Постанова

від 06.08.2014 по справі 826/10345/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/190

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2014 року 14:53 № 826/10345/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Співдружність Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226 за участі представників сторін:

представник позивача Нестеров-Сурменко О.П.;

представник відповідача Мірошниченко М.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Співдружність Україна" (далі - ТОВ "АПК Співдружність Україна" або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226, присудити на користь позивача витрати по судовому зборі та на правову допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10345/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 06.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Крім цього, судом з'ясовано, що другим пунктом позовних вимог є клопотання позивач присудити на користь позивача витрати по судовому зборі, а третім - присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Статтею 94 КАС України визначені положення щодо розподілу судових витрат, а саме: ч. 1 ст. 94 КАС України закріплює, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а тому дане клопотання позивача підлягає задоволенню та буде вирішено у резолютивній частині постанови.

Статтею 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Порядок надання безоплатної правової допомоги визначений Законом України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI (далі - ЗУ від 02.06.2011 № 3460-VI).

Статтею 14 ЗУ від 02.06.2011 № 3460-VI визначений чіткий перелік категорій осіб, які право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача не надано доказів, підтверджуючих право ТОВ "АПК Співдружність Україна" на безоплатну правову допомогу, оскільки позивач не відноситься до вищевказаного переліку осіб, а тому суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення з Державного бюджету України за рахунок суб'єкта владних повноважень - відповідача, здійснення позивачем судових витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було надано суду жодних доказів та обґрунтувань для його задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року № 324 та направлення від 13.02.2014 № 1/26-59-15-02-28 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено позапланову невиїзну документальну перевірку достовірності декларування ТОВ "АПК Співдружність Україна" (код ЄДРПОУ 37817784) бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 3 021 566,00 грн., відображеної в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданій за грудень 2012 року (вх. № 9018244798 від 05.04.2013 р.), за результатом якої складено акт перевірки від 14.02.2014 № 34/26-5915-02-27 (Т. 1, арк. 18-32).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4, ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року на суму 255 532,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 14.02.2014 № 34/26-5915-02-27ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 255 532,00 грн. (Т. 1, арк. 33).

Не погоджуючись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 № 3951/10/26-15-10-07-15 залишено без задоволення первинну скаргу ТОВ "АПК Співдружність Україна", а податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - без змін (Т. 1, арк. 47 - 52).

Рішенням Міндоходів України від 08.07.2014 № 12478/6/99-99-10-01-15 залишено без задоволення скаргу ТОВ "АПК Співдружність Україна", а рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 № 3951/10/26-15-10-07-15 та податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - без змін (Т. 1, арк. 68 - 72).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішеннями від 04.03.2014 № 0010150226, а тому звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області від 14.06.2013 № 95/22-2/37502704 з питань перевірки правильності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту З ПДВ та з питань правомірності декларування доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток в деклараціях з податку з 01.01.2011 по 31.12.2012 року (арк. 7 акту).

Згідно даного акту, ТОВ «Сільгосп-Центр» було завищено суму податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ 1 241 195,00 грн., в т.ч. за жовтень 2012 р. на суму ПДВ 255 532,00 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "АПК Співдружність Україна".

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2013 р. № 568/22-1/34527595 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Браво СРЛ" (код ЄДРПОУ 34527595) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Еля Агроекспорт" (код ЄДРПОУ 37074151), ТОВ "Гелеадор" (код ЄДРПОУ 37895802) та ТОВ "Респект-сервіс" (код ЄДРПОУ 30258933) за період з 01.08.2012 по 30.09.2012 р.» (арк. 8 акту).

Згідно даного акту, товариство не знаходиться за своєї податковою адресою.

Крім цього, в акті встановлено, що ТОВ "Браво СРЛ" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки у товариства відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств по операціях з продажу товарів (послуг), тому усі операції купівлі - продажу ТОВ "Браво СРЛ" мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Враховуючи, що ТОВ «Сільгосп-Центр» задекларувало податковий кредит по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Браво СРЛ", податковий орган дійшов висновку, що податкові зобов'язання отриманих по ланцюгу постачання ТОВ "Браво СРЛ" - ТОВ «Сільгосп-Центр» - ТОВ "АПК Співдружність Україна" є нікчемними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

ТОВ "АПК Співдружність Україна" (код ЄДРПОУ 37817784) зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741020000040142 від 20.07.2011 (арк. 2 акту).

Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Артема, д. 50, оф. 5а (арк. 2 акту).

Фактичним видом діяльності за КВЕД є 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (арк. 3 акту).

ТОВ "АПК Співдружність Україна" зареєстроване як платник ПДВ в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 02.11.2011 № 200008774, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 378177826591 (арк. 3 акту).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "АПК Співдружність Україна", в особі генерального иректора Гуйвана Олексія Михайловича (Покупець) та ТОВ "Сільгосп - Центр", в особі директора Монарьової Олени Геннадіївни (Постачальник або продавець) було укладено договір поставки № 10-10-12 U від 12.10.2012 (Т. 1, арк. 102).

Згідно даного договору, продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар «соя» урожаю 2012 року, насипом.

Вимоги до якості товару зазначені в розділі 2 договору, згідно яких товар має відповідати відповідним показникам та ДСТУ 4964:2008, крім цього визначені положення проведення аналізу товару, оплата послуг лабораторії.

Кількість товару та ціна визначені розділами 3, 4 договору.

П. 5.1 договору визначено, що продавець зобов'язується своїми силами та за власний рахунок здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах, згідно з правилами Інкотермс - 2000, СРТ (доставлено до ПАТ ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор» (для ТОВ «ЭКА - ТРАНС»), реквізити поставки 54034, м. Миколаїв, вул. 1-я Слобідська, 122/1.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копії додаткових угод № 01, 02 до договору (Т. 1, арк. 106-107), копії видаткових накладних з копіями товарно-транспортних накладних (Т. 1, арк. 117- 135, 145-154), копію із журналу обліку довіреностей (Т. 1, арк. 158), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 108-116, 140-154), копії платіжних доручень з відміткою, що операція проведена банком (Т. 1, арк. 136-139, 155-157).

Крім того, позивач надав копію договору № 17 НЕ від 25.09.2012 «на оказание услуг по перевалке, хранению и отгрузке зерновых, зернобобовых и масличных культур» (мовою оригіналу) укладений з ПАТ ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор» (Т. 1, арк. 159 - 175), копію договору № 55-1212НД від 06.12.2012 «поручение на декларирование» (мовою оригіналу) укладений з ТОВ «ЭКА - ТРАНС» з підтверджуючими доказами (Т. 1, арк 176-193).

Позиція відповідача ґрунтується на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2013 р. № 568/22-1/34527595 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Браво СРЛ" (код ЄДРПОУ 34527595)», оскільки контрагент позивача - ТОВ «Сільгосп-Центр» задекларувало податковий кредит по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Браво СРЛ", а ТОВ "АПК Співдружність Україна" задекларувало податковий кредит по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сільгосп-Центр», податковий орган дійшов висновку, що податкові зобов'язання отриманих по ланцюгу постачання ТОВ "Браво СРЛ" - ТОВ «Сільгосп-Центр» - ТОВ "АПК Співдружність Україна" є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган, на основі припущень, прийняв хибне рішення, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "АПК Співдружність Україна" та ТОВ «Сільгосп-Центр», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Крім цього, позивач надав суду копію статуту ТОВ «Сільгосп-Центр», копії фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва разом з копіями податкових декларацій з ПДВ, копію довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Сільгосп-Центр», копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Сільгосп-Центр» та копію виписки з ЄДР, відповідно до якої, Монарьова Олена Геннадіївна являється керівником ТОВ «Сільгосп-Центр», а тому мала право підписувати договір поставки № 10-10-12 U від 12.10.2012 та первинні документи по здійсненню господарських операцій від імені ТОВ «Сільгосп-Центр» (Т. 2, арк. 2-74).

Згідно акту перевірки від 14.02.2014 № 34/26-5915-02-27, судом було встановлено, що висновки інспектора про податкові порушення ТОВ "АПК Співдружність Україна" ґрунтуються на актах Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області від 14.06.2013 № 95/22-2/37502704 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2013 р. № 568/22-1/34527595, в той час як докази надані позивачем не були прийняті до уваги.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Сільгосп-Центр», що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, з акту перевірки від 14.02.2014 № 34/26-5915-02-27вбачається, що зауважень до податкових накладних, виданих ТОВ «Сільгосп-Центр» позивачу у перевіряючого не було, натомість висновок податкового органу про відсутність правочинів між ТОВ "АПК Співдружність Україна" та ТОВ «Сільгосп-Центр» ґрунтується на тому, що згідно висновків податкового органу,ТОВ "Браво СРЛ" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки у товариства відсутні об'єкти оподаткування, який був контрагентом ТОВ «Сільгосп-Центр» та не мав жодного відношення до позивача.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0010150226.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Співдружність Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 № 0010150226.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Співдружність Україна" (код за ЄДРПОУ 37817784, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 50, оф. 5а) понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова