Рішення

від 07.08.2014 по справі 910/5167/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5167/14 07.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 128648,50 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Галкін Г.Д. - директор від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сяйво» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 128648,50 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 01.02.2011, 3545,17 грн плати за електроенергію, 11351,02 грн плати за воду та опалення, 202,82 грн плати за послуги телефонного зв'язку, 619,49 грн пені, 36000,00 грн. неустойки згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України та 85930,00 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/5167/14 та призначено розгляд справи на 24.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 розгляд справи було відкладено на 16.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі № 910/5167/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.06.2014.

В судовому засіданні 03.06.2014 оголошувалась перерва до 10.06.2014.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 справу №910/5167/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 суддею Ващенко Т.М. прийнято справу №910/5167/14 до провадження та призначено розгляд справи на 23.07.2014.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, у зв'язку з усуненням обставин, які стали підставою для передачі справи іншому судді, справу №910/5167/14 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/5167/14 до провадження та ухвалено розглядати справу в судовому засіданні, призначеному на 23.07.2014.

В судовому засіданні 23.07.2014 оголошувалась перерва до 07.08.2014.

В судове засідання, призначене на 07.08.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти задоволення позову заперечили, посилаючись на те, що відповідач належним чином виконував умови договору оренди та після припинення договору повернув орендоване майно позивачу.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сяйво» (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір), за змістом якого орендодавець надає орендарю в оренду нежиле приміщення у будинку загальною площею до 120 кв.м (надалі - приміщення). Приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що приміщення надається для організації об'єкту громадського харчування.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування відповідний об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 03.02.2011.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В п. 4.1 Договору сторони погодили, що орендна плата за використання приміщенням становить 3000,00 грн за приміщення на час підписання Договору. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, телефон, електричну та теплову енергію, холодну воду, каналізацію.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата орендних платежів здійснюється з моменту підписання сторонами Договору оренди приміщення шляхом щомісячних нарахувань на розрахунковий рахунок орендодавця до 5-го числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до п.п. 5.1, 6.4 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2014. Якщо за три місяці до закінчення Договору сторони не підтверджують його закінчення, то даний Договір продовжується на 2 роки до 31 січня 2016 року.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що цей Договір може бути достроково розірваний у таких випадках: за згодою сторін; за рішенням орендодавця у визначених Договором випадках.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.10.2013 сторонами була підписана Додаткова угода до Договору оренди від 01.02.2011, за умовами якої сторони погодили припинити термін дії Договору оренди від 01.02.2011 з 29.12.2013 .

Згідно з положеннями ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, Додатковою угодою від 29.10.2013 сторони фактично дійшли згоди розірвати Договір, а тому з огляду на положення наведеної Додаткової угоди, Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2011 припинив свою дію з 29.12.2013 у зв'язку із його розірванням за згодою сторін.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.1.6 Договору встановлено, що після закінчення строку дії Договору орендар зобов'язаний у триденний термін передати орендодавцю приміщення, зазначене в п. 1.1 цього Договору, за актом приймання-передачі .

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення в обумовлений Договором строк виконано не було.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом ), який підписується сторонами договору.

Тобто, належним доказом повернення орендодавцеві майна з оренди, є підписаний представниками сторін акт приймання-передачі, проте такого акта суду не надано.

Надана позивачем розписка про передачу ключів від приміщення не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту повернення приміщення в розумінні ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 3.1.6 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідачем свого обов'язку по поверненню орендованого приміщення виконано не було, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з січня по березень 2014 року у розмірі 18000,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму орендної плати, нарахованої за період користування майном з січня по березень 2014 року у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», згідно з якою з урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено , що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Судом встановлено, що Договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2011 припинив свою дію з 29.12.2013 у зв'язку із його розірванням за згодою сторін. Вказаний Договір не містить умови щодо можливості нарахування орендної плати після припинення Договору до моменту фактичної передачі майна.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати, нарахованої за січень, лютий та березень 2014 року (тобто після закінчення строку дії Договору) задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3545,17 грн плати за електроенергію, 11351,02 грн плати за воду та опалення, 202,82 грн плати за послуги телефонного зв'язку.

Згідно з п. 4.3 Договору на підставі виставлених орендодавцем рахунків орендар перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця плату за комунальні послуги пропорційно до займаної площі, а за електричну енергію у відповідності до показань електролічильника у 5-денний строк з дня надходження зазначених рахунків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою суду від 16.05.2014 було витребувано від позивача докази дотримання п. 4.3 Договору стосовно виставлення рахунків та направлення їх відповідачу.

Вимоги ухвали суду відповідачем не виконано.

Неподання позивачем наведених документів унеможливлює встановити, по-перше, сам факт споживання відповідачем комунальних послуг та користування ним послугами телефонного зв'язку за заявлений до стягнення період, а по-друге, встановити розмір наданих комунальних послуг та послуг телефонного зв'язку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивач не подав витребувані судом документи, що перешкоджає вирішенню спору в частині стягнення з відповідача вартості комунальних послуг та послуг телефонного зв'язку, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 3545,17 грн плати за електроенергію, 11351,02 грн плати за воду та опалення, 202,82 грн плати за послуги телефонного зв'язку підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати, а в частині вимог про стягнення вартості комунальних послуг позов залишено без розгляду, підстави для задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 619,49 грн, нарахованої на підставі п. 6.3 Договору за невиконання таких зобов'язань, відсутні.

Стосовно стягнення з відповідача збитків у розмірі 85930,00 грн суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що названі позивачем пошкодження спірного приміщення були завдані після передачі об'єкта оренди відповідачу, а також, що такі пошкодження завдані внаслідок неправомірних дій відповідача. Не містить таких висновків і наданий до справи Звіт № 28/14 від 28.01.2014 оцінки збитків, складений суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками) як підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 85930,00 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка, нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 18000,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового у розмірі 722,57 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку із частковим залишенням позову без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 11, ідентифікаційний код 21578772) неустойку у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн 95 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15099,01 грн позов залишити без розгляду.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 11, ідентифікаційний код 21578772) судовий збір у розмірі 301 (триста одна) грн 98 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова