ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7222/13-а
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства « КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень до нього від 15.01.2014 року, просив суд: визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по використанню завідомо недостовірної податкової інформації для проведення камеральної перевірки ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року; визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по формуванню неправомірних висновків в акті від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року", які сформовані за наслідком невиконання рішення суду про відновлення показників податкової звітності ТОВ "Десна Консалтинг"; визнати неправомірними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ПП "Капріка Трейдінг" за квітень 2013 року; зобов'язати ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року; скасувати податкове рішення-повідомлення від 01.10.2013 року № 0000132280.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року в частині внесення змін до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по коригуванню податкового кредиту за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 132546,29 грн. Зобов'язано ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року в частині внесення змін до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по коригуванню податкового кредиту за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 132546,29 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.10.2013 року № 0000132280. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.
Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із здійсненням своєї господарської діяльності, ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» 20.05.2013 року подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року разом із додатком №5 до неї, а також реєстр отриманих податкових накладних за цей період (т.1 а.с.245-250, т.2 а.с.21-48).
У зв'язку із вказаним, як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу головним державним ревізор-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Лемешко В.В. проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ».
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 36436112) за квітень 2013 року" (т.1 а.с.10-16, 34-60,251-257), яким встановлено порушення позивачем п.192.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, заявленої у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року на суму 132546 грн.
На підставі вказаного акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року 0000132280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 132546 грн. - за основним платежем та на 33136,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.42) та складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.43).
Не погодившись із діями відповідача щодо проведення перевірки, висновками податкового органу, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом (з урахуванням уточнень до нього).
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги у частині оскарження дії ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по використанню завідомо недостовірної податкової інформації для проведення камеральної перевірки ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року та дії по формуванню неправомірних висновків в акті від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року".
Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
З наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Контролюючий орган, встановивши під час перевірки порушення, зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.
Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Тобто, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.
Отже, складання акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Висновки актів перевірок, не є остаточними «рішеннями», а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства.
При цьому слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Таким чином, сам собою факт складання акту перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Так, проведення перевірки, за результатами якої складається акт перевірки, є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів, а результати таких перевірок реалізуються шляхом прийняття відповідних рішень, зокрема, податкових повідомлень-рішень.
Отже, для платника податків правове значення та певні наслідки має рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі акту перевірки.
Вищезазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України з даного питання, яка викладена в ухвалах суду: від 19.12.2012 року у справі № 2а-4192/09/0870 (К-3291/10) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТО»; від 17.12.2012 року у справі №2а-4649/09/0570 (К-16327/10) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аленпром»; від 15.01.2013 року у справі №2а-9804/09/9/0170 (К-33453/10) за позовом відкритого акціонерного товариства «Євпаторійський рибзавод».
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивачем оскаржуються дії відповідача по використанню завідомо недостовірної податкової інформації для проведення камеральної перевірки ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року та дії по формуванню неправомірних висновків в акті від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» за квітень 2013 року",
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції , що дії відповідача по використанню певної податкової інформації та по відображенню в акті перевірки висновків, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача є правомірним.
Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підставі акту камеральної перевірки від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112, який було направлено на адресу позивача поштовим зв'язком, ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року 0000132280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 132546 грн. - за основним платежем та на 33136,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
11.02.2013 року між ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ» (Експедитор) та ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» (Замовник) укладено договір №217 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук Перевізника; організація забезпечення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням. Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, підписаних уповноваженим представником Замовника. Строк дії договору визначено до 31.05.2013 року.
На підтвердження виконання вказаних договірних відносин позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: заявок по договору №217 від 11.02.2013 року на транспортування вантажу автомобільним транспортом (т.2 а.с.80-104), податкових накладних, виписаних у квітні 2013 року на адресу позивача ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ» (т.1 а.с.80-135), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2013 року (т.1 а.с.136-189).
Разом з цим, позивач, посилаючись на те, що послуги, отримані у його контрагента ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ» були використані в господарській діяльності позивача та в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку, надав до суду копії: податкових накладних, виписаних ПП «КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» на адресу його контрагентів, актів надання послуг та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних-накладних (т.2 а.с.106-200).
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримавши податкові накладні від ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ», відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні 2013 року суму у розмірі 132546 грн. по вказаному контрагенту, що підтверджується звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року, додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до неї, а також реєстром отриманих та виданих податкових накладних за цей період.
Відповідачем зроблені висновки у акті камеральної перевірки про те, що позивачем завищено податковий кредит по податковій декларації з ПДВ на суму 132546 грн. по контрагенту ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ», і як наслідок порушено п.192.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, заявленої у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року на суму 132546 грн., у зв'язку із наявністю акту ДПІ у м. Чернігові ДПС від 18.06.2013 року №146/22/24841299 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ», згідно якого операції з постачання товару у квітні 2013 року з контрагентами покупцями визнані такими, що мають ознаки безтоварності.
Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, що визначені п.п. а) - п.п. и) цього пункту.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що надані позивачем документи з приводу господарських відносин із ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ», які у своєї сукупності та взаємозв'язку із іншими наданими позивачем доказами спростовують висновки відповідача щодо відсутності реального характеру та безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ» та податковий орган не мав відповідних даних, які б підтверджували, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки податковий орган лише отримав акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ».
Таким чином, колегія суддів вважає, що акті перевірки від 05.09.2013 року № 1361/15-53-22-8/36436112, висвітлені висновки, які ґрунтуються не на фактах, а на припущеннях та є бездоказовими та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями із його контрагентом ТОВ «ДЕСНА КОНСАЛТИНГ» підтверджується наданими первинними документами (копіями податкових накладних, податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком 5 до неї, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, договором, заявками на транспортування вантажу автомобільним транспортом, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими супутніми документами, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства « КАПРІКА ТРЕЙДІНГ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Семенюк Г.В.
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2014 |
Оприлюднено | 15.08.2014 |
Номер документу | 40136935 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Потапчук В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні