтурист» оформлено свідоцтво про право власності на тур готель «Лілея».

Рішенням правління АТ «Укрпрофтур» від 27.07.1994 р. Херсонське обласне відділення «Херсонтурист» реорганізоване у Херсонське обласне дочірнє підприємство «Херсонтурист» АТ «Укрпрофтур».

Рішенням позачергових загальних зборів АТ «Укрпрофтур» від 09.12.1998 р. реорганізоване у Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Херсонтурист».

13 січня 1999 року актом № 14 передачі у власність Херсонському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Херсонтурист» ЗАТ «Укрпрофтур» передало в якості внеску до статутного фонду майно та будівлі, в тому числі туристичного готелю «Лілея».

Водночас, 28.07.1997 р. на підставі договору купівлі-продажу Херсонське обласне акціонерне товариство «Херсонтурист» передало у власність ТОВ «Днепр-Енерго ЛТД» складські приміщення: літери «М», «Х», «Ф», «С», «Ш» і «Т».

Згідно договору купівлі-продажу від 07.10.1997 р. ТОВ «Днепр-Енерго ЛТД» реалізувало у власність зазначені складські приміщення Дочірньому підприємству АТЗТ ВКП «Техінпром» компанії «Бонекс», яка, у свою чергу, за договором купівлі-продажу від 22.05.1998 р. продало ці приміщення компанії MELTRICOL HOLDINGS CORPORATION LTD.

14 грудня 1999 року Херсонське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях «Херсонтурист» продало ПВКФ «Юг-Атлант» майно турготелю «Лілея», яке складається з приміщень адміністративно-побутового корпусу літ. «І», приміщення механічних майстерень під літ. «Ж», гараж під літ. «З», будівлю матеріально-технічного складу під літ. «П» і «Р», ворота металеві № 5.

За договором купівлі-продажу від 16.05.2002 р. Херсонське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях «Херсонтурист» передало у власність ТОВ «База постачзбутторг ЛТД» приміщення тур готелю «Лілея» загальною площею 4517,19 кв.м, які складаються з літ. «А», «А1-А3», «а, а1-а2», складів під літерами «Ю, Ю1-Ю3», трансформаторної будки під літ. «К» і воріт № 6.

В подальшому зазначене майно було передано ТОВ ТД «РЕЙ» на підставі протоколу прилюдних торгів, що здійснювалось у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з договором купівлі-продажу від 09.09.2010 р. № 3061 ТОВ ТД «РЕЙ» передало у власність ці приміщення ПП «Сіріус-2010», яке, у свою чергу, за договором купівлі-продажу від 30.09.2010 р. продало їх ПП «Лілея-Херсон».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний об'єкт мав статус загальнодержавної власності, у зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника без його згоди є неправомірними. Зазначений висновок заснований на системному дослідженні положень Статуту профспілок СРСР, постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 р. № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ, постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ІІ «Про майнові комплекси, фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України», постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР».

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, у зв'язку з чим неправильно застосував до спірних правовідносин неналежні норми матеріального права.

Так, статтею 10 Конституції УРСР (чинної на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

З Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року вбачається, що визнавалась, зокрема, власність профспілкових та інших громадських організацій (глава 9), де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності.

Відповідно до статті 24 ЦК УРСР профспілки, як громадські організації, мали статус юридичної особи, відокремлене майно і самостійний баланс та здійснювали свої права через виборні органи.

У ч. 2 ст. 6 Закону СРСР від 09.10.1990 № 1708-1 "Про громадські об`єднання" визначено, що до загальносоюзних громадських організацій відносяться такі, діяльність яких у відповідності до статутних завдань, розповсюджується на територію всіх або більшості союзних республік та які мають свої організації в цих республіках.

Згідно зі Статутом профспілок СРСР, як актом, що регулював організаційну структуру радянських профспілок, затвердженого ХІІІ з'їздом профспілок СРСР 01 листопада 1963 року, вищими керівними органами були з'їзд профспілок СРСР, а в період між з'їздами - Всерадянська Центральна Рада профспілок (ВЦРПС). Пунктом 19 Статуту передбачено, що у республіках створюються міжсоюзні органи - республіканські ради профспілок.

Українська республіканська рада професійних спілок (Укрпрофрада) була утворена 29 листопада 1948 року і представляла республіканську організацію в єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР із статусом юридичної особи, та, у свою чергу, була підпорядкована центральному органу управління - ВЦРПС.

Отже, майно профспілок СРСР, у тому числі Української республіканської ради профспілок, - за правовим статусом належало до майна союзного підпорядкування.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Так, ХV з'їздом профспілок України, що відбувся у жовтні 1990 року, прийняте рішення про перетворення в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України та Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України, проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, що, насамперед також означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України, затверджене з'їздом 06 жовтня 1990 року, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено що Рада Федерації незалежних профспілок України (ФНПУ) є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ФНПУ, становлять її власність і охороняються законом.

При цьому, на останньому ХІХ з'їзді профспілок СРСР, який відбувся 23- 27 жовтня 1990 року, централізована структура ВЦРПС припинила своє існування і було утворено Загальну конфедерацію професійних спілок СРСР (далі - ЗКП). А 18 листопада 1990 року ФНПУ одержала від неї на правах власності майнові об'єкти за Договором про закріплення прав з володіння, користування й розпоряджання профспілковим майном, затвердженим постановою Президії Ради ЗКП СРСР за № 2-1а. Згідно з ним, ФНПУ були передані права щодо володіння, користування та розпоряджання профспілковим майном, яке належало ВЦРПС на території України.

Також не може погодитися судова колегія із застосуванням до спірних правовідносин положень постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР", Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", постанови Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994 р. та постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України".

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України 1996 року, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України 1996 року, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Зазначена правова позиція відображена у рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.99 р.

Так, постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України" передбачено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994 р. до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Таким чином, судова колегія доходить до висновку про те, що зазначені акти законодавства, які прийняті пізніше ніж відбулося створення ФНПУ та передача у її власність майна за договором від 18.11.1990 р., не впливали на юридичну природу підстав набуття ФНПУ права власності та відокремлення спірного майна за правовим статусом із майна підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, а відтак від загальнодержавної власності.

Підтвердження такої правової позиції знаходиться й у судовій практиці, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 07 квітня 2014 року у справі № 5002-26/3170-2011; від 09 квітня 2014 року у справі № 23/096-11; від 16 квітня 2014 року по справі № 9/107-11.

Окрім цього, 04.10.1991 р. між Радою Федерації профспілок та Фондом соціального страхування України був укладений установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях - АТ "Укрпрофтур", затверджено його статут, що був зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991 р.

Згідно зі статутом ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" Рада Федерацій незалежних профспілок передала до його статутного фонду основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381.206 тис.руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб. До статутного фонду створеного товариства був переданий, у числі іншого, також і спірний об'єкт, з огляду на що, та з врахуванням приписів ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", АТ "Укрпрофтур" стало власником цього майна.

Правомірність внесення цього майна до статутного фонду була підтверджена рішенням Вищого господарського суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слід також зазначити й про не наведення позивачем обґрунтування щодо підстав виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно.

Відсутні в матеріалах справи й докази реєстрації права власності на спірне майно за державою.

Позивачем також не було доведено правомірність витребування майна, яке з часів 90-х років ХХ сторіччя змінилося.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Наведені вище обставини виключають правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

У зв'язку з недоведеністю права власності держави на спірне майно, судовою колегією не приймається до уваги визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 25.11.1964 р. № 951 (рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011 р. у справі № 5024/1933/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р.).

Судова колегія зазначає й про пропущення позивачем строків позовної давності.

Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР було визначено часові межі реалізації захисту порушеного права або інтересу у три роки. В силу ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст. 261 ЦК України та ч. 2 ст. 29 ГПК України істотне значення має обізнаність саме ФДМУ, як позивача у даній справі, про порушення своїх прав, а, відтак, обізнаність прокурора не має значення для застосування судом позовної давності.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 01 грудня 2009 р. у справі № 2-5/10799-2008, п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 р. № 10.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004 р. у справі № 6/195-03).

Право ФДМУ можливе вважати порушеним саме з 01.05.1992 р. згідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 р. № 66 та постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", за якими саме Фонду державного майна України було передано майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій та його зобов'язано було прийняти це майно до 01 травня 1992 року.

Про безпосереднє порушення свого права ФДМУ дізналося й при розгляді справи № 138/7. Так, підставами позову ФДМУ по цій справі було те, що майно туристично-екскурсійних підприємств, установ, організацій профспілок України, яке передано Радою Федерації профспілок України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур", належало загальносоюзному об'єднанню, стало загальнодержавною власністю України, а відтак безпідставно передано до приватної власності.

Слід зазначити й про обізнаність Генеральної прокуратури України щодо цих фактів, тому що у 2000 році Генеральна прокуратура України проводила перевірку формування статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур", про що свідчить запит від 13.09.2000 р. за № 07/2-1412-99 про переліки майна, внесеного до статутного фонду зазначеного товариства.

У відповідності до Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою України здійснюється прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Статтею 19 зазначеного Закону визначено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, прокурором Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду державного майна України було пропущено визначені законодавством строки позовної давності.

Одночасно з цим, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 р. № 10).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог по суті, судовою колегією не застосовуються й положення щодо позовної давності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким у задоволені позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Херсонтурист», Приватного підприємства «Лілея-Херсон» та Приватної виробничо-комерційної фірми «Юг-Атлант» задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2011 р. по справі № 5024/1351/2011 - скасувати, у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фонду державного майна України (м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 20055032) на користь Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Херсонтурист» (м.Херсон, пл. 50-річчя СРСР, код ЄДРПОУ 02660924) судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 12 750 грн.

Стягнути з Фонду державного майна України (м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 20055032)на користь Приватного підприємства «Лілея-Херсон» (м.Херсон, вул.Гагаріна, 121, код ЄДРПОУ 37049130) судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 12 795,50 грн.

Стягнути з Фонду державного майна України (м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 20055032)на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Юг-Атлант» (м.Херсон, Придніпровський узвіз, 1, код ЄДРПОУ 24756719) судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 4292,50 грн .

Накази доручити видати господарському суду Херсонської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя О.Л. Воронюк