Постанова

від 04.11.2014 по справі 911/2759/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 911/2759/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бестселер Груп"

на рішення господарського суду Київської області від 12.08.2014р.

у справі № 911/2759/14 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МКГ - Бізнес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бестселер Груп"

про стягнення 320 843,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,МКГ-Бізнес" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бестселер Груп" (далі - відповідач) про стягнення 320 843,40 грн. заборгованості за договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2014р. у справі № 911/2759/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 305 628,88 грн. основного боргу, 12 803,00 грн. пені, 2 411,52 грн. 3% річних, 6 416,87 грн. судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 12.08.2014р. у справі № 911/2759/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції не досліджено обставин щодо відсутності в матеріалах справи доказів про передачу товару відповідачу по якості та кількості, та розглянуто справу за відсутності представника відповідача, який належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 21.10.2014р. оголошено перерву до 04.11.2014р.

У судовому засіданні 04.11.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,МКГ-Бізнес" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Бестселер Груп" (далі - дистриб'ютор, відповідач) було укладено договір поставки № 01/09Т (далі договір а.с. 16-17), у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність дистриб'ютора продукцію (товар), а дистриб'ютор взяв на себе зобов'язання прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання товару постачальником здійснюється окремими партіями на підставі замовлень дистриб'ютора, замовлення має містити такі дані: назва товару, кількість, бажаний термін поставки та адреси доставки товару, замовлення мають бути письмово оформлені та підписані дистриб'ютором. Замовлення передаються постачальнику через факс або електронною поштою (п.п. 2.1.1, 2.1.2).

Згідно з п.2.8 договору прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється повноважними представниками сторін у відповідності до чинного законодавства України з урахуванням вимог даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума даного договору складається з окремих сум операцій поставки, що вказується в товарних накладних.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються дистриб'ютором протягом 160 календарних днів з дня отримання відповідної партії товару, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Сторони погодили, що при порушенні дистриб'ютором строків розрахунку за поставлений товар, встановлених розділом 3 даного договору, постачальник вправі застосувати до дистриб'ютора штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки. Штрафні санкції за порушення дистриб'ютором строків оплати товару, встановлений розділом 3 договору, стягуються за весь час існування такого порушення (п. 5.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові накладні, а саме:

- від 02.09.2013р. №24 на суму 59 366,12 грн.;

- від 03.09.2013р. № 70 на суму 59 314,46 грн.;

- від 04.09.2013р. № 99 на суму 53 026,59 грн.;

- від 05.09.2013р. № 154 на суму 49 424,03 грн.;

- від 06.09.2013р. № 205 на суму 39 079,46 грн.;

- від 09.09.2013р. № 261 на суму 42 527,66 грн.;

- від 19.09.2013р. № 633 на суму 2 890,56 грн.

Зазначені видаткові накладні підписано представниками постачальника та покупця, підписи засвідчено печатками сторін договору.

Як зазначає позивач, він поставив відповідачу товар на загальну суму 305 628,88 грн., проте, відповідач за даний товар не розрахувався, чим порушив умови договору.

Матеріали справи містять копії товарно - транспортних накладних на поставку, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками та копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарську операцію за договором.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 01/09Т від 01.09.2013р. в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість у сумі 305 628,88 грн. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нарахована пеня у розмірі 12 803,00 грн. та 2 411,52 грн. - 3% річних, які він просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару відповідачу, відповідачем товар отриманий, що підтверджується видатковими накладними. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати товару не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 305 628,88 грн. строк оплати товару відповідно п. 3.3 договору є таким, що настав, доказів сплати якої ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції не надано.

Підтвердженням здійснення господарських операцій є також товарно - транспортні накладні, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, що відповідають змісту та операціям, вказаних у видаткових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, скріплені підписами та печатками сторін, є належним доказом поставки товару за договором №01/09Т від 01.09.2013р., тому позовні вимоги про стягнення заявлених позивачем коштів в розмірі 305 628,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 12 803,00 грн. та 3% річних у розмірі 2 411,52 грн. колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.2 договору сторони погодили, що при порушенні дистриб'ютором строків розрахунку за поставлений товар, встановлених розділом 3 даного договору, постачальник вправі застосувати до дистриб'ютора штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки. Штрафні санкції за порушення дистриб'ютором строків оплати товару, встановлений розділом 3 договору, стягуються за весь час існування такого порушення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені та 3% річних є правомірним, розрахунок пені виконаний судом першої інстанції з дотриманням вимог Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та 3% річних є вірним, однак вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 12 803,00 грн. та 3% річних у розмірі 2 411,52 грн. за період 27.02.2014р. - 03.06.2014р.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини щодо отримання замовлень, як то передбачено п. 2.1 договору, та позивачем не надано жодних доказів на отримання замовлень.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки факт отримання замовлень та форма, в якій такі замовлення були передані жодним чином не спростовують факту поставки товару, який підтверджено видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів про передачу товару по кількості та якості у відповідності до ,,Інструкції про порядок прийомки продукції промислово-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" № П-6, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів від 15.06.1965; ,,Інструкції про порядок прийомки продукції промислово-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" № П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р.

Колегія суддів зазначає, що Інструкцією про порядок прийомки продукції промислово-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркуванню поставленої продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним вказаним в маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції, отримувач призупиняє подальше прийняття продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийнятті дефектів (п. 16). Акт має бути складений в день закінчення прийнятті продукції по якості та комплектності (п. 29).

Як зазначалось вище, відповідно до видаткових накладних, відповідачем прийнято товар без зауважень відносно якості та кількості поставленого товару, тому вищевказані доводи відповідача є необґрунтованими.

Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві вказано місцезнаходження відповідача - ТОВ ,,Бестселер Груп" - Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 23.

Зазначена адреса місцезнаходження відповідача підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2014р. було порушено провадження у справі № 911/2759/14, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 29.07.2014р.

Положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення на адресу відповідача - Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 23, а саме: ухвала від 09.07.2014р. останнім отримана не була, конверт повернувся з відміткою ,,за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України, зокрема, через неявку відповідача.

Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача 29.07.2014р., про що свідчить відмітка відділу діловодства суду на звороті ухвали.

Вказане поштове відправлення відповідачем не отримано, конверт повернувся на адресу суду з відміткою ,,за даною адресою організація не значиться".

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 64 ГПК України, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 12.08.2014р. у справі № 911/2759/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бестселер Груп" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 12.08.2014р. у справі № 911/2759/14 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 06.11.2014р.