Постанова

від 05.08.2014 по справі 810/3939/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року Справа №810/3939/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Вишемирському М.І.;

за участю:

представника позивача - Семененко Н.С. (довіреність б/н від 12.02.2014 р.);

представника відповідача - Борисова І.І. (довіреність №68/6/10 від 11.01.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астра ЛТД"

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом ТОВ "Астра ЛТД" до Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 р. №0001242201 та №0001252201.

Позовні вимоги обґрунтовані позицією ТОВ "Астра ЛТД" про реальний характер укладеної ним з ПП "Сапсан" угоди підряду на виконання ремонтних робіт та правомірністю формування податкового кредиту за березень 2011 р. у розмірі 49750,00 грн., правильного обчислення та сплати податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. у розмірі 62188,00 грн., а тому вважає оспорювані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що акт перевірки позивача щодо заниження ним податку на додану вартість за березень 2011 р. у розмірі 49750,00 грн. та податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 р. у розмірі 62187,00 грн. грунтуються на висновку про неправомірне віднесення до складу валових витрат та включення до податкового кредиту суми ПДВ по розрахункам між ТОВ "Астра ЛТД" з ПП "Сапсан" за договором від 01.03.2011 р. №3/2011, позаяк вказаний правочин визнано відповідачем нікчемним, а господарська операція такою, що фактично не відбулась. Зазначений висновок Миронівської ОДПІ Київської області зроблений на підставі інформації, отриманої від ВПМ ДПІ у Обухівському районі Київської області, якою в ході опрацювання СГД-постачальників "ризикової групи" було встановлено, що працівниками ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було отримано матеріали доказової бази, про те, що відповідно до звітності 1-ДФ ПП "Сапсан" у 2кв. 2011 р. на підприємстві працювало 16 осіб. Зазначені особи були встановлені та опитані. В ході надання пояснень деякі працівники пояснили, що на ПП "Сапсан" ніколи не працювали і з посадовими особами не знайомі.

Відповідно до заключення спеціаліста від 04.08.2011 р. №383 було проведено почеркознавчу експертизу договору №5094 про признання електронних документів від 28.01.2011 р. та зроблено висновок, що підпис від імені директора ПП "Сапсан" Долинського М.В. в оригіналі договору №5094 про признання електронних документів від 28.01.2011 р. зроблено іншою особою.

Також було здійснено виїзд за адресою розташування складських приміщень ПП "Сапсан": Дергачівський район, смт.Слатіно, вул.Польова, 1-а. Встановлено, що за данною адресою розташовано виробництво з виготовлення сировини-пластмаси, яке належить ТОВ "СУАП "Оскар ЛТД" (код 34264914). На запит щодо орендних відносин із ПП "Сапсан", ТОВ "СУАП "Оскар ЛТД" надало відповідь, що за період з 2007 р. по 2011 р. ніяких взаємовідносин із ПП "Сапсан" не проводилось.

Представник відповідача також наполягав на тому, що висновки акту перевірки позивача обґрунтовані, а прийняті податкові повідомлення-рішенні є правомірними, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав:

позивач зареєстрований як юридична особа Богуславською РДА Київської області 30.06.1998 р. за №13291070013000010, код ЄДРПОУ 19411384; взятий на податковий облік в органах ДПС 17.03.2004 р. за №345; перебуває на обліку у Богуславському відділенні Миронівської ОДПІ і є платником податку на додану вартість з 27.07.1998 р. відповідно до свідоцтва платника ПДВ №100338818. Позивач є платником податку на прибуток підприємств.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи між позивачем та ПП "Сапсан"було підписано договір №3/2011 від 01.03.2011 р. на виконання ремонтних робіт. Відповідно до п.1.1. договору №3/2011 ПП "Сапсан" (підрядник) повинно було власними чи залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи об'єктів ТОВ "Астра ЛТД", а саме: АЗС за адресою: Київська область, Обухівський район, с.Григорівка, вул.Заводська, 15-а у відповідності і в об'ємах, вказаних в розробленій кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену кошторисну документацію та забезпечити приймання виконаних робіт та їх оплату.

Згідно Договірної ціни (Додаток №1) та відповідно до п.2.2. договору загальна ціна по укладеному договору складала 298500,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 49750,00 грн. Строки виконання робіт передбачені пунктом 3 вказаного договору. Здача та прийом робіт відбувається по акту прийому виконаних робіт, який складається між сторонами відовідно до пп.14.1. п.14 договору.

У якості підтвердження виконання положень данного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна від 31.03.2011 р. №206 на загальну суму 298500,00 грн., в тому числі ПДВ 49750,00 грн.; платіжні доручення від 28.04.2011 р. №AST76 на суму 14925,00 грн. та від 16.11.2011 р. №AST187 на суму 283575,00 грн., разом на суму 298500,00 грн.; локальний кошторис від 04.03.2011 р. на суму 298500,00 грн.; підсумкова відомість ресурсів; акт прийняття виконаних будівельних робіт згідно договору №3/2011, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Висновок податкового органу щодо завищення позивачем ПДВ за березень 2011 р. на 49750, 00 грн. обгрунтований позицією про неправомірне віднесення до податковго кредиту за березень 2011 р. суми ПДВ по господарській операції ПП "Сапсан", оскільки свідоцтво платника ПДВ ПП "Сапсан" 15.06.2011 р. було анульовано, а саме підприємство з червня 2011 р. діяльності не проводило.

У лютому 2014 р., на підставі наказу Миронівської ОДПІ №170 від 18.02.2014 р., податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Астра ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р., за наслідком якої складено акт №199/22-011/19411384 від 06.03.2014 р.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (чинний на момент вчинення порушення), що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. у розмірі 62187,00 грн.; п.п. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинний на момент вчинення порушення), п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, п. 201.1 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 р. №2756-VI, що призвело до заниження ПДВ у сумі 52750,00 грн., в тому числі за травень 2010 р. у розмірі 3000,00 грн., за березень 2011 р. в сумі 49750 грн.

На підставі акту Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №199/22-011/19411384 від 06.03.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20.03.2014 р. №0001242201, яким визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 49750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. та №0001252201, яким визначено грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 62187,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішення були залишені без змін рішеннями ГУ Міндоходів у Київській області від 20.04.2014 р. №1208/10/10-36-10-01-04/319 та Міністерства доходів і зборів від 17.06.2014 р. №10713/6/99-99-10-01-15, після чого оскаржив їх у судовому порядку.

Також в ході перевірки податковим органом встановлено, що оплата за виконані роботи ПП "Сапсан" не проводилася. Відповідно до договору уступки вимоги (цесії) від 04.04.2011 р. ПП "Сапсан" передає ПП "Нордік-Груп" (код ЄДРПОУ 35881507), а останнє набуває право вимоги, належне ПП "Сапсан", і стає кредотором за договором підряду №3/2011 від 01.03.2011 р. між ПП "Сапсан" та ТОВ "Астра ЛТД".За цим договором ПП "Нордік-Груп" набуває право від ТОВ "Астра ЛТД" належного виконання зобов'язань по виконанню умов договору підряду №3/2011 від 01.03.2011 р. стосовно оплати заборгованості за цим договором у сумі 298500, 00 грн. Дані кошти перераховано ПП "Нордік-Груп" згідно платіжного доручення №76 від 28.04.2011 р. в сумі 14925,00 грн. та платіжного доручення №187 від 16.11.2011 р. в сумі 283575, 00грн.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного між ТОВ "Астра ЛТД" та ПП "Сапсан" та як наслідок нереальність господарської операції позивача з його контрагентом ґрунтуються на матеріалах доказової бази ВМП ДПІ у Обухівському районі про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Сапсан" та твердженні, що вказане підприємство не могло здійснювати господарську діяльність у зв'язку з відсутністю майна та трудових ресурсів, необхідних для виконання будівельних робіт передбачених укладеним між позивачем та ПП "Сапсан" правочином. Посадовими особами Миронівської ОДПІ не було надано критичної оцінки матеріалів наданих ВМП ДПІ у Обухівському районі, що призвело до формування думки про фіктивність правочину, не беручи до уваги всіх обставин, якими підтверджується реальність вчиненої господарської операції.

Всі досліджені судом документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції. Зауваження до оформлення документів первинної бухгалтерської звітності у податкового органу на момент складання акту перевірки та під час розгляду справи відсутні

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАСУ встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), само по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, угода, укладена між позивачем та ПП "Сапсан", не визнана судом недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу на наступне: по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій; по-третє, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012р. у справі № К/9991/5398/12).

Оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару (надання послуг) входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 р., заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором між позивачем та ПП "Сапсан" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідною податковою накладною та актом прийняття виконаних будівельних робіт.

Реальність спірної господарської операції підтверджується також залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 28.04.2011 р. №AST76 на суму 14925,00 грн. та від 16.11.2011 р. №AST187 на суму 283575,00 грн., разом на суму 298500,00 грн.; локальним кошторисом від 04.03.2011 р. на суму 298500,00 грн.; підсумковою відомістю ресурсів; актом прийняття виконаних будівельних робіт згідно договору №3/2011, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податковою накладною від 31.03.2011 р. №206 на загальну суму 298500,00 грн., в тому числі ПДВ 49750,00 грн.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Витрати позивача за правочином з ПП "Сапсан" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, п. 201.1 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а саме неправомірного включення товариством для визначення об?єкта оподаткування податком на прибуток підприємств витрат на оплату послуг за договором №3/2011 від 01.03.2011 р.

Підставою формування даних податкового обліку з податку на додану вартість є реальне вчинення господарських операцій, про що свідчать належним чином укладені первинні документи, з огляду на приписи Податкового кодексу України. З позиції ж органів ДПС належним чином укладені первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій беззаперечно свідчать про здійснення платником податків законної господарської діяльності, якщо органом ДПС не буде доведено протилежне.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що господарська операція ТОВ "Астра ЛТД" з ПП "Сапсан" не мала місце, а угода укладена між ними порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства і вчинена сторонами удавано, з метою приховування сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати факт нереальності угод та даних, вказаних платником податків в податкових деклараціях.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), про зазначено в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012р. у справі № К-18460/10.

Відповідно до змісту пунктів 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб (дана правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012р. у справі № К/9991/72712/11).

З огляду на вищевказане, витрати позивача за правочином з ПП "Сапсан" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013р. у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013р. у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012р. у справі № К/9991/26224/12.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині скасування податкових повідомлень-рішень №№0001242201 та 0001252201 від 20.03.2014 р. підлягають задоволенню.

Одночасно суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень протиправними з огляду на те, що скасуванням оспорюваних рішень, вважає права позивача захищеними.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №№0001242201 та 0001252201 від 20.03.2014р.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2014 р.