ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2014 р. Справа № 909/43/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.
при секретарі судового засідання Ковальчук Р.О.
За участю:
представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7
представника відповідача - Борис Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1
до відповідача: Приватного підприємства "Барвник", вул. Польова, 3Б, м. Івано-Франківськ, про стягнення 350 321 грн. 50 коп. заборгованості,
встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Барвник" про стягнення 350 321 грн. 50 коп. заборгованості та 7006 грн. 43 коп. судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч приписам ЦК України, ГК України, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару. В підтвердження факту поставки посилається на наступні накладні: № 4 від 02.02.2010р., № 6/1 від 01.03.2010р., № 6 від 01.03.2010р., № 14 від 01.04.2010р., № 14 від 03.05.2010р., № 21 від 02.06.2010р., № 24 від 02.07.2010р., № 18 від 05.08.2010р., № 18/1 від 05.08.2010р., № 45 від 01.09.2010р., № 46 від 01.09.2010р., № 52 від 04.10.2010р., №59 від 04.11.2010р., № 69 від 01.12.2010р., №1 від 11.01.2011р., № 4 від 24.02.2011р., № 1 від 01.03.20111р., № 1 від 01.04.2011р, № 2 від 03.05.2011р, № 5 від 11.05.20111р., № 2 від 01.06.2011р., № 2 від 05.07.2011р., № 3 від 06.07.2011р., № 1 від 01.08.2011р., № 1 від 02.09.2011р., № 01 від 03.10.2011р., № 1 від 01.11.2011р., № 1 від 01.12.2011р., № 2 від 02.12.2011р., № 1 від 01.02.2012р., № 13 від 19.04.2012р., № 1 від 03.05.2012р., № 2 від 01.06.2012р., № 1 від 02.07.2012р., № 3 від 03.07.2012р., № 1 від 01.08.2012р., № 2 від 01.08.2012р., № 2 від 06.09.2012р., № 3 від 10.09.2012р., № 2 від 10.10.2012р., № 1 від 03.12.2012р., № 3 від 21.12.2012р., № 2 від 01.06.2013р., № 1 від 03.06.2013р., № 1 від 31.05.2013р., 1 від 05.03.2013р., № 1 від 23.02.2013р. всього на суму 372817,50 грн. (наявними в матеріалах справи). Позивач звертався до відповідача з претензією 25.09.2013р.
Відповідач, щодо позову заперечив, зазначивши, що в частині стягнення 295 376, 70 грн. провадження у справі слід припинити, оскільки ним на вказану суму подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. В решті позову просить відмовити в зв'язку з недоведеністю існування заборгованості. В підтвердження факту поставки товару позивачу також надав наступні накладні: № 8 від 26.02.2013, № 4 від 25.03.2013, № 6 від 26.03.2013, № 7 від 28.03.2013, № 8 від 21.03.2013., № 3 від 10.04.2013., № 9 від 24.05.2013., № 8 від 26.06.2013., № 2 від 02.07.2013., № 7 від 22.07.2013., № 11 від 27.12.2012., №10 від 25.12.2012., № 1 від 01.11.2012., № 2 від 05.11.2012., № 6 від 12.09.2012., № 2 від 03.09.2012., № 2 від 01.08.2012., № 12 від 02.07.2012., № 5 від 05.07.2012., № 2 від 04.06.2012., № 3 від 04.04.2012., № 5 від 30.03.2012., № 7 від 07.02.2011., № 21 від 27.04.2011., № 6 від 07.06.2011., № 5 від 04.08.2011., № 26 від 30.09.2011., № 11 від 27.10.2011., № 13 від 26.12.2011., № 12 від 22.12.2011., № 66 від 28.05.2010., № 153 від 28.10.2010., № 168 від 25.11.2010., № 85/1 від 23.06.2009., № 93 від 17.07.2009., № 115 від 14.08.2009., № 167/1 від 30.11.2009., № 163 від 15.11.2009., № 10 від 30.01.2008., № 65 від 12.05.2008., № 89/1 від 31.07.2008., № 108 від 31.07.2008., № 118 від 28.08.2008.
В судовому засіданні, представники, як позивача так і відповідача заперечили факт отримання товару по певних накладних.
За наслідками, суд призначив почеркознавчу та технічну експертизи документів.
19.05.2014р. до суду надійшли висновки експертиз.
19.06.2014р. представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог.
09.07.2014р. представник відповідача подав суду клопотання про призначення повторної експертизи, оскільки висновок експерта викликає у нього сумнів.
Суд відмовив в задоволені даного клопотання.
15.07.2014р. представник відповідача подав клопотання про витребування додаткових доказів у справі, зокрема податкових декларацій з ПДВ за 2008 р., 2010 та 2012 рр. з додатками платника податків приватного підприємця ОСОБА_4 (податковий НОМЕР_3).
За наслідками розгляду вказаного клопотання, суд витребував в ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - копії податкових декларацій з ПДВ за 2008 р., 2010 та 2012 рр. з додатками платника податків приватного підприємця ОСОБА_4 (податковий НОМЕР_3).
На виконання вимог суду від 16.07.2014р. ДПІ у м. Івано-Франківську надано копії податкових декларацій.
28.07.2014р. оголошено перерву до 01.08.2014р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково, в частині стягнення 183 627,06 грн. - провадження припинити, судові витрати стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
При цьому суд врахував наступне:
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми 295 376, 70 грн.
За результатами дослідження, експертом поставлено під сумнів із наданих накладних, на доказ заборгованості 350 321, 50 грн., накладних на загальну суму 52 366, 80 грн. Отже, доведеною слід вважати суму заборгованості 297954,70 грн. Разом з тим, із накладних наданих на доказ зарахування зустрічних однорідних вимог, експертом поставлено під сумнів підписи на накладних на суму 111 749,64 грн. Таким чином сума, що підлягає до зарахування в якості зустрічних однорідних вимог становить 183 627, 06 грн.
В результаті проведених розрахунків, до стягнення підлягає сума, що становить різницю між сумою доведеної заборгованості відповідача перед позивачем та доведеною сумою зустрічних однорідних вимог.
Такий висновок суду підтверджується висновком експертизи №1082 від 12.05.14., на підставі якого суд не приймає в якості доказів накладні подані сторонами , де експертом ставиться під сумнів ідентичність підписів посадових осіб, як позивача так і відповідача.
З огляду на викладе, суд не вбачає підстав для проведення повторної експертизи, оскільки із висновку експерта випливає, що для більш точного дослідження недостатньо поданого на дослідження графічного матеріалу. Однак додаткового графічного матеріалу до клопотання не додано.
Заява позивача про зменшення позовних вимог, не може бути прийнято судом, оскільки її зміст суперечить фактичним обставинам справи та дослідженим судом доказів. Статтею 22 ГПК України встановлено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небуть права і охоронювані законом інтереси.
Надані ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень - грудень 2012 ФОП ОСОБА_4, не є достатніми доказами проведення конкретних операцій.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково.
В частині стягнення 183 627,06 грн. - провадження припинити.
Стягнути з Приватного підприємства "Барвник", вул. Польова, 3Б, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 31790102, р/р 26001000008462 МФО 300023 в Укрсоцбанк на користь ПП ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 380805 - 114 324,64 грн. заборгованості, 2286,49 - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.08.14
Суддя Скапровська І.М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2014 |
Оприлюднено | 15.08.2014 |
Номер документу | 40139135 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні