ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2759/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес» , м. Дергачі Харківської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Груп» , м. Вишневе Києво-Святошинського району,
про стягнення 320843,40 грн.
Суддя О.В. Конюх;
за участю представників сторін:
від позивача: Бабак В.В., повірений, довіреність від 20.06.2014р.;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес», м. Дергачі Харківської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 03.06.2014р. № 1-ф до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Груп», м. Вишневе Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 320843,40 грн. заборгованості за Договором від 01.09.2013р. № 01/09Т, в тому числі 305628,88 грн. основного боргу, 12803,00 грн. пені, 2411,52 грн. 3% річних, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору 6416,87 грн.
Позов обґрунтований тим, що на виконання договору купівлі-продажу у вересні 2013р. позивач поставив відповідачу товар всього на суму 305628,88 грн., за який відповідач не розрахувався, відповідно позивач просить суд примусово стягнути з відповідача суму основної заборгованості. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2759/14 та призначено справу до розгляду. В судове засідання 29.07.2014р. представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.08.2014р.
В судове засідання 12.08.2014р. з'явився представник позивача, який подав витребувані судом документи та докази, надав суду пояснення по суті позову, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча суд в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, шляхом надіслання рекомендованим листом з повідомленням копій ухвал на належну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, і яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, спір розглянуто за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес», м. Дергачі Харківської області (далі по тексту - ТОВ «МКГ-Бізнес»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Груп», м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «Бестселер Груп»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.09.2013р. між ТОВ «МКГ-Бізнес» (постачальник) та ТОВ «Бестселер Груп» (дистриб'ютор) Договір № 01/09Т (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а дистриб'ютор прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до умов Договору:
- Поставка товару здійснюється окремими партіями шляхом доставки на склад дистриб'ютора за рахунок постачальника (пункти 2.1, 2.4 Договору);
- Датою передачі товару є дата підписання накладних, які є документами прийому-передачі товару (п. 2.5 Договору);
- Розрахунки за товар здійснюються дистриб'ютором протягом 160 календарних днів з дня отримання товару (п. 3.3 Договору);
- При порушення строку розрахунку постачальник вправі застосовувати до дистриб'ютора штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки за весь час існування порушення (п. 5.2 Договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар всього на суму 305628,88 грн. згідно наступних підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, відповідних ним податкових накладних та товарно-транспортних накладних, копії яких залучені до матеріалів справи а оригінали надані для огляду в судовому засіданні, а саме:
від 02.09.2013р. №24 на суму 59366,12 грн.;
від 03.09.2013р. № 70 на суму 59314,46 грн.;
від 04.09.2013р. № 99 на суму 53026,59 грн.;
від 05.09.2013р. № 154 на суму 49424,03 грн.;
від 06.09.2013р. № 205 на суму 39079,46 грн.;
від 09.09.2013р. № 261 на суму 42527,66 грн.;
від 19.09.2013р. № 633 на суму 2890,56 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 3.3 Договору сторони встановили термін оплати протягом 160 календарних днів з дня поставки.
Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин термін оплати сплив за накладною:
від 02.09.2013р. №24 - 09.02.2014р;
від 03.09.2013р. № 70 - 10.02.2014р.
від 04.09.2013р. № 99 - 11.02.2014р.
від 05.09.2013р. № 154 - 12.02.2014р.
від 06.09.2013р. № 205 - 13.02.2014р.
від 09.09.2013р. № 261 - 16.02.2014р.;
від 19.09.2013р. № 633 - 26.02.2014р.
З наступного дня після спливу терміну оплати настає прострочення боржника.
Як твердить позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався. Зазначене підтверджує також залучений до матеріалів справи підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2014р. та копія оборотно-сальдової відомості.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалами від 09.07.2014р. та від 29.07.2014р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за Договором. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар, або доказів повернення товару відповідно до пункту 2.1 Договору не представив, відповідно доводи позивача не спростував.
За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 305628,88 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню повністю.
У зв'язку із простроченням боржником основного грошового зобов'язання позивач заявляє про стягнення 12803,00 грн. пені за період 27.02.2014р. - 03.06.2014р. та 3% річних в сумі 2411,52 грн. Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з пункту 5.2 Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки.
Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)
За таких обставин позивач обгрунтовано в розрахунку позовних вимог застосовує не договірну ставку пені 0,5% в день, а подвійну облікову ставку НБУ.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися на наступний день після спливу 160-денного терміну оплати та припинитися через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.
Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки 3% річних не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України до розрахунку річних не застосовується.
Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
накладніКінцевий строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простроченняПеня, грн. 3% річних, грн. від 02.09.13 №24 на суму 59366,12 грн. 09.02.14р. 0 59366,12 1 день (10.02.14) від 03.09.13 №70 на суму 59314,46 грн. 10.02.14р. 0 118680,58 1 день (11.02.14) від 04.09.13 №99 на суму 53026,59 грн. 11.02.14р. 0 171707,17 1 день (12.02.14) від 05.09.13 №154 на суму 49424,03 грн. 12.02.14р. 0 221131,20 1 день (13.02.14) від 06.09.13 №205 на суму 39079,46 грн. 13.02.14р. 0 260210,66 3 дні (14.02 - 16.02.14) від 09.09.13 №261 на суму 42527,66 грн. 16.02.14р. 0 302738,32 10 днів (17.02 - 26.02.14) від 19.09.13 №633 на суму 2890,56 грн. 26.02.14р. 0 305628,88 97 днів (27.02 - 03.06.14*) 13070,87 2436,66 всього 0 305628,88 13070,87 2436,66 * за заявлений позивачем в позові період
судом встановлено, що с відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 13070,87 грн. та 3% річних в сумі 2436,66 грн. Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 12803,00 грн. та проценти річних в сумі 2411,52 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та процентів річних підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бестселер Груп» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес» заборгованості в розмірі 320843,40 грн., в тому числі 305628,88 грн. основного боргу, 12803,00 грн. пені, 2411,52 грн. 3% річних.
У зв'язку із задоволенням позову суд на підставі ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, 253, 254, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, частиною 1 ст. 612, ст.ст. 627, 629, частиною 1 ст. 625, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 179, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Груп» задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Груп» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 23, ідентифікаційний код 38275469)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МКГ-Бізнес» (62300, Харківська область. Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. 163Г, ідентифікаційний код 38734510)
305628,88 грн. (триста п'ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) основного боргу,
12803,00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот три гривні нуль копійок) пені ,
2411,52 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень п'ятдесят дві копійки) 3% річних;
6416,87 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять гривень вісімдесят сім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 14.08.2014р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2014 |
Оприлюднено | 15.08.2014 |
Номер документу | 40139136 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Конюх О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні